Приємне слово Бога

Старійшина Франсіско Дж. Віньяс

Сімдесятник

Приємне слово Бога показує нам потребу в безперервному покаянні в нашому житті, щоб ми могли утримувати вплив Святого Духа.

Багато з нас, хто зібралися для участі в цій конференції, прийшли “почути приємне слово Бога, так, слово, яке зцілює поранену душу” (Кн. Якова 2:8). Це слово, яке можна знайти в Писаннях та посланнях наших провідників, несе нам надію і втіху в темряві лиха.

Набуваючи життєвого досвіду, ми пізнаємо, що радість у цьому світі не є повною, але в Ісусі Христі наша радість повна (див. УЗ 101:36). Він зміцнить нас, щоб ми не зазнали ніякого лиха, без того, щоб воно не було поглинуто Його радістю (див. Алма 31:38).

Наше серце може боліти, коли ми бачимо, як близька людина страждає від болю, спричиненого жахливою хворобою.

Смерть людини, яку ми любимо, може залишити порожнечу в нашій душі.

Коли хтось з наших дітей відступає з євангельського шляху, ми можемо відчувати вину і невпевненість щодо їхньої вічної долі.

Надія укласти целестіальний шлюб і створити сім’ю в цьому житті може почати згасати з плином часу.

Жорстоке ставлення з боку тих, хто мав би любити нас, може залишити дуже болючі шрами в нашій душі.

Невірність подружжя може знищити стосунки, які, як ми сподівалися, будуть вічними.

Ці та багато інших лих, притаманних цьому випробувальному стану, іноді змушують нас ставити перед собою таке саме запитання, яке поставив пророк Джозеф Сміт: “О Боже, де Ти?” (УЗ 121:1).

У ті складні миті в нашому житті, приємне слово Бога, яке зцілює поранену душу, приносить таке послання втіхи в наше серце і розум:

“Мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;

І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту” (УЗ 121:7–8).

Приємне слово Бога сповнює нас надією, оскільки ми знаємо, що ті, хто віддані під час знегоди, матимуть більшу нагороду в небесному царстві та що “за великою знегодою приходять благословення” (див. УЗ 58:3–4).

Приємне слово Бога, промовлене через пророків, дає нам впевненість в тому, що наше вічне запечатування, підтримане нашою вірністю божественним обіцянням, які були дані нам за наше доблесне служіння справі істини, благословить нас і наших нащадків (див. Orson F. Whitney, in Conference Report, Apr. 1929, 110).

Воно також дає нам упевненість, що після того, як ми віддано проживемо життя, ми не втратимо жодного з благословень через те, що щось не виконали, якщо ніколи не мали можливості це виконати. Якщо ми віддано жили до самого часу нашої смерті, ми “матимемо всі благословення, піднесення і славу, які матиме будь-який чоловік чи жінка [в яких була така можливість]” (Див. The Teachings of Lorenzo Snow, ed. Clyde J. Williams [1984], 138).

Отже важливо зрозуміти, що певні страждання і лихо також можуть увійти в наше життя, якщо ми щиро не каємося в наших гріхах. Президент Меріон Дж. Ромні навчав: “Страждання і лихо, яких зазнають люди на цій землі, є наслідком гріхів, в яких не покаялися і які не прощено. … Подібно до того, як гріх супроводжується стражданням і смутком, так само і прощення гріхів супроводжується щастям і радістю” (in Conference Report, Apr. 1959, 11).

Чому відсутність покаяння спричиняє страждання і біль?

Одна з можливих відповідей полягає в тому, що “покарання було додано, і справедливий закон дано, що принесло муки сумління” (див. Алма 42:18; див. також вірш 16). Пророк Джозеф Сміт навчав, що ми самі є тими, хто засуджує себе, і що муки розчарування у нашому розумі роблять їх настільки ж нещадними, як озеро, що горить вогнем та сіркою (див. Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 224).

Якщо ми робимо спроби заспокоїти своє сумління, намагаючись “виправдовувати себе [в якійсь мірі] через [наші] гріхи (Алма 42:30), або намагаємося приховувати їх, то єдине, чого ми досягнемо—це засмутимо Дух (див. УЗ 121:37) і відкладемо наше покаяння. Цей вид переконань не тільки є тимчасовим, але й зрештою принесе більше болю й суму в наше життя і зменшить для нас можливість отримати прощення наших гріхів.

