На один крок ближче до Спасителя
Навернення—це мета навчання і вивчення євангелії. Навернення—це не разова подія. Це прагнення стати більше схожими на Спасителя, яке триває все життя.
Минулого літа в журналах Ліягона та Ensign з’явилася моя невелика стаття. Мій син надіслав такого листа електронною поштою: “Тату, може ти скажеш, коли виходить твоя cтаття”. Я відповів: “Я просто хотів перевірити, чи ви читаєте церковні журнали”. Він відписав, пояснивши, що його 10-річна дочка пройшла цей тест. Вона взяла Ensign з поштової скриньки, зайшла в дім і прочитала його. Потім вона зайшла в нашу кімнату й показала твою статтю”.
Моя онучка читала Ensign, тому що хотіла навчатися. Вона сама діяла за власною волею. Перше Президентство ухвалило нові навчальні матеріли для молоді, які розвиватимуть внутрішнє бажання молодих людей навчатися євангелії, жити за нею і ділитися нею. Ці нові матеріали вже можна переглянути он-лайн. У січні ми почнемо їх використовувати у класах.
Коли Спаситель навчав, для Нього важливою була свобода волі того, хто навчався. Він показав нам не лише, чого навчати, але і як навчати. Він зосереджувався на потребах тих, кого навчав. Він допомагав людям самостійно відкривати для себе істину1. Він завжди слухав їхні запитання2.
Ці нові навчальні матеріали допоможуть нам навчатися і навчати у спосіб Спасителя як вдома, так і в класі3. Таким чином ми відгукнемося на Його запрошення: “За Мною йдіть”4 саме так, як про це чудово навчав старійшина Роберт Д. Хейлз. Під час роботи над цими новими матеріалами я бачив, як провідники і вчителі допоміжних організацій та семінарії радилися з батьками, щоб як найкраще задовольнити потреби учнів. Я бачив, як молоді жінки на своїх уроках, молоді чоловіки у кворумах Ааронового священства і молодь у Недільній школі навчаються виявляти свободу волі й діяти самостійно.
Одна вчителька недільної школи для молоді міркувала над тим, як допомогти двом молодим чоловікам, хворим на аутизм, виявляти свою свободу волі й діяти самостійно. Коли вона запропонувала членам класу розповісти про те, що вони дізналися під час уроку, то хвилювалася, що ці два юнаки відхилять її запрошення. Однак вони цього не зробили. Один з них підвівся, щоб навчати про те, що він засвоїв, а потім запросив свого однокласника, теж з аутизмом, допомогти йому. Коли першому було вже важко розповідати, його однокласник стояв поруч і шепотів на вухо, щоб товариш відчував, що справився з завданням. Вони обоє навчали того дня. Вони навчали того, чого навчав Спаситель, але вони також навчали, як Спаситель. Коли Спаситель навчав, Він керувався любов’ю до того, кого навчав, так само, як і цей однокласник керувався любов’ю до свого друга5.
Коли ми навчаємося і навчаємо Його словам у Його спосіб, ми приймаємо Його запрошення: “За Мною йдіть”. Ми йдемо за Ним крок за кроком. З кожним кроком ми наближаємося до Спасителя. Ми змінюємося. Господь знав, що духовне зростання не відбувається відразу. Воно відбувається поступово. Кожного разу, коли ми приймаємо Його запрошення і приймаємо рішення йти за Ним, ми просуваємося шляхом до повного навернення.
Навернення—це мета навчання і вивчення євангелії. Навернення—це не разова подія. Це прагнення стати більше схожими на Спасителя, яке триває все життя. Старійшина Даллін Х. Оукс нагадав нам, що “знати”—цього ще недостатньо. “Бути “наверненими”, … вимагає від нас діяти і перемінитися”6. Тож навчання заради навернення—це неперервний процес із таких складових: знати, діяти і перемінитися. Подібним же чином викладання з метою навернення вимагає ключового вчення, запрошення до дії та обіцяних благословень7. Коли ми навчаємо істинному вченню, то допомагаємо учню дізнатися. Коли запрошуємо інших до дії, то допомагаємо їм діяти за вченням або жити за ним. І коли приходять обіцяні Господом благословення, ми змінюємося. Як і Алма, ми можемо стати новими творіннями8.
Нові навчальні матеріали для молоді мають одну головну мету: допомогти молоді стати наверненими до євангелії Ісуса Христа. Нещодавно я побачив, як один юнак на уроці Недільної школи для молоді осягнув для себе істину. Коли я помітив, що йому було важко співвіднести Спокуту зі своїм життям, я запитав, чи відчував він коли-небудь прощення. Юнак відповів: “Так, наприклад, коли я розбив ніс одному хлопцю під час гри у футбол. Мені було дуже неприємно. Я думав, що ж зробити, аби почуватися краще. Я пішов до нього додому і попросив пробачити мене, але я знав, що мені потрібно зробити ще щось. Тож я помолився, а потім відчув, що Небесний Батько також пробачив мене. Саме це означає для мене Спокута”.
