Великий Акомпаніатор
Поки я скаржилася, в моєму розумі з’явилася проста, однак потужна думка, яка посилила мою вдячність.
Фотографія автора зроблена Аннікою Буркхардт
Є щось дивовижне в тому моменті, коли ти сидиш на лаві, тримаючи руки на білих клавішах піаніно та очікуючи на сигнал диригента. Акомпанування—одне з моїх найулюбленіших хобі, але цього ніхто не помічає. Іноді моє его дає про себе знати, і я хочу, щоб хтось подякував мені за те, що я роблю.
Ми, акомпаніатори, завжди залишаємося в тіні, підтримуючи темп і створюючи гармонію та додаючи музиці почуттів. Іноді ми навіть маскуємо помилки, яких припускаються виконавці. Годинами ми займаємося до і після репетицій. Іноді ми є останніми, кому дають ноти, але очікується, що ми першими їх вивчимо.
У важкі моменти я боролася з усіма цими почуттями. Мені здавалося, що ніхто не цінує мою роботу. Одного вечора я стала на коліна біля ліжка, щоб розповісти про все Небесному Батькові.
Я почала свою молитву з того, що перелічила все, що робила і за що мені не дякували. Мені не потрібно було багато, але хоча б щось. Я розповіла Йому, що почуваюся забутою.
Поки я скаржилася, Дух навіяв мені думку, яка змінила все моє бачення.
Я перестала молитися, оскільки раптом побачила свою ситуацію в іншому світлі. Я проглянула перелік своїх скарг, уявляючи, що акомпаніатором є Небесний Батько. Я була здивована і впокорена думкою про те, як часто ми не помічаємо, як багато Він нам допомагає, покращує наше життя, прикриває наші помилки і “не дрімає й не спить” (Псалми 121:4), піклуючись про нас. Чи не звертаємося ми до Нього в останню чергу, сподіваючись, що Він відгукнеться першим?
Після того випадку я почала дякувати Йому за Його дивовижний акомпанемент у моєму житті. Тим, якою я є, я завдячую Йому і Його Синові. Наскільки іншим є таке бачення! Він не картав мене за мої почуття чи скарги. Натомість, Він вирішив навчити мене. Він навчив мене по-іншому дивитися на Нього й на інших.
Тепер, коли я потрапляю в пастку жалості до себе, то згадую свого Великого Акомпаніатора—Того, з допомогою Якого я вдосконалююся, Того, Кому я маю дякувати. Небесний Батько навчив мене виявляти Йому свою вдячність не так, як раніше; більше цінувати людей навколо себе; мати більш вдячне серце і пам’ятати слова Його Сина: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали” (Іван 10:10).