Не зважай на випробування та спокуси—допомога вже поруч
Старійшина Уго Монтойа
Сімдесятник
Ми можемо допомагати одне одному в наших випробуваннях і спокусах.
На життєвому шляху нас випробовують і спокушають. У нас також є можливість використовувати свободу вибору і допомагати одне одному. Ці істини є частиною чудового і досконалого плану нашого Небесного Батька.
Президент Джон Тейлор навчав: “Я чув, як пророк Джозеф сказав, звертаючись одного дня до Дванадцятьох: “Вам доведеться пройти крізь різноманітні випробування. І вам настільки ж необхідно бути випробуваними, як і Аврааму та іншим людям Божим, і, каже він, Бог випробовуватиме вас, і Він візьме вас і перевірить кожну нитку вашого серця”1.
Як тільки ми досягаємо віку підзвітності, випробування і спокуси—неминучі. Іноді вони стають тяжким тягарем, проте вони також допомагають нам рости і зміцнюватися, якщо ми успішно долаємо їх.
На щастя, нам не доводиться нести ці тягарі самим. Алма вчив: “Ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими”2. Ці слова вказують на те, що у нас є відповідальність допомагати одне одному. Ця відповідальність може прийти завдяки церковному покликанню, завданню або дружбі, або як частина нашого божественного обов’язку як батьків, чоловіків або дружин, чи членів сім’ї—або ж просто тому, що ми частинка сім’ї Бога.
Я наведу чотири приклади того, як саме наші тягарі стають легшими, коли ми допомагаємо одне одному.
1. Спаситель сказав: “А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну,—іди з ним навіть дві”3. Наприклад, нас просять відвідувати храм регулярно, наскільки дозволяють нам наші особисті обставини. Відвідування храму змушує нас жертвувати часом та ресурсами, особливо тих, кому треба їхати здалеку. Проте ця жертва може бути частиною нашої першої милі.
Ми починаємо йти другу милю, коли розуміємо слова “Знайти, принести, навчити”4, коли ми шукаємо і готуємо імена наших предків для храмових обрядів, коли ми допомагаємо з індексацією, коли ми служимо в якості храмових працівників, а також коли ми шукаємо можливостей допомогти іншим отримати значущий досвід від відвідування храму.
Коли я служив в якості територіального сімдесятника, один з колів в моїй координаційній раді прийняв участь у великій храмовій екскурсії. Храм, який вони відвідували був невеликим і, на жаль, незважаючи на те, що вони подолали дванадцятигодинний шлях щоб дістатися туди, кілька членів Церкви не змогли зайти в храм, бо їх було більше, ніж храм міг прийняти в той день.
Кілька днів потому я відвідав цей кіл і попросив президента можливості поспілкуватися з деякими членами Церкви, яким не вдалося відвідати храм в той день. Один з братів, якого я відвідав, сказав мені: “Старійшино, не хвилюйтесь. Я був у домі Господа. Я сидів на лавці в саду і розмірковував про обряди. Пізніше мені дали можливість зайти в храм, але, замість того, я дозволив іншому брату, який приїхав до храму вперше, щоб запечататись зі своєю дружиною, зайняти моє місце. У них потім була можливість відвідати дві сесії того дня. Господь знає мене, Він благословив мене, і у нас все добре”.
2. Посміхайтесь. Ця невеличка дія може допомогти тим, хто приголомшені або обтяжені чимось. Минулої квітневої генеральної конференції під час сесії священства я сидів разом з іншими щойно покликаними генеральними авторитетами. Ми сиділи там, де зараз сидять сестри з президентств допоміжних організацій. Я був знервований і приголомшений своїм новим покликанням.
Коли ми співали загальний гімн у мене було сильне відчуття того, нібито за мною хтось спостерігає. Я подумав про себе: “В цій будівлі понад 20 000 людей, і більшість з них дивиться в цю сторону. Ясна річ, що за мною хтось спостерігає”.
Я продовжив співати, але сильне відчуття того, що за мною хтось спостерігає, не залишало мене. Я подивився на той ряд, де сиділи дванадцять апостолів і побачив, що президент Рассел М. Нельсон був повністю обернений і дивився в нашу сторону. Ми переглянулися з ним, і він широко посміхнувся. Та посмішка заспокоїла моє приголомшене серце.
Після Свого Воскресіння Ісус Христос відвідав Своїх інших овець. Він покликав й посвятив дванадцятьох учнів, і тією владою вони служили людям. Сам Господь Ісус Христос прийшов серед них. Господь попросив їх стати на коліна і молитися. Я не впевнений чи новопокликані і висвячені учні були приголомшені їхнім покликанням, але в Писаннях сказано: “І сталося, що Ісус благословив їх, коли вони молилися Йому; і Його обличчя посміхалося до них, і світло Його обличчя осявало їх”5. Під час минулої генеральної конференції посмішка полегшила мої тягарі швидкодіючим і незвичайним способом.
3. Виражайте співчуття до інших. Якщо ви є носієм священства, будь ласка, використовуйте вашу силу, щоб допомогти дітям Бога, даючи їм благословення. Висловлюйте слова підтримки і втіхи людям, які страждають чи переживають скорботи.
4. Викуплення Господа Ісуса Христа є наріжним каменем Божого плану. Щонайменше раз в тиждень нам слід роздумувати саме так, як президент Джозеф Ф. Сміт, “над великою й прекрасною любов’ю, що її було явлено Батьком і Сином у пришесті Викупителя у світ”6. Запрошення інших прийти до Церкви і гідно приймати причастя дозволить більшій кількості дітей Небесного Батька роздумувати про Викуплення. А якщо ми не гідні—ми можемо покаятися. Пам’ятайте, що Син Всевишнього спустився нижче всього і взяв на Себе наші образи, гріхи, провини, хвороби, біль, страждання і самотність. Писання навчають нас, що Христос “піднявся на висоту і спустився нижче всього, у чому Він сприйняв усе”7.
Неважливо, якими є наші особисті проблеми,—чи то хвороба або тривала самотність, або протистояння спокусам і випробуванням супротивника—Добрий Пастир завжди поруч. Він кличе нас по імені і каже: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!”8.
Я хочу підсумувати ці чотири пункти:
Перший: ідіть другу милю.
Другий: будь ласка, посміхайтесь. Ваша посмішка допоможе іншим.
Третій: виражайте співчуття.
Четвертий: запрошуйте інших прийти до Церкви.
Я приношу своє свідчення про Спасителя. Ісус є Христос, Син Живого Бога, і Він Живе. Я знаю, що Він підтримує план Батька усією Своєю могутністю і силою. Я знаю, що Президент Томас С. Монсон—живий пророк. Він тримає усі ключі, необхідні для виконання Божої роботи на землі. Я знаю, що ми, як діти нашого Небесного Батька, можемо допомагати одне одному в наших випробуваннях і спокусах. В ім’я Ісуса Христа, амінь.