Чи можете ви відчувати це тепер?
Деякі люди у Церкві вважають, що не можуть дати на запитання Алми гучну відповідь “так”. Зараз у них “немає такого почуття”.
Президенте Монсон, ми любимо, шануємо і підтримуємо вас! Це оголошення, яке має історичне значення, з повагою до місіонерського служіння є надихаючим. Я згадую натхнення 1960-х, коли вік служіння для молодих чоловіків було зменшено з 20 до 19 років. Я прибув до Британської місії, як новопокликаний 20-річний юнак. Першим 19-річним у нашій місії був старійшина Джеффрі Р. Холланд, це було великою допомогою. Потім через рік приїхало багато 19-річних. Вони були слухняними і вірними місіонерами і робота покращувалася. Я впевнений, що ще більший урожай ми зберемо зараз, коли праведні, віддані місіонери будуть виконувати заповідь Спасителя проповідувати Його євангелію.
Я вважаю, що ви, представники підростаючого покоління, краще підготовлені, ніж будь-яке попереднє покоління. Ваше знання Писань особливо вражає. Однак, випробування, з якими стикається ваше покоління, коли ви готуєтеся для служіння на місії, схожі на ті, з якими стикаються всі члени Церкви. Ми всі знаємо, що культура у більшій частині світу не сприяє праведності чи духовному зобов’язанню. Протягом всієї історії людства провідники Церкви застерігали людей і навчали покаянню. У Книзі Мормона Алма молодший був настільки занепокоєний через неправедність і недостатню відданість людей, що відмовився від посади головного судді—керівника нефійського народу—і зосередив усі свої зусилля на своєму покликанні бути пророком1.
В одному з найбільш важливих віршів з усіх Писань Алма проголошує: “Чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?”2
Місцеві провідники по всьому світу розповідають, що, на їхній погляд, члени Церкви в цілому, особливо молодь, зараз міцні, як ніколи. Але вони майже завжди кажуть про дві проблеми, які викликають занепокоєння: перша—це зростання неправедності у світі та друга—це апатія та нестача відданості з боку деяких членів Церкви. Вони прагнуть поради щодо того, як допомогти членам Церкви наслідувати Спасителя і досягти глибокого і тривалого навернення.
Запитання “Чи можете ви відчувати це тепер?” лунає крізь віки. Враховуючи все, що ми отримали у цьому розподілі—включно з відновленням повноти євангелії Ісуса Христа, безліччю духовних дарів та безперечними благословеннями небес—запитання Алми ніколи не було настільки значущим, як зараз.
Невдовзі після того, як Езру Тефта Бенсона покликали апостолом у 1943 році, президент Джордж Альберт Сміт3 дав йому настанову: “Ваша місія … полягає в тому, … щоб застерігати людей … якомога лагідніше, що покаяння буде єдиною панацеєю від усіх нещасть цього світу”4. У той час, коли прозвучало це висловлювання, світ був охоплений полум’ям Другої світової війни.
Сьогодні відбувається поглиблення морального занепаду. Один видатний письменник нещодавно сказав: “Кожному відомо, що [ця] культура отруйна, і ніхто не очікує, що вона зміниться”5. Постійне зображення жорстокості та аморальності в музиці, фільмах та виставах, мистецтві та інших медіа у нашій повсякденній культурі є безпрецедентним. Цей стан речей був дуже виразно описаний одним дуже шанованим баптистським теологом, який сказав: “Вражено духовну імунну систему всієї цивілізації”6.
Не дивно, що деякі люди у Церкві вважають, що не можуть дати на запитання Алми гучну відповідь “так”. Зараз у них “немає такого почуття”. Вони відчувають, що їхня духовність згасла. Інші відчувають гнів, образу або розчарування. Якщо ці описання стосуються вас7, важливо оцінити, чому ви не можете “відчувати це тепер”.
Буде невірним сказати, що багато з тих, хто відчуває згасання духовності та нестачу відданості, обов’язково скоїли якісь тяжкі гріхи чи вчинили провину, але зроблений ними вибір був нерозумним. Дехто недбало ставиться до дотримання священних завітів. Інші витрачають більшість свого часу на другорядні справи, ставлячись до них як до чогось надзвичайно важливого. Дехто дозволяє потужним культурним чи політичним поглядам послабити їхню відданість євангелії Ісуса Христа. Деякі люди занурюються в розміщені в Інтернеті матеріали, автори яких роздувають, перебільшують, а в деяких випадках вигадують недоліки перших провідників Церкви. І тоді ці люди роблять невірні висновки, які можуть вплинути на свідчення. Будь-яка людина, яка робила такий вибір, може покаятися і духовно оновитися.
Занурення у Писання є невід’ємною складовою духовного живлення8. Слово Бога надихає на відданість і діє як цілющий бальзам, коли є почуття образи, гніву чи розчарування9. Якщо наша відданість зменшилась з будь-якої причини, однією зі складових рішення є покаяння10. Відданість і покаяння тісно переплетені одне з одним.
