Відчай і надія: що робити, коли хтось у подружжі залучений до порнографії
Сім способів того, як подружжя людини, залученої до порнографії, може не лише подолати розпач, але і побачити обіцяння надії.
Фрагмент картини Загублене буде знайдено і Спогади, художник Брайян Кершиснік
Емі приймала такі рішення, яких очікують від сина чи дочки всі батьки. Вона запечаталася у храмі після того, як отримала сильне духовне відчуття, що має укласти шлюб зі своїм чоловіком.
До весілля її майбутній чоловік також прийняв сміливе рішення, зізнавшись, що він дивився порнографію.
Лише через рік Емі зрозуміла, що його проблеми з порнографією не залишилися в минулому. Через три роки подружнього життя, коли у них була восьмимісячна дитина, Емі пережила неймовірний біль від того, що чоловік їй зрадив і його було відлучено від Церкви.
Як Емі пережила такий розпач? Як багато інших жінок та чоловіків за подібних обставин переживають такий біль?
Багато членів подружжя та сімей тих людей, які дивляться порнографію, відкрили для себе корисний і обнадійливий стиль поведінки, спільний для всіх за подібних обставин. І вони сміливо поділилися своїми історіями.
На церковному веб-сайті OvercomingPornography.org вказується сім загальних правил поведінки, які називаються “життєво важливими правилами”. Було доведено, що ці правила поведінки—які застосовуються в індивідуальному темпі та порядку—для багатьох стали життєво важливими задля емоційного, розумового та духовного зцілення.
Життєво важливе правило 1: Справитися з травмою, викликаною зрадою
Розпізнати травму, самозвинувачення та інші види реакції людини, яка зрозуміла, що її подружній партнер переглядає порнографію, і справитися з цим.
Коли Єва зрозуміла, що її чоловік дивиться порнографію, то відчула “сильний біль, злість, розпач, депресію. ЇЇ охопила нав’язлива ідея”. Нав’язлива ідея, в дійсності, є поширеним переживанням для людей, які були травмовані зрадою свого подружжя, залученого до порнографії, тож поведінка Єви у відповідь на ці сильні почуття не є чимось незвичним. Вона невідступно думала про свого чоловіка і його вчинки. Де він був? З ким розмовляв? Що робив? Його залежність від порнографії та сексу стала центром її життя, вона відчайдушно хотіла виправити його, вважаючи, що коли їй вдасться контролювати його проблему, вони будуть щасливими.
Коли Джемі дізналась, що її чоловік залучений до порнографії, вона відреагувала зрозумілим бажанням контролювати все, що тільки можна. Вона думала, що зможе впорядкувати життя свого чоловіка Джона, аби йому не потрібно було прагнути миттєвого задоволення від порнографії, і тоді у нього не буде іншого вибору, крім як бути праведним. Вона щодня писала для нього переліки: що він може робити задля розваги і яку роботу в домі йому треба було виконати.
Переломний момент настав тоді, коли єпископ відчув натхнення наголосити: “Джемі, тут немає твоєї провини. Ніщо з того, що ти робиш, не змушує його дивитися порнографію. Це—його вибір”. І оскільки вона не була причиною його залученості до порнографії, вона не могла стати причиною його відмови від цієї залежності. Розумом вона вже раніше зрозуміла озвучене єпископом, але, за словами Джеммі, після цього нагадування “вона перестала робити переліки. Я перестала контролювати його поведінку і намагатися змінити його бути праведним. Я зосередилася на собі”. В дійсності Джеммі дала собі дозвіл відчувати свій біль і працювати над своїм одужанням.
Після того як Джемі це усвідомила, Джон намагався боротися із залежністю, але потім багато разів повертався до неї, однак він узяв на себе відповідальність за власні вчинки. Коли кожен з них почав працювати над своїм особистим зціленням, Джон і Джемі зрозуміли, що вони швидше одужують і кожен окремо, і як подружжя.
Життєво важливе правило 2: Відкрито ділитися проблемою
Знаходити розуміння, підтримку та співчуття шляхом відкритої розмови про проблему.
Ще один переломний момент для Джемі й Джона настав тоді, коли треба було благословити одного з їхніх дітей. Вони подзвонили домашньому вчителю, який сміливо розповів, що він і сам потребує допомоги в подоланні власної залежності від порнографії. Він порадив пошукати когось іншого, щоб дати благословення. Така відкритість зменшила почуття сорому, яке мали Джон і Джемі через свою ситуацію, і Джон нарешті відчув себе в безпеці настільки, щоб обговорити свою залежність з кимось окрім Джемі.
Коли дружина домашнього вчителя запропонувала Джемі поговорити, Джемі не бачила в цьому сенсу, оскільки розмовами не виправити Джона. А на той момент її метою було виправлення Джона. Однак після розмови з дружиною домашнього вчителя Джемі стало легше. Нічого не змінилося. Джон так само боровся, але вона відчула полегшення від того, що хтось іще знає, через що вона проходить. Її світ більше не розвалювався.
Життєво важливе правило 3: Відновити духовну впевненість
Відчувати спонукання Святого Духа, діяти відповідно та відновити довіру до Бога.
