Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Мені не подобалося виконувати сімейно-історичну роботу. Але потім сталися дива
Моя сім’я на Тайвані не дуже багато знала про нашу сімейну історію, але, виявляючи віру, я змогла побачити чудеса.
В той час, коли мені було 10 років і я жила на Тайвані, моя бабуся познайомила нашу сім’ю з місіонерами. Тато зміг охристити мене, маму й мого брата. Втім невдовзі після запечатування у храмі всі, крім мене, перестали ходити до Церкви.
Тож автоматично відповідальність за сімейно-історичну роботу лягла на мої плечі. Однак те завдання ніколи не було для мене легким.
Я намагалася відгукуватися на запрошення наших провідників Церкви виконувати цю священну роботу, але через невдачі я перестала активно займатися цією справою.
Почну з того, що моїм батькам ніколи не подобалася ідея виконання храмової роботи за померлих. Вони вважали, що ми, виконуючи обряди, приймаємо рішення за наших предків, а це неповага до їхньої свободи волі.
Мені також було важко знаходити інформацію про своїх предків. Більшість китайських сімей веде книгу родоводу, яка називається зупу і містить записи, що почали вестися ще з 2000 року до Р.Х. Однак у зупу моєї сім’ї не вказувалися дати народження і смерті предків чоловічої статі, а жінки не згадувалися взагалі, тож я не могла подати імена до храму або виконати роботу за своїх предків.
Після цих невдач я перестала займатися сімейною історією.
Новий початок
Кілька років я не думала про сімейну історію взагалі, аж до того часу, як почала навчатися в коледжі. Потім, під час одного із семестрів, керівники колу запропонували нам поставити за мету віднести до храму ім’я одного з померлих родичів. Наші провідники колу пообіцяли, що якщо ми помолимося перед початком виконання сімейно-історичної роботи, то нас буде скеровано до тих предків, які хочуть, щоб робота за них була виконана.
Спочатку це запрошення не викликало в мене справжнього захвату. Я вже намагалася і зазнавала невдач.
Втім, оскільки я молилася кожного дня про те, щоб мати успіх у виконанні сімейно-історичної роботи та бажання просуватися в цій справі вперед, моє серце пом’якшилося. І досить швидко у мене дійсно з’явилося бажання почати знову.
Одного вечора я мала сильне спонукання відкрити своє сімейне дерево в FamilySearch і дослідити одну гілку родичів. Після безуспішних спроб знайти кілька різних імен у пошуковій системі, я натрапила на веб-сторінку одного зі своїх предків.
Вочевидь, цей родич був видатною постаттю під час революції на Тайвані, і всю інформацію про нього було внесено до цієї сторінки разом з посиланнями на джерела. Це допомогло мені знайти більше інформації про його дітей і батьків.
Завдяки тим випадковим пошукам в Інтернеті я змогла знайти і подати того дня до храму шість імен, а за місяць я подала 50 імен.
То було неймовірно.
Чи мало це якесь значення?
Невдовзі я подала до храму багато імен, але я все ще сумнівалася, чи мої предки по той бік завіси прийняли ці обряди. Я не знала, чи моя робота мала якесь значення.
Тож я молилася, щоб отримати підтвердження. А під час наступного відвідування храму, коли я закінчувала запечатування одного з моїх предків, храмовий запечатувач звернувся до мене зі сльозами на очах. Він сказав, що сильно відчував радість мого предка від отримання обряду.
Я знала, що Бог відповів на мою молитву і що моя повірницька робота мала велике значення.
Минав час, а мої батьки, як і раніше, не дуже схвально ставилися до виконання сімейно-історичної роботи. Однак я відчувала, як мої предки втішають і підтримують мене, особливо, коли я почувалася самотньою через те, що залишаюся єдиним активним членом Церкви у своїй сім’ї. Я відчувала, що вони також допомагають пом’якшувати серця моїх батьків.
Старійшина Джон А. Уідтсоу (1872–1952), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що “кожен, хто прагне допомогти тим, хто пішов за завісу, у відповідь отримує допомогу в усіх своїх життєвих справах”1.
І я відчувала, як надходить допомога з того боку завіси.
Сімейна історія—це найбільш захоплююча і благодатна робота, яку нам, членам Церкви Ісуса Христа, слід виконувати. Збираючи Ізраїль по той бік завіси, ми збираємо “aрмію ангелів”, які підтримують нас на нашому земному шляху, ми встановлюємо зв’язок з небесами і ми наближаємося до Христа. І, як свідчила сестра Венді Уотсон Нельсон: “Сімейно-історична робота принесе чудеса у ваше життя і в життя тих, кого ви любите”2.
Я знаю, що це істина.