“За Мною йдіть”
Кертлендський храм—місце святості
Старійшина Джеремі Р. Джеггі
Сімдесятник
Те, що я дізнався про храм молодим місіонером, благословляє мене все життя.
Ілюстрація Девіда Гріна
Багато місіонерів відкривають своє покликання на місію в колі сім’ї та друзів. Я відкривав своє на картопляному полі. Я був студентом Рікс-коледжу (який пізніше став Університетом Бригама Янга–Айдахо). У той час ми не мали соціальних медіа чи Інтернету, а я був далеко від сім’ї. Тож я пішов у поле, помолився і відкрив листа.
“Вас покликано трудитися до Клівлендської місії у штаті Огайо”,—було сказано в листі. Я подумав, як приємно, що Кертленд, шт. Огайо, також входить до цієї місії, хоча на той час ще не розумів, яке значення це матиме для мене.
Ласкаво просимо до Огайо
Моє перше призначення було до Аштабульського приходу, який входив до Кертлендського колу. По дорозі до мого першого району ми з напарником, старійшиною Шоном Патриком Мерфі, зупинилися в Кертленді біля магазину Ньюела К. Уітні. Сьогодні там є великий центр для відвідувачів, але в той час він був зовсім маленьким. Пригадую, як ми піднімалися сходами до кімнати над магазином, де Джозеф Сміт проводив Школу пророків. Я мало знав про історію того місця, однак відчув щось особливе, коли ми увійшли до звичайнісінької кімнати, в якій стояли прості дерев’яні лави.
Директором центру був президент Брюер, колишній президент місії. Коли ми розмовляли про це місце, де брати разом навчалися, я сильно відчував Духа. Я почав розуміти, яку роль відіграв Кертленд, будучи важливою віхою в історії Церкви.
Місце підготовки
На початку 1830-х років було визначено, що Індепенденс у штаті Міссурі є місцем розташування Нового Єрусалима. Святі почали там селитися. Але потім їх змусили залишити те місто, оскільки вони дуже відрізнялися від інших мешканців штату Міссурі, які чинили опір віруванням святих. У 1834 році Джозеф організував групу з приблизно 230 чоловіків, жінок і дітей, пізніше названу Табором Сіону. Ця група мала подорожувати з Огайо до Міссурі, аби допомогти святим повернути землі, які вони придбали законним шляхом. Подорож довжиною майже в 1500 км не досягла своєї мети і землі не було повернуто, але умови подорожі сприяли підготовці майбутніх Президентів Церкви: Бригама Янга та Уілфорда Вудраффа, а також інших провідників, зокрема апостолів та сімдесятників.
Важливим результатом Табору Сіону була не лише підготовка провідників; його освячувальний ефект став підготовкою для людей, які мали бажання жертвувати заради побудови храму.
У Кертленді пророк отримував одкровення за одкровенням стосовно організації Церкви, і всі вони були підготовчими до вінцевої події—будівництва храму1. А жертва в буквальному розумінні відкривала дорогу для благословень з небес2. Святі були настільки бідними, що ледь могли дозволити собі найнеобхідніше. Втім вони присвячували свій час, таланти і майно—це той завіт, який ми укладаємо в храмах сьогодні,—для будівництва дому Господа.
Дух храму
У наш час Кертлендський храм належить іншій церкві—Громаді Христа,—яка ним і опікується. Коли екскурсовод тієї церкви показував нам будівлю і цитував записи зі щоденників людей, які були свідками тих дивовижних подій під час освячення храму, я відчував Духа. Серед подій були видіння ангелів, а храм, як здавалося, випромінював світло3. Дух підтвердив мені, що це справді дім Господа.
Я служив у Аштабульському приході сім місяців. Під час майже кожного дня підготовки ми приводили людей, яких навчали, на екскурсію до магазину Ньюєла К. Уітні й розповідали про Кертлендський храм. Багато разів ми цитували надихаючу розповідь про те, як Христос явився у храмі:
Явлення Господа у Кертлендському храмі, художник Дел Парсон
“Його очі були наче полумʼя вогненне; волосся на Його голові було біле, наче чистий сніг; Його обличчя сяяло яскравіше сонця, а Його голос був немов шум великої води, саме голос Єгови, Який мовив:
Я перший і останній; Я Той, Хто живе, Я Той, Кого було вбито; Я ваш заступник перед Батьком” (Учення і Завіти 110:3–4).