Коли перед Емі постав факт відлучення її чоловіка, вона знала, що Спаситель надасть підтримку в її непосильному тягарі. Однак, за її словами, вона не була впевнена, як “подолати прірву, що лежала між тією ситуацією, в якій вона опинилася, та цілющою силою Ісуса Христа”. Як, не розуміла вона, можна буде знайти—чи побудувати—місток?
Спочатку вона намагалася зменшити свій біль, пильно слідкуючи за чоловіком та благаючи Господа зцілити його. Однак одне духовне спонукання змінило все: Емі зрозуміла, що контроль за чиєюсь поведінкою не входить у план Небесного Батька і це не допоможе їй наблизитися до Спасителя. Тож, як розповідає вона, найбільше, що їй треба було зробити—це почати власну подорож до зцілення, а чоловікові дозволити самостійно піклуватися про його шлях. Завдяки натхненню від Духа вона почала розуміти, що її життя не повинно бути реакцією на порнографію, це варто припинити і їй слід покладатися на уможливлюючу силу Ісуса Христа та Його Спокути зміцнювати й благословляти її.
Озираючись назад, Емі каже, що слідкуючи за чоловіком чи розпитуючи про нього, вона не здобувала спокою. Життя, за її словами, “було постійним хвилюванням. А спокій я знайшла лише тоді, коли зрозуміла, що Небесний Батько має план” для чоловіка і для неї. Коли вона застосувала свою свободу волі, щоб звернутися до Бога і попросити про Його допомогу, “допомога надійшла” і безодня між її болем та Спасителевою допомогою не здавалася такою широкою, а біль не був таким нестерпним.
Життєво важливе правило 4: Отримати допомогу
Відшукати шлях до зцілення за допомогою таких ресурсів, як література, кваліфікований лікар, наставник чи перевірена програма зцілення.
Фрагмент картини Вона знайде загублене, художник Брайян Кершисник
Через 25 років подружнього життя Джина дізналася про те, що її чоловік залучений до порнографії і зраджує їй. Вражена цією новиною Джина зателефонувала своєму єпископу. Невдовзі вона зрозуміла, що той умів слухати з розумінням, і вона могла виплакатися, коли їй це було треба. Такого благословення не мають усі подружжя в її ситуації.
Джина пригадує, що під час однієї з перших зустрічей єпископ “порадив негайно звернутися до психотерапевта не заради свого шлюбу або чоловіка, але для того, щоб я могла мати надійну підтримку у випробуваннях, що чекають попереду. Він хотів, аби я відчувала турботу, і знав, що в нього немає достатньо знань, які можуть знадобитися. Він бачив мою депресію і неспокій, тож порадив поговорити з лікарем про будь-яку медичну допомогу, яка мені може знадобитися”.
Наступні кілька років Джина регулярно відвідувала групи підтримки, сеанси психотерапії і зверталася по допомогу до сім’ї—іноді телефонувала їм і просила молитися за неї у свої найважчі дні. Вона, за її словами, зрозуміла, що Небесний Батько ніколи не залишить її у темряві.
Життєво важливе правило 5: Бути відкритими і чесними
Регулярно розмовляти з близькими людьми про свій шлях зцілення та одужання. Робити це відкрито і щиро.
Мелісса вирішила спробувати ще раз врятувати свій шлюб. Стосунки з чоловіком стали холодними і відчуженими. Саме тоді її чоловік Камерон чесно розповів про свою залученість до порнографії. Після її вмовлянь він погодився розповісти про все єпископу, і невдовзі вони обоє поговорили з батьками. Але, як він розповідає: “Знадобилося два роки, щоб нарешті зрозуміти, що покаяння—це не просто розповісти про все кільком людям та молитися”. Йому треба було зрозуміти, що недостатньо не дивитися порнографію. Аби дійсно стати на шлях зцілення, йому необхідно було звернутися до Бога і знайти позитивні способи подолання стресу, страху, сорому й неспокою, які й стали поштовхом до його залежності від порнографії.
Після рецидиву Камерон погодився приєднатися до програми з подолання залежності та з часом зрозумів, що Спаситель не зрікається нас, коли ми помиляємося.
Меліса також приєдналася до програми 12 кроків, і вона відчуває, що її сім’я зрештою має засоби, що допоможуть рухатися вперед. Вона згадує, як важко було спочатку приходити на збори за програмою 12 кроків, але її підбадьорював ведучий, який запропонував Меліссі випробувати їх упродовж 90 днів. “Якщо вам не сподобається, ми повернемо ваші страждання”. Згодом Мелісса зрозуміла, що оскільки вона сповнюється надією, слухаючи історії інших людей, можливо й сама зможе допомогти іншим, якщо поділиться своїм досвідом.
Мелісса завжди вважала, що залишившись у шлюбі, їй доведеться лише робити вигляд, що вона щаслива. Її думка змінилася, коли вона усвідомила, що Спаситель бачить її потенціал, потенціал Камерона та всіх дітей Небесного Батька. Він віддавав усього Себе—Світло і Життя Світу,—щоб спасти нас і дати ще один шанс. Завдяки Спасителю, за словами Мелісси, у неї на обличчі знову щира усмішка, яка несе послання: я щаслива у житті.
Життєво важливе правило 6: Встановити межі
Встановлювати відповідні межі залученим до порнографії та зорганізуватися у такий спосіб, щоб уможливити функціонування і зцілення.
Пройшовши певний шлях подолання залежності від порнографії, Джон і Джемі зрозуміли, як важливо було встановити межі, і вони мають їх і досі—навіть після того, як вони навчилися на все дивитися зважено,—тому що межі забезпечують спокій в свідомості. Джемі каже, що коли вона була найбільш вразливою, встановлення меж захистило її серце.
Удвох із Джоном вони узгодили, що у них буде належний час і способи обговорювати питання, пов’язані з рецидивом. Вони погодилися не вести “текстову війну”, але обговорювати все віч-на-віч. Вони також вирішили, що коли обговорення буде переходити у суперечку, вони можуть взяти перерву й поговорити пізніше.
Багато меж, встановлених Джоном і Джені, стосувалися стилю спілкування, але деякі межі набирали форми “якщо/тоді” заяв, у яких вони погоджувалися, що певні дії приведуть до певних наслідків. Це, як каже Джемі, дає їм обом можливість відчути, що життя не є таким хаотичним.
Життєво важливе правило 7: Самостійно піклуватися про себе
Виконувати щоденні справи, які зцілюють і тренують розум, тіло та дух.
Фрагмент картини Залагодження, художник Брайян Кершисник
Джина пам’ятає, що невдовзі після першої зустрічі з єпископом він порадив їй виконувати певні речі, які, як здавалося, радять всім і всюди. “Він лагідно спонукав мене,—згадує вона,—ходити до храму, читати Писання, продовжувати молитися”.
В наступні важкі роки Джина зрозуміла, що “стандартні відповіді” стали її засобом піклування про себе саму. Писання стали її святилищем. “Я читала вірш, записувала його і намагалася розмірковувати над його значенням у моїй ситуації, а потім записувала свої думки,—розповідала вона.— Я знала, що як ніколи мені треба було чути слова Господа і глибше укорінитися у своєму розумінні. Решта мого світу втратила для мене майже усякий сенс, але коли я занурювалася в Писання, дещо для мене набирало сенсу—вірш за віршем”.
Подібним чином молитва і відвідування храму набрали для мене нового змісту. “Коли я закінчувала виливати все своє серце,—згадує Джина,—то казала: “Небесний Батьку, тепер твоя черга”. І вона спокійно чекала та слухала. “Навіть у найтемніші години”, за словами Джини, вона розуміла, що її “дух зростав”.
Жити в надії
Шлях зцілення кожної людини відрізняється, і кожного разу це процес, а не ціль. Однак спільним для багатьох історій є усвідомлення, що жодна кількість перегляду порнографії не є допустимою або нормальною. З огляду на це, коли хтось переглядає порнографію з будь-якою частотою або будь-яким рівнем залученості, подружжя такої людини відчуватиме розпач, травму, спричинену зрадою, відторгнення і занижене почуття власної гідності. Користування порнографією руйнує зв’язки, довіру і спілкування, необхідні для здорових стосунків, і це змушує шлюбного партнера шукати надію та зцілення.
Також поширеним є втішне відкриття, що цей гіркий досвід може стати солодким для подружжя не лише на довгоочікуваному кінці їхніх випробувань, але й тоді, коли вони з надією звертатимуться до Ісуса Христа під час них.
Сьогодні Джина розлучена і зосереджена на тому, щоб зцілитися самій та зцілити дітей, і вона часто допомагає жінкам у подібній ситуації знайти надію. Мелісса і Камерон залишаються у шлюбі й працюють над подоланням труднощів. Так само й Джемі та Джон, які активно допомагають іншим подружжям досягнути зцілення, яке вони отримали завдяки Спасителю та Його Спокуті.
Єва розлучилася і регулярно відвідує збори за програмою 12 кроків, де вона знаходить безпеку і співчуття, працюючи над своїм зціленням. Вона зрозуміла, що хоча колись зробила залежність чоловіка центром свого життя, зцілення настає тоді, коли центром її життя і зусиль буде Спаситель.
Емі зі своїм чоловіком все ще у шлюбі, хоча у нього досі стаються рецедиви. Однак Емі свідчить, що спокій приходить тоді, коли вона дивиться генеральну конференцію з думкою: “Як я можу зцілити свій біль?”, а не думаючи так: “Я сподіваюся, що мій чоловік це чує”. Вона знає, що цілюща сила Ісуса Христа і її віра в безмежну природу Спокути приносять надію—не лише для її чоловіка, але і для неї.
Одна сестра, яка також відчула на собі згубний вплив порнографії, каже: “Спаситель не хоче, щоб ми старалися більше; Він хоче, щоб ми до Нього звернулися швидше”. Ці сім життєво важливих правил допомагають жінкам і чоловікам у їхніх зусиллях робити це.