Для цього виду страждань приємне слово Бога також приносить втіху і надію; воно говорить нам, що є звільнення від болю, спричиненого наслідками гріха. Це звільнення приходить завдяки спокутній жертві Ісуса Христа і починає діяти, якщо ми виявляємо віру в Нього, каємося та дотримуємося Його заповідей.

Нам важливо усвідомити, що, подібно до прощення гріхів, покаяння є процесом, а не чимось, що відбувається в якусь одну мить. Для нього потрібна послідовність на кожному з його етапів.

Наприклад, причащаючись, ми показуємо Господу, що збираємося завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей. Це вияв нашого щирого наміру.

У ту мить, коли ми починаємо пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей щодня—а не лише в Суботній день—саме тоді прощення наших гріхів починає поступово діяти і Його обіцяння про те, що Його Дух буде з нами, починає здійснюватися.

Без належного послуху, що повинен супроводжувати наш намір, ефект прощення гріхів може швидко зникнути і супровід Духа починає віддалятися. Ми будемо наражатися на небезпеку шанувати Його своїми губами, водночас віддаляючи свої серця від Нього (див. 2 Нефій 27:25).

Окрім того, щоб втішати нас, приємне слово Бога застерігає нас, що цей процес набуття прощення наших гріхів може зупинитися, коли ми заплутуємося “в марнотах світу”, і може відновитися завдяки вірі, якщо ми щиро каємося і упокорюємо себе (див. УЗ 20:5–6).

Якими можуть бути кілька з тих марнот, що можуть зупинити процес отримання прощення наших гріхів і які пов’язані з дотриманням святості Суботнього дня?

Серед кількох прикладів: запізнення на причасні збори без вагомої причини; прибуття туди без попередньої самооцінки, щоб не їсти хліб і не пити з чаші негідно (див. 1 Коринтянам 11:28); та прибуття туди, спершу не сповідавшись у своїх гріхах та не попросивши Бога їх простити.

Інші приклади: неблагоговійна поведінка, коли людина обмінюється повідомленнями на електронних пристроях, залишає збори відразу як тільки причаститься та бере участь у таких заходах в наших домівках, які неприйнятні для цього священного дня.

Якою може бути одна з причин того, чому ми, знаючи все це, часто не дотримуємося святості Суботнього дня?

У книзі Ісаї ми можемо знайти відповідь, яка хоч і пов’язана з Суботнім днем, але також стосується інших заповідей, яких нам слід дотримуватися: “Ради суботи ти стрима[й] ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий” (Ісая 58:13).

Ключовими словами є “стримаєш[ся] …, щоб не чинити своїх забаганок” або, іншими словами, щоб чинити волю Бога. Нерідко наша воля—відточена бажаннями, схильностями та пристрастями тілесної людини—конфліктує з волею Бога. Пророк Бригам Янг навчав, що “коли воля, пристрасті та почуття людини досконало підкоряються Богу і Його вимогам, таку людину освячено.—Якщо мою волю буде поглинуто волею Бога, це приведе мене до всього доброго і зрештою увінчає мене безсмертям і вічним життям” (Deseret News, Sept. 7, 1854, 1).

Приємне слово Бога запрошує нас скористатися силою Христової Спокути, щоб застосувати її до себе і примиритися з Його волею,—а не з волею диявола та плоті,—щоб ми завдяки Його милості могли бути спасенними (див. 2 Нефій 10:24–25).

Приємне слово Бога, яким ми ділимося сьогодні, показує нам потребу в безперервному покаянні в нашому житті, щоб ми могли утримувати вплив Святого Духа якомога довше.

Наявність супроводу Духа зробить нас кращими людьми. “Він промовлятиме спокій і радість [нашим] душам, … він забере злобу, ненависть, заздрість, розбрат і все зле з [наших] сердець, і [ми матимемо] єдине бажання—чинити добро, нести праведність і будувати царство Бога” (див. Учення: Джозеф Сміт, с. 100).

Завдяки впливу Святого Духа ми не будемо ображатися і не будемо ображати інших; ми будемо почуватися більш щасливими і наш розум буде яснішим. Наша любов до інших зросте. Ми будемо більш схильні прощати і поширювати щастя серед людей, що навколо нас.

Ми будемо відчувати вдячність, коли бачимо, як розвиваються інші, та будемо прагнути бачити в інших людях добро.

Я молюся, щоб ми могли відчути радість, що приходить від прагнення жити в праведності, та щоб ми могли утримувати супровід Святого Духа в нашому житті через щире і безперервне покаяння. Ми станемо кращими людьми і наші сім’ї будуть благословенні. Про ці принципи я свідчу в священне ім’я Ісуса Христа, амінь.