Крім Спасителя у храмі також явилися Мойсей, Іліяс та Ілля. Вони передали Джозефу ключі збирання Ізраїля, розподілу євангелії Авраама та храмової і сімейно-історичної роботи. (Див. Учення і Завіти 110:10–16).
Жертва і благословення
Оскільки ці відвідування мають таке велике значення, мені здається, що ми недооцінюємо важливість інших подій, які також там відбулися. У молитві освячення Джозеф Сміт звертався до Господа Бога Ізраїля, “Який дотримується завіту і являє милість” та благав Господа “прий[няти] освячення цього дому для Тебе, роботу наших рук, що ми збудували Твоєму імені” (Учення і Завіти 109:1, 78).
Ісус Христос, явившись у відповідь на цю молитву в якості речника Бога Батька, повідомив, що Він приймає Свій дім, обряди, які там будуть виконуватися, і завіти, які там будуть укладатися. Таким же чином Він приймав кожен храм, який з того часу освячувався, а також завіти, які там укладалися, і обряди, які там виконувалися.
У молитві освячення Джозеф також окремо просив благословити тих, хто служив у президентствах, а також їхні сім’ї. У наш час ті благословення поширюються на президентів Товариства допомоги, президентів кворумів, президентів Товариства молодих жінок, президентів колів, президентів місій тощо. (Див. Учення і Завіти 109:71). Потім Джозеф попросив Господа: “Згадай усю Свою Церкву, о Господи, з усіма їхніми сімʼями, …щоб Твоя Церква могла вийти з пустині темряви і засяяти повсюди” (Учення і Завіти 109:72–73).
Джозеф просив про особливі благословення для президентств і їхніх сімей, для членів Церкви та їхніх сімей і для Церкви в цілому. Ми постійно спостерігаємо за виповненням цих благословень, оскільки Церква сяє повсюди, як світло в темряві.
Три основні істини
Освячення Кертлендського храму є для мене прикладом трьох основних істин:
-
Ми маємо благословення, коли готуємося до храму. Святі мали підготуватися, аби збудувати Кертлендський храм. Їм також доводилося йти на жертви, очищувати себе і намагатися бути небайдужими. Нам потрібно робити те саме, аби бути більш підготовленими до отримання благословень, які Господь для нас має.
-
Ми можемо отримувати одкровення в домі Господа. Видіння, які мав Джозеф Сміт і Олівер Каудері в Кертлендському храмі, дали скерування, напрямок і розуміння. На особистому рівні ми також можемо отримувати натхнення, коли йдемо до храму в пошуках відповідей.
-
Ми можемо знаходити у храмі прихисток. У часи переслідувань і бідності святі в Кертленді зрозуміли, що посеред тривог, які їх оточували, дім Господа був святилищем. Те саме стосується і сьогодення.
Храмові благословення
З роками я зрозумів, що те, що я дізнався про храм молодим місіонером в Огайо, благословляє мою сім’ю і мене. Наприклад, відвідуючи храм через рік після укладання шлюбу, ми з моєю дружиною Емі отримали відчуття, що настав час мати дитину. Ми були студентами, і через скрутну фінансову ситуацію у мене була спокуса знехтувати тим спонуканням. Однак Господь нас готував.
У нас було три викидня упродовж наступних двох років, і я не міг зрозуміти: “Чому ми отримали відчуття, що нам слід мати дітей, якщо ми не могли їх мати?” Після того ми переїхали до Каліфорнії, працювали з фахівцем з подолання безпліддя і нарешті у нас народилася наша перша дитина—Маккензі.
Діючи за отриманим у храмі натхненням, ми почали процес, який тривав три роки. А якби, отримавши підказку, ми цього не зробили відразу ж, то, ймовірно, нам знадобилося б ще три роки, перш ніж у нас народилася б наша перша дитина. Ми ставимося до цього досвіду, як до благословення підготовки й одкровення.
У нас народилася друга дитина, Емма, але після цього було ще два викидня і втрата нашого сина Стюарта. У наступні місяці й роки у спробах знайти спокій ми зрозуміли, що більшість символів у храмі спрямовують нас до Спасителя і до цілющого бальзаму, який може надавати лише Його Спокута.
Я вдячний за благословення храму. Я свідчу вам, що храм є місцем підготовки, одкровення і спокою.