Чемпіон з множення
Автор живе в штаті Техас, США.
Контрольна наближалася. Але у Луки був план.
“Люби Господа, виконуй свою частку” (Children’s Songbook, 9).
Сім на дев’ять—шістдесят три. Шість на вісім … сорок два? Ні, неправильно!
Лука сердито стер свою відповідь.
—Час вичерпано!— сказала вчителька Луки.— Всі здають свої роботи.
—Ой, ні!— подумав Лука.— Я навіть не всі завдання виконав!
Лука зітхнув, здаючи свою контрольну. Йому треба було набрати 90 балів за час, відведений для контрольної, аби здати таблицю множення і стати чемпіоном з множення в класі, але він не знав, як йому цього досягнути.
Того вечора під час сімейного вивчення Писань тато читав з Учення і Завітів: “Отже, якщо ви проситимете у Мене, ви отримаєте; якщо ви стукатимете, вам буде відчинено” (УЗ 6:5).
Лука раптом підняв голову. То була відповідь! Молитва!
Лука почав молитися кожного дня, щоб мати високий бал за контрольну на таблицю множення. Це, мабуть, спрацює. Це має спрацювати. Він нарешті стане чемпіоном з множення!
У вівторок Лука прийшов додому зі школи і схопив баскетбольний м’яч.
—Тобі допомогти з уроками?— запитала мама.
—Ні! Я вже про все потурбувався!— сказав Лука, вибігаючи у двері. Він настільки вірив у молитву, що навіть не взяв з собою навчальні картки, щоб позайматися математикою.
Коли настала п’ятниця, Лука був упевнений, що матиме хороший результат з контрольної. Однак коли він сів, щоб писати її, відповіді не з’являлися в голові, і він написав так погано, як ніколи!
Лука йшов додому з автобусної зупинки з опущеною головою. Він молився так сильно, щоб стати чемпіоном з множення. Чому Небесний Батько не відповів на його молитву?
Коли він прийшов додому, то кидав баскетбольний м’яч, доки тато не прийшов з роботи. Тато посигналив, під’їжджаючи до будинку.
—Як справи у школі?— запитав тато.
—Не дуже добре,—сказав Лука, дивлячись у підлогу.— Я не можу здати контрольну з таблички множення.
—Мені шкода це чути,—сказав тато. Він підняв руки, щоб впіймати м’яч.
—Я мав її написати!— сказав Лука.— Я молився і все таке. Тату, ти сказав, що Небесний Батько відповідає на молитви. Він точно не відповів на мою молитву сьогодні!
—Чи ти тренувався з картками?— запитав тато.
—Ні.
—А взагалі ти вчився?
—Ні,—сказав Лука.— Але ж я молився весь тиждень!
Тато вдарив кілька разів по м’ячу і поглянув на Луку. —Знаєш, таблиця множення—це як баскетбол. Як ти навчився так добре грати?
—Я тренувався,—сказав Лука.
—Так. Тож коли ми молимося Небесному Батькові і просимо про допомогу перед грою, ми не молимося, щоб Він чудесним чином допоміг тобі стати кращим гравцем у баскетбол. А про що ж ми молимося?
—Особисто я про те, щоб пам’ятати те, над чим працював,—сказав Лука.
—Саме так. Молитва найкраще працює, коли ми виконуємо свою частину і також просимо Небесного Батька допомогти нам,—сказав тато.
—Тож моя частина полягала в тому, щоб працювати над своїми навчальними картками?— запитав Лука.
—Саме так,—сказав тато, передаючи м’яч Луці.
Лука, тяжко зітхнувши, зробив кидок. М’яч вдарився об кільце й відлетів. —Що ж. Треба ще багато працювати. Але я думаю, що можу старанно навчатися і просити Небесного Батька про допомогу.
—Саме так!— сказав тато.— Отже ти готовий до невеличкого двобою?
Лука усміхнувся і вибив м’яч у тата. —Так, звісно. Якщо лишень ти допоможеш мені в той же час навчатися.
—Почали,—сказав тато.— Шість на вісім. Скільки?
—Сорок вісім!— сказав Лука і зробив ще один кидок. Цього разу м’яч потрапив у кільце.
Невдовзі за допомогою навчання і молитви він стане чемпіоном з множення.