Коли того дня він розповів цю історію під час уроку, то зачитав Євангелію від Івана 3:16: “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”—а потім свідчив про силу Спокути. Це вчення більше не було абстрактним поняттям для цього юнака. Воно стало частиною його життя, тому що він самостійно ставив запитання, а потім виявляв волю, щоб діяти9.
Цей юнак став більш наверненим, а також і його однокласники. Вони зосередилися на ключовому вченні, вивчаючи Писання. Вони співвіднесли ті священні слова з власним життям, а потім свідчили про благословення, які вони отримали, втілюючи це вчення у життя. Коли ми навчаємо євангелії Ісуса Христа, то зосереджуємося на Писаннях і на словах сучасних пророків. Ми покладаємося на священні тексти, щоб зміцнювати віру, розбудовувати свідчення і допомагати кожному стати повністю наверненими. Нові навчальні матеріали для молоді допоможуть всім, хто використовує їх, зрозуміти слово Боже і жити за ним.
Коли я навчав святих у Коста-Ріці, то, тримаючи у руках книгу Навчати—немає покликання величнішого, запитав: “Хто з вас має цей посібник?” Майже всі підняли руки. Я усміхнувся і сказав: “Впевнений, що ви читаєте його щодня”. На мій подив одна сестра, яка сиділа в першому ряду, підняла руку, що вказувало на те, що вона читає книгу щодня. Я попросив її вийти до кафедри й пояснити. Вона відповіла: “Я читаю Книгу Мормона кожен ранок. Потім я читаю щось у посібнику Навчати—немає покликання величнішого, аби найкращим чином навчати дітей тому, про що я щойно дізналася”.
Вона хотіла навчатися і навчати Його слову в Його спосіб, тому вивчала Його слово в Писаннях, а потім навчалася, як викладати Його слово, аби її діти були повною мірою навернені. Думаю, що ії модель вивчення і навчання євангелії не виникла відразу. Вона прийняла рішення щось робити. І чим більше вона робила те, що, як знала, їй слід було робити, тим більше Господь зміцнював її на шляху.
Іноді шлях до навернення може бути довгим і важким. Чоловік моєї сестри 50 років був менш активним у Церкві. Лише після 60 він почав приймати запрошення Спасителя повернутися. Багато людей допомагали йому в цьому. Один домашній учитель упродовж 22 років надсилав йому поштові листівки. Однак йому потрібно було прийняти рішення, що він хоче повернутися. Йому потрібно було виявити власну свободу волі. Йому потрібно було зробити той перший крок, а потім ще і ще один. Зараз він запечатаний зі своєю дружиною і служить у єпископаті.
Нещодавно ми показали йому відео, створені для того, щоб допомагати провідникам і вчителям застосовувати нові навчальні матеріали. Переглянувши відео, брат моєї сестри відкинувся на спинку стільця і сказав трохи схвильовано: “Можливо, якби у мене було це в юності, я б не відійшов”.
Кілька тижнів тому я познайомився з юнаком, у якого був важкий період. Я запитав, чи він член Церкви. Юнак відповів, що він агностик, але раніше у своєму житті познайомився з Церквою. Коли я розповів йому про своє покликання в Недільній школі та що буду виступати на генеральній конференції, він сказав: “Ну, якщо ви будете виступати, я подивлюся ту сесію”. Сподіваюся, що він дивиться її сьогодні. Я знаю, що якщо це так, то він щось засвоїв. Цей Конференц-центр є унікальним місцем навчання і викладання заради навернення.
Коли ми живемо за принципами, яких навчають ті, кого ми підтримуємо як пророків, провидців та одкровителів, то навчаємося, як учив Спаситель10. Ми наближаємося до Нього на один крок. Оскільки ця конференція завершується, я запрошую кожного, хто чує мій голос, зробити цей крок. Як і нефійці в давнину, ми можемо повернутися “до своїх домівок, і подума[ти] над тим, що [було] сказа[но], і прос[ити] у Батька в [Христове] ім’я, щоб [ми] могли зрозуміти”11.
Ми хочемо, щоб усі молоді люди зрозуміли. Ми хочемо, щоб вони навчалися, навчали і жили за євангелією Ісуса Христа кожен день. Це те, що Господь хоче для всіх Своїх дітей. Незалежно від того, чи ви в дитячому віці, молодому або дорослому, я запрошую вас прийти і йти за Ним. Приходьте і йдіть Його слідами. Я свідчу, що в кожному кроці Господь нас зміцнюватиме. Він допомагатиме нам пройти решту шляху. Тоді, коли виникнуть перепони, ми будемо йти далі. Коли прийдуть сумніви, ми будемо йти далі. Ми ніколи не повернемо назад. Ми ніколи не відійдемо.
Я свідчу, що Бог Батько і Його Син Ісус Христос живуть. Я свідчу, що Спаситель продовжує кликати нас, як і в давні часи: “За Мною йдіть”. Ми можемо прийняти Його запрошення. Ми всі можемо навчатися, навчати і жити за Його словом, як учив Спаситель, наближаючись до Нього крок за кроком. Завдяки цьому ми станемо по-справжньому наверненими. В ім’я Ісуса Христа, амінь.