Чому я вирішила поїхати на місію
Шістнадцяте січня тепер для мене особливий день, тому що цього дня я отримала покликання служити на місії повного дня. Це хвилююча й незабутня подія. Моя сім’я і друзі підтримували мене й раділи разом зі мною. Тепер залишилося дочекатися самого відправлення. Але шлях до цього вибору був довгим.
З дитинства мене навчали євангелії. Зростаючи, я зміцнювала свідчення й отримувала духовний досвід, старанно виконуючи настанови моїх батьків та вчителів. Я чула багато історій про те, як саме з допомогою місіонерів люди приходили до істини й згодом допомагали розбудовувати Церкву в Україні. Надихаючою історією для мене завжди була історія навернення моїх батьків та дідуся з бабусею. Саме завдяки їхньому вибору, зробленому багато років тому, я мала можливість пізнати дорогоцінні євангельські істини з дитинства. Та все ж у мене не виникало бажання стати місіонером. До певного моменту.
Закінчуючи програму “Особистий розвиток” у Товаристві молодих жінок, я звернула увагу на ідеал “цнотливість”. Для того, щоб досягнути певних цілей, необхідно виконати проект по роботі над цим ідеалом, і мені було необхідно прочитати Книгу Мормона повністю. Поставивши перед собою визначені часові рамки, я вирішила не відкладати це завдання й прочитала її за півтора дня.
Я не змогла відірватися від цієї книги—настільки вона захопила мене. Я навіть уявити не могла, що вона може справити на мене таке сильне духовне враження. Пам’ятаю, як жадібно читала сторінку за сторінкою, а коли прочитала останні рядки, то не змогла стримати сліз. У ті хвилини я отримала свідчення про істинність Книги Мормона й відчувала непереборне бажання вийти на вулицю й розповісти про неї людям. Мені хотілося, щоб кожна людина пізнала євангелію й могла відчути, як і я, любов Небесного Батька до Його дітей. У той момент я усвідомила, що це саме те, до чого прагнуть місіонери.
Бажання поділитися світлом переросло в бажання поїхати на місію. Я поставила собі певні цілі, які згодом допомогли мені втілити в життя мої бажання.
Я вірю, якщо ми йдемо правильним шляхом до вічного щастя, Господь може зробити нас Своїм знаряддям, щоб ми могли допомогти іншим людям відчути такі ж радість і щастя, та можливість спастися. Тому прислухайтеся до слів відомого гімна: “Освіти все навкруги; світло дав тобі Господь, не ховай його—виходь, і розтопить біди всі дивне світло у твоїй душі!”