Невтомний і прагматичний християнський письменник К.С. Льюїс влучно висловився щодо цього. Він стверджував, що християнство закликає людей покаятися і обіцяє їм прощення; але доки люди не знатимуть і не відчуватимуть, що потребують прощення, вони не чують заклику християнства. Він зазначив: “Ви будете дослухатися до лікаря хіба що тоді, коли знаєте, що хворієте”11.
Пророк Джозеф Сміт звернув увагу на те, що перед вашим хрищенням ви можете бути на нейтральній території між добром і злом. Але “коли ти приєднався до цієї Церкви, ти став на службу Божу. Зробивши це, ти залишив нейтральну територію і на неї вже ніколи не повернешся”. Він радив нам ніколи не полишати Господаря12.
Алма наголошує, що через Спокуту Ісуса Христа “руки милості простерті” до тих, хто кається13. Потім він ставить глибокі й надзвичайно важливі запитання, такі як: Чи готові ми зустрітися з Богом? Чи утримуємо ми себе невинними? Усім нам слід замислитися над цими запитаннями. Те, що пережив сам Алма, спочатку не наслідуючи свого відданого батька, але потім дійшовши до глибокого розуміння того, наскільки йому потрібне прощення і що означає співати пісню викупительної любові, стало для нього могутньою і спонукальною рушійною силою.
Хоча усе, що зменшує відданість, призводить до наслідків, однак є дві суттєві проблеми і обидві вони поширені та небезпечні. Перша—це недоброзичливість, жорстокість та насильство в домі. Друга—це сексуальна аморальність та нечисті думки. Часто вони передують рішенню бути менш відданим і є його підґрунтям.
Те, як ми ставимося до найближчих для нас людей, має фундаментальну важливість. Жорстокість, насильство, неввічливість та неповага в домі неприпустимі—неприпустимі для дорослих і неприпустимі для підростаючого покоління. Мій батько не був активним у Церкві, але був надзвичайно чудовим взірцем, особливо у своєму ставленні до моєї мами. Він часто казав: “Бог вважатиме чоловіків відповідальними за кожну сльозинку, пролиту через них їхніми дружинами”. На цій же думці наголошується в документі “Сім’я: Проголошення світові”. Там сказано: “[Ті, хто] жорстоко поводяться зі своїми дружинами або з дітьми … одного дня будуть відповідати за це перед Богом”14. Незалежно від того, у якій культурі ми виросли і як наші батьки ставилися до нас, з жорстокістю чи ні, ми не повинні виявляти фізичну, емоційну або словесну жорстокість до будь-якої людини15.
Потреба у ввічливості в суспільстві ніколи ще не була настільки нагальною. Фундамент доброти і ввічливості закладається вдома. Не дивно, що загальна поведінка людей стає все більш занепалою у міру того, як руйнується інститут сім’ї. Сім’я є фундаментом для любові та підтримки духовності. Сім’я створює середовище, в якому може процвітати життя за релігією. Дійсно, “сяє барвами життя, [коли] в сім’ї любов”16.
Сексуальна аморальність та нечисті думки є порушенням норм, встановлених Спасителем17. Нас попередили на початку цього розподілу, що сексуальна аморальність, можливо, буде найбільшим викликом18. Така поведінка, якщо немає покаяння, буде викликати згасання духовності та втрату відданості. Фільми, телебачення та Інтернет часто доносять вульгарні послання та зображення. Президент Дітер Ф. Ухтдорф і я нещодавно побували в селі, розташованому в джунглях Амазонки, і бачили супутникові тарілки навіть на деяких маленьких, просто побудованих хатинках. Ми раділи тому, що чудова інформація доступна у цій віддаленій місцевості. Ми також визнали, що на землі практично немає місця, яке б не зазнавало впливу непристойних, аморальних і похітливих зображень. Це одна з причин того, чому порнографія стала такою пошестю у наш час.
Нещодавно у мене була надихаюча розмова з одним 15-річним носієм Ааронового священства. Він допоміг мені зрозуміти, наскільки легко молодим людям у цю добу Інтернету майже ненавмисно побачити нечисті та навіть порнографічні зображення. Він зазначив, що стосовно більшості принципів, яким навчає Церква, суспільство загалом, принаймні частково, визнає, що порушення цих принципів може мати спустошливі наслідки у сферах здоров’я і благополуччя. Він згадав про паління цигарок молоддю і вживання ними наркотиків та алкоголю. Але, зазначив він, з боку суспільства здебільшого немає відповідного протесту чи навіть серйозного попередження щодо небезпеки порнографії чи аморальності.
Мої дорогі брати та сестри, аналіз цього юнака є правильним. Якою буде відповідь? Протягом багатьох років пророки і апостоли навчали важливості життя за релігією вдома19.
