Викуплення Ісуса Христа

Говорячи про Викуплення Ісуса Христа, ми згадуємо події, які відбулися понад двох тисяч років тому у Гефсиманському саду та на Голгофі. Завдяки цим подіям всі люди отримали безцінний дар спасіння від своїх гріхів та можливість вічного життя. Через Спокуту нашого Спасителя всі несправедливості, тяготи та біль, через які ми проходимо у земному житті, можуть бути повністю відшкодовані та навернені нам на благо. Благословення, яких ми позбавлені у цьому житті, будуть дані нам у вічності. І хоча Спаситель не може полегшити всі наші страждання негайно, Він благословляє нас втіхою, розумінням та силою “зносити свої тягарі з легкістю” (Мосія 24:15). Саме тому Спаситель проголосив: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28) Як навчав пророк Алма з Книги Мормона, благословення Викуплення будуть виповнюватися у нашому земному житті й у вічності відповідно до того, як ми будемо виявляти віру в Ісуса Христа, каятися, христитися у відпущення гріхів та отримувати дар Святого Духа (див. Алма 7:14). Якщо ми будемо слідувати настановам Алми та будемо залишатися вірними своїм завітам, то зможемо успадкувати найвеличніший з усіх Божих дарів, а саме вічне життя (див. УЗ 14:7).

У мірі того, як ми отримуємо благословення Викуплення, у нас будуть з’являтися можливості ділитися цими благословеннями з іншими людьми. Зі Священних Писань ми дізнаємося, що Спаситель має різні якості. Одна з них—вміння співчувати. Перед усім значення слова “співчувати” описує суть виповненої Ісусом Христом Спокути. Співчуваючи, ми розділяємо тягар чужої ноші й виявляємо під час цього такі якості, як співчуття та співпереживання. Одного разу мене з роботи зустріла моя дружина Лідія і почала описувати мені складні обставини, в яких вона опинилася і які мала подолати під час моєї відсутності. Моя реакція не змусила себе довго чекати. Майже не замислюючись, я почав давати раціональні, на мій погляд, поради про те, як усунути проблему, що виникла. Але у відповідь, як завжди м’яко і з любов’ю, Лідія дала мені зрозуміти, що вона у першу чергу очікувала від мене співчуття та співпереживання, а не порад щодо вирішення проблеми. Урок, отриманий тим вечором, не лише допоміг мені краще усвідомити важливе значення цього принципу, але, завдяки йому, я побачив зв’язок між вмінням співчувати та Викупленням Спасителя.

Ми також можемо слідувати прикладу Ісуса Христа та застосовувати на практиці принципи Його Спокути, коли беремо чиюсь ношу на себе. Одна сестра розповіла мені історію про те, як вони з чоловіком сходили у театр. Купивши заздалегідь квитки та очікуючи на приємний вечір, вони увійшли у зал та попрямували до своїх місць. Підійшовши ближче, моя знайома побачила, що не зможе у повній мірі насолодитися виставою, через те що більшу частину сцени їй загороджувала колона.

Зі слів сестри я знаю, що спочатку вона відчувала сильне обурення. Вона була готовою звернутися до адміністрації театру з вимогою надати їй інше місце, але потім, оглянувши зал, побачила, що майже всі місця зайняті. Вона зрозуміла, що якщо їй і дадуть краще місце, то комусь іншому, напевно, прийдеться сидіти саме на її місці. У той момент неочікувана думка прийшла до неї. Якщо комусь все одно прийдеться страждати, сидячи на цьому місці, то чому б їй не взяти цю ношу на себе і не дозволити іншим гостям театру насолоджуватися виставою у повній мірі.

Для мене це простий приклад, як у повсякденному житті ми можемо застосовувати принципи Викуплення Ісуса Христа, беручи на себе більш важку ношу й тим самим роблячи легшим чиєсь життя.

Спаситель навчав: “Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її” (Матвій 10:39). Наслідуючи приклад нашого Спасителя, проявляючи віру у Його Спокуту, шукаючи можливості полегшити життя ближнім, ми без сумніву будемо ставати більш схожими на Нього. Врешті-решт наш духовний ріст буде вимірюватися не тільки нашими справами, але й тим, ким ми стали, пройшовши земний шлях.