Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Це того варте! Храм є благословенням, яке змінює наше життя
Через пандемію COVID-19 нам з чоловіком довелося долати багато труднощів заради того, щоб дістатися до храму, і я почала думати, чи ми взагалі коли-небудь увійдемо в нього.
На фотографії зображені моделі
Нам з чоловіком було важко укласти шлюб у храмі—і не тому, що ми цього не хотіли! Було багато всього, що не давало нам укласти цей священний завіт.
Втім завдяки подоланню труднощів, зростанню та любові я здобула міцніше свідчення про храм і про благословення, які можуть приходити в наше життя у цьому священному місці.
Так багато невдач
Невдовзі після наших заручин виникло багато труднощів. Певний час через велику кількість несприятливих обставин ми не могли укласти шлюб у храмі. Тож після випробувань, які, здавалося, ніколи не закінчаться, ми нарешті призначили дати отримання ендаументу й запечатування на травень 2020 року. Майже все було сплановано. Нарешті настав той час!
Але потім у світі вибухнула пандемія COVID-19, і у нашій країні—ПАР—усе було закрито через повний локдаун.
Знову довелося відкласти храм і наш шлюб.
Я почала думати, чи взагалі колись зможу увійти до храму. І я сумнівалася, чи взагалі варто докладати всіх тих зусиль. Ми з чоловіком все ще навіть не отримали ендаументів, і я занепала духом, бо після того, як усе життя готувалася до того, щоби бути гідною увійти до храму, у мене нічого не виходило.
Втім я думала про все, чого навчали пророки стосовно важливості відвідування храму і величезної кількості благословень, які ми отримуємо, коли укладаємо завіти з Господом. Президент Рассел М. Нельсон навчав, що “найвищі переваги членства у Церкві можна усвідомити лише за допомогою храмових обрядів, які відкривають шлях до піднесення”1.
Тож я все ще була рішуче налаштована піти до храму, коли настане слушний час.
Варто почекати
Упродовж наступних кількох місяців ми з чоловіком постилися, молилися і виявляли віру в те, що будемо залишатися гідними й зможемо укласти шлюб у храмі. І дивовижним чином у вересні 2020 року Йоганнесбурзький храм, ПАР, було відкрито з певними обмеженнями, що дозволило нам з чоловіком отримати власні ендаументи.
Важко описати словами, наскільки ближче я відчувала себе до Небесного Батька і Спасителя у стінах храму. То був глибоко духовний момент, який я ніколи не забуду. І на нього було варто чекати.
Невдовзі після цього ми з чоловіком змогли нарешті запечататися на час і на всю вічність у Господньому домі.
Наш день запечатування був дуже священним. В той день ми були єдиним подружжям у храмі, яке укладало вічний завіт одне з одним і з Господом. Я була незмірно щасливою. Мені здавалося, ніби Спаситель сидить поруч з обома нами і каже: “Я задоволений вашою вірою—вам нарешті це вдалося зробити!”
І ми дуже раді почати разом новий шлях, яким можемо знову і знову повертатися до храму.
Благословення храму
Хоча нам потрібно докласти зусилля, аби дістатися до храму, коли дім Господа посідає пріоритетне місце в нашому житті й ми намагаємося залишатися гідними храмової рекомендації, то можемо запрошувати благословення в усі сфери нашого життя.
Як навчав старійшина Квентін Л. Кук, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Я молюся, щоб кожен з нас шанував Спасителя і зробив усі необхідні зміни, аби бачити себе у Його священних храмах. Чинячи так, ми можемо досягти Його святих цілей і підготувати себе та наші сім’ї до всіх благословень, які Господь і Його Церква можуть дарувати у цьому житті та у вічності”2.
Коли я думаю про свої храмові завіти або відвідування храму, то почуваюся ближче до Небесного Батька й Ісуса Христа, і я спроможна відволіктися від усього мирського й запросити у своє життя мир. Завдяки храмовим благословенням ми з чоловіком змогли озирнутися назад і побачити руку Небесного Батька, яка скеровувала наше життя, і наша віра в те, що Він скеровує нас кожного дня, зміцнилася.
Я вдячна за храмовий ендаумент, який допомагає нам знати, як повернутися до Небесного Батька, і за отриману можливість запечатуватися на вічність з тими людьми, яких ми любимо—благословення, яке важко описати словами і яке є доступним для нас завдяки Спокуті