Батьки, вже давно минули ті дні, коли за рахунок регулярної, активної участі у церковних зборах і програмах, хоча без неї й не обійтись, міг виконуватися ваш священний обов’язок навчати своїх дітей жити моральним, праведним життям і ходити непорочними перед Господом. Надзвичайно важливо, щоб це віддано здійснювалося у домівках, які є безпечними місцями, де панують доброта, прощення, істина та праведність. Батьки повинні мати сміливість фільтрувати доступ до Інтернету, телебачення, фільмів та музики або стежити за цим. Батьки повинні мати мужність сказати “Ні”, захищати істину та виголошувати могутнє свідчення. Ваші діти повинні знати, що ви маєте віру в Спасителя, любите вашого Небесного Батька та підтримуєте провідників Церкви. У наших домах повинна процвітати духовна зрілість. Я сподіваюсь, що жоден не піде з цієї конференції без розуміння того, що моральні питання сьогоденності повинні обговорюватися у сім’ї. Єпископам та провідникам священства і допоміжних організацій слід підтримувати сім’ї і пересвідчуватися, що в них навчають духовним принципам. Домашні вчителі та візитні вчительки можуть допомагати, особливо дітям батьків одинаків.
Молодий чоловік, про якого я згадував, палко запитав, чи знають апостоли, з якого найменшого віку слід починати навчати про небезпеку порнографії і нечистих думок, і захист від них. Він наголосив, що у деяких місцевостях про це не буде зарано говорити навіть ще до завершення навчання у Початковому товаристві.
Молодь, яка дивилася аморальні зображення у дуже ранньому віці, жахається того, що вони вже позбавили себе гідності служити на місії та укладати священні завіти. Внаслідок цього може дуже постраждати їхня віра. Я хочу запевнити вас, молоді люди, як про це навчав Алма, що через покаяння ви можете стати гідними усіх небесних благословень20. Саме для цього Спаситель і здійснив Спокуту. Будь ласка, поговоріть зі своїми батьками або порадником, якому ви довіряєте, та порадьтеся зі своїм єпископом.
Коли питання стосується моральності, дехто з дорослих вважає, що участь у якомусь поодинокому, важливому гуманітарному проекті або дотримання якогось принципу анулює необхідність дотримуватися вчень Спасителя. Вони кажуть собі, що негідна сексуальна поведінка це “незначна проблема … [якщо я] є доброю і милосердною людиною”21. Такий спосіб мислення є грубим самообманом. Деякі молоді люди розповіли мені, що у нашій сучасній культурі не вважається “крутим” докладати надто багато зусиль у багатьох сферах і, зокрема, суворо дотримуватися принципів праведності22. Будь ласка, не потрапте у цю пастку.
Під час хрищення ми обіцяємо взяти на себе “ім’я [Ісуса] Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця”23. Дотримання такого завіту вимагає мужніх зусиль, відданості та цілісності, якщо ми прагнемо продовжувати співати пісню викупительної любові та залишатися дійсно наверненими.
Одним з історичних прикладів вірності рішенню бути сильним і непохитним, доречним для людей будь-якого віку, є історія британського спортсмена-олімпійця, який брав участь в Олімпійських іграх у 1924 році в Парижі, Франція.
Ерік Лідделл, син шотландського місіонера, який служив у Китаї, був глибоко релігійною людиною. Він поставив під загрозу першість Британії в Олімпійських іграх, відмовившись, навіть під шаленим тиском, брати участь у підготовчому забігу на дистанцію 100 метрів, що проводився у неділю. Зрештою він переміг у забігу на дистанцію 400 метрів. Приклад Лідделла, який відмовився брати участь у перегонах в неділю, був особливо надихаючим.
Біля його зображень та на монументі, зведеному на його честь, наведені надихаючі слова з книги Ісаї: “А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!”24
Гідна захоплення поведінка Лідделла дуже вплинула на рішення його молодшого сина відмовитися від участі у спортивних заходах у неділю і, що найважливіше, від неправедної і мирської поведінки. Він використав цитату з Ісаї для своєї статті у щорічному збірнику публікацій навчального закладу, де він навчався. Ерік Лідделл залишив по собі могутній приклад рішучості та відданості принципу.
Якщо наша молодь буде виконувати пораду Президента Монсона, готуючись служити на місії, і у міру того, як усі ми живемо за принципами, яких навчав Спаситель, і готуємося до зустрічі з Богом25, ми виграємо набагато важливіші перегони26. Ми матимемо Святого Духа собі за провідника, який даватиме нам духовне скерування. Усі ви, чиє життя не в порядку, пам’ятайте, що ніколи не пізно зробити Спасителеву Спокуту фундаментом нашої віри і життя27.
За словами Ісаї: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,—то стануть мов вовна вони!”28
Я щиро молюся, щоб кожен з нас виконав усі необхідні дії, щоб відчувати Дух зараз, щоб ми могли співати пісню викупительної любові усім своїм серцем. Я свідчу про силу Спасителевої Спокути, в ім’я Ісуса Христа, амінь.