Жінки на початку доби Відновлення
Славетне вчення
Мабуть, усі ми відчуваємо те збудження, яке відчувала Вілейт Кімбол, коли дізналася, що вона може охриститися за своїх предків.
Ілюстрація Тоні Ока
У жовтні 1840 р. 34-річна Вілейт Кімбол написала листа своєму чоловікові, старійшині Геберу С. Кімболу, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. “Президент [Джозеф] Сміт відкрив нове і славетне вчення, … яке сповнило членів Церкви великим ентузіазмом”,—писала Вілейт Геберу, який служив свою другу місію у Великій Британії. Цього разу темою вчення Джозефа Сміта було хрищення за тих, хто не мав цієї нагоди за життя.
“Джозеф отримав більш повне пояснення цього завдяки одкровенню,—писала вона.—Він каже, що привілеєм членів цієї Церкви є хрищення за всіх своїх родичів, які померли до того, як була явлена євангелія”. Вілейт раділа цьому одкровенню, бо, виконуючи вікарні хрищення за померлих членів сім’ї, “ми діємо як довірені особи і даємо їм привілей піднятися у першому воскресінні”.
Кімболи переїхали зі шт. Нью-Йорк, щоб бути зі святими в Кертленді, шт. Огайо, а потім поїхали до Фар-Уесту, шт. Міссурі. Лише рік потому, у 1839 році, їм довелося втікати з тисячами інших святих останніх днів, аби уникнути переслідувань від рук розлючених погромників. Вони оселилися в Наву, за сотні миль від того місця, звідки почалася їхня подорож.
Хоча прибуття до Наву було нелегким, лист Вілейт до чоловіка, написаний у жовтні 1840 року, був дуже хвилюючий. “Я хочу охриститися за свою матір,—радісно повідомляла вона.—Я розраховувала почекати, доки ти не повернешся додому, але коли Джозеф востаннє говорив на цю тему, він порадив усім вставати і діяти, і звільняти своїх друзів з полону якомога швидше. … Таким чином, як бачиш, у всіх є шанс. Чи ж не славетне це вчення?”
Вілейт була однією з перших жінок, яка христилася за померлих у Наву.