Що для мене означає храм
Автор живе в штаті Тасманія, Австралія.
Наявність діючої храмової рекомендації допомагає бути впевненою, що моє палке бажання жити за євангелією Ісуса Христа залишається дійсним.
Мельбурнський Австралійський храм
Зліва: фотографія зроблена Карен Ларсен
Ми з чоловіком живемо в Тасманії, острівному штаті на півдні Австралії. Нашим “місцевим” храмом є Мельбурнський Австралійський храм, розташований на відстані 480 км.
Нам пощастило, що впродовж кількох днів ми відвідували Мельбурнський храм у листопаді 2019 року. Ми не знали, що то буде наша остання подорож, після якої ми довго не зможемо відвідувати храм. До пандемії ми з чоловіком відвідували храм від одного до чотирьох разів на рік. Аби дістатися туди, ми летіли літаком або їхали поромом. У ті роки, коли ми мали фінансові труднощі, храмові поїздки були рідшими. Деякі поїздки тривали один день, а інші тривали кілька днів.
Я—храмовий обрядовий працівник, тож ті кілька днів, коли я бувала у храмі, давали мені дорогоцінну можливість відновити служіння у своєму покликанні, більше дізнатися про план Небесного Батька і служити іншим та бачити, яку радість і щастя вони відчувають у храмі.
Коли під час пандемії COVID-19 храм і кордони нашого штату закрилися, я думала про те, як зберегти храм важливою складовою свого життя. Мене зміцнювали почуття, отримані через Святого Духа, що хоча храм закрито, благословення моїх храмових завітів не закриті для мене. Я відчувала сильніший зв’язок з Господом, особливо коли зосереджувалася на служінні іншим—або у сім’ї, або своїм підопічним.
Я певний час обдумувала укладені завіти, почуття, які мала в храмі, і здобуті там знання. Я подумки повторювала слова обрядів. Я продовжувала досліджувати сімейну історію, вводити імена та джерела у FamilySearch та посилати ті імена до храму. Я з нетерпінням чекаю на час, коли побачу перелік надісланих імен, щоб почати виконувати храмову роботу, коли храм знову відкриється.
Багато років тому одна дорога сестра з нашого приходу розповіла мені, що оскільки сесія ендаументу триває приблизно дві години, а вона живе далеко від храму, то вона вирішила присвячувати щонайменше дві години кожного тижня сімейно-історичній роботі. Вона хотіла показати Господу свою відданість храмовій роботі, незважаючи на те, що їй було нелегко добиратися до храму. Її мета по-справжньому мене зворушила, тож я поставила перед собою ту саму ціль.
У своєму виступі на жовтневій генеральній конференції 2020 року старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав мені про цю давню мету. Він сказав: “Ми виконуємо храмову роботу, коли шукаємо своїх предків і надсилаємо їхні імена для виконання обрядів. І поки наші храми були зачинені, ми все одно могли займатися пошуком членів своїх сімей. Маючи Дух Бога в наших серцях, ми як повірники представляємо їх як таких, хто має бути “рекомендований Господу”1.
Святкування 20-ї річниці освячення Мельбурнського храму відбулося в 2020 році, принісши потік чудових спогадів про благословення, які наша сім’я отримала завдяки відвідуванню цього та інших храмів, починаючи з того освячення у 2000 році. Храм був фундаментом сили і свідчення нашої сім’ї. Разом з нашими чотирма дітьми ми відвідували кілька храмів у материковій Австралії і бачили, як наші діти виконують хрищення, отримують свої ендаументи і запечатуються зі своїми подружжями.
Брат і сестра Преббл зі своїми дітьми та їхніми подружжями біля Сіднейського Австралійського храму з нагоди запечатування їхньої наймолодшої дочки.
Вгорі: фотографія зроблена Саллі Кросбі
Наявність діючої храмової рекомендації допомагає бути впевненою, що моє палке бажання жити за євангелією Ісуса Христа залишається дійсним. Мої співбесіди для поновлення рекомендації були часом для розмірковувань. Вони ставали можливістю висловити своє свідчення. Вони давали можливість зміцнити своє переконання залишатися вірною “численн[ості] благословень” (Учення і Завіти 104:2), обіцяних Господом, які я і моя сім’я отримали і якими ми були зміцнені.
Наявність діючої храмової рекомендації є виявом моєї віри, відданості євангелії Ісуса Христа, моєї радості, надії, вдячності, послуху і любові до мого Спасителя Ісуса Христа і мого Небесного Батька.