Спокійно сприймати недосконалість
Якщо ми зараз сподіваємося лише на досконалість, то позбавляємо себе можливості зростання.
Ілюстрації Аліши Джонсон; зображення голуба © Photomaster/Shutterstock
Одне з непорозумінь, з яким нам важко змиритися у цьому земному житті—це поняття недосконалості. Багато людей хибно вважають, що ми повинні сягнути досконалості в цьому житті, аби здобути спасіння чи піднесення.
Я лікар. Якось до мене на прийом прийшла одна жінка, і раптом вона розплакалася. Вона сказала: “Я ніколи не буду достатньо хорошою”. Далі вона розповіла про те, якою недостойною вона є. Коли вона аналізувала свої почуття, то не виявилося жодного великого гріха в її минулому чи теперішньому. Вона просто вважала, що недостатньо хороша. Вона порівнювала себе з сусідками, подругами і родичами, і кожен, кого вона згадувала, був “кращим” у її розумінні, ніж вона.
Думки стають нашою реальністю
Я знаю, що є багато людей, які почуваються недосконалими і невпевненими чи то в покликанні, чи в батьківстві, чи взагалі. Ці почуття можуть викликати бажання приховувати свої таланти і триматися подалі від інших або відчувати збентеження й неспокій чи впадати в депресію. Наші думки про самих себе значною мірою впливають на нашу поведінку й почуття. Багато з нас кажуть собі те, що ніколи не сказали б іншим. Це, у свою чергу, не дає нам розкрити наш справжній потенціал і применшує наші здібності й таланти. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) сказав: “Сатана все більше намагається перемогти святих, застосовуючи відчай, зневіру, пригнічення і депресію”1.
На щастя, “єдина думка про нас, яка має значення, —це що Небесний Батько думає про нас, —навчав старійшина Дж. Девн Корніш, сімдесятник. —Будь ласка, щиро запитуйте у Нього про те, якої Він про вас думки. Він любитиме і виправлятиме, але ніколи не знеохочуватиме нас; це трюк Сатани”2.
Недосконалість—це можливість
Ми на землі для того, аби мати радість, а ця радість частково полягає в тому, що ми створюємо й у що віримо та що ми приймаємо. Якщо ми приймаємо те, що ми недосконалі діти Бога, які навчаються у процесі життя, то зможемо прийняти свої недоліки. Якщо ми сподіваємося негайної досконалості, це означає, що ми заперечуємо можливість нашого зростання. Ми заперечуємо дар покаяння і силу Ісуса Христа і Його Спокути в нашому житті. Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Була лише одна досконала істота—Ісус Христос. Якби чоловік [і жінка] мали бути досконалими і суворо, повною мірою та бездоганно дотримувалися в житті всіх законів, то в усій вічності була б спасенною лише одна людина. Пророк [Джозеф Сміт] навчав, що є багато всього, що має бути зроблено, навіть після смерті, аби здійснити наше спасіння”3. Саме наші недосконалості можуть бути шляхом, завдяки якому Бог готує наше повернення до Нього.
Слабке може стати сильним
Необхідно мати смирення, аби звернутися до Небесного Батька у своїх недосконалостях. Цей процес описується в книзі Етера: “Якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; і достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них” (Етер 12:27). Коли ми смиренні, наш Небесний Батько розкриє свої обійми і допоможе нам навчатися на наших слабкостях. Приклад цього знаходимо в Новому завіті. Оскільки Павло страждав через колючку в тілі, то він дізнався, що ця слабкість упокорила його і наблизила до Бога (див. 2 Коринтянам 12:7). Це смирення і готовність навчатися і є саме тим, що ми повинні застосовувати до своїх недосконалостей. Ми повинні навчатися на цих слабкостях, аби вони могли стати нашою силою.
Також існує різниця між тим, щоб бути смиренним і почуватися меншовартісним або негідним. Смирення наближає нас до Господа, а сором і вина можуть віддаляти нас від Господа. Бог не хоче, щоб ми чорнили себе й почувалися так, ніби ми нічого не варті в Його очах. Це завдає болю і Йому, і нам. Важливо, щоб ми зрозуміли, що ми гідні часу й зусиль, необхідних для змін. Частково сенс цього земного життя полягає в пошуку способів змінити наші слабкості. З деякими слабкостями ми можемо боротися все життя, в той час як інші можна подолати швидше.
Кілька років тому я працювала з клієнткою на ім’я Рейчел (ім’я змінено), яка мала проблему з вживанням алкоголю. Алкоголь став для неї опорою і засобом зняття стресу її важкого життя. Вона вирішила, що хоче подолати згубну звичку, і завдяки певній допомозі та заохоченню перестала пити. Перш ніж повністю подолати свою алкогольну залежність, вона перестала принижувати себе за свою слабкість. Вона визнала її. Потім, будучи рішуче налаштованою та за підтримки хорошого єпископа, Господа і кількох важливих для неї людей Рейчел прийняла рішення більше не пити. Коли я востаннє з нею розмовляла, вона казала, що більше не має бажання пити.
Аби піднятися над своїми слабкостями, нам треба звертатися до Господа з вірою, надією і розумінням, що Він захищатиме нас долонею Своєї руки. Президент Рассел М. Нельсон, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, радив: “Боязким і несміливим серцем я скажу—будьте терплячими. Досконалість приходить не в цьому житті, а в наступному. Не вимагайте того, що є надмірним. Але вимагайте від себе вдосконалення. Якщо ви дозволите Господу допомогти вам в цьому, Він все змінить”4.
Вирішіть бути щасливими зараз
Поки ми покращуємося, нам доступні мир і щастя вже зараз. Навіть за найгірших обставин ми обираємо своє ставлення. Віктор Франкл, відомий психіатр, який пережив голокост, стверджував: “У людини можна забрати все, крім одного—остаточної людської свободи, тобто свободи вибирати своє ставлення до певних обставин, вибирати свій шлях”5.
Нам кажуть: “Люди є, щоб мати радість” (2 Нефій 2:25). Це не означає, що Бог дивовижним чином наповнить наше життя щастям. Щастя—це вибір для більшості з нас. Необхідно докладати зусилля і вчитися виявляти вдячність, довіру та віру. Негатив може охопити всі аспекти нашого життя, якщо ми дозволимо. Ми можемо бути неспроможними змінювати обставини у своєму житті, але ми можемо обирати свою реакцію на них. Президент Томас С. Монсон сказав: “Ми не можемо змінювати напрям вітру, але можемо направляти вітрила. Тож обираймо позитивне ставлення, щоб мати якнайбільше щастя, миру й задоволення”6.
Коли ми приймаємо рішення зосереджуватися на хорошому, покладатися на Господа і Його Спокуту й приймати свої недосконалості та вчитися з них, ми можемо прибрати нереальні сподівання стосовно себе і прагнути добра й щастя у своєму житті. Ми повинні спокійно ставитися до своїх недоліків і знаходити втішення у Божій викупительній любові. Наше серце сповниться радістю, якщо ми знаємо, що план спасіння може привести нас назад до нашого Небесного Батька, якщо ми докладаємо своїх найкращих зусиль, якими б недосконалими вони не були, щоб бути гідними знову жити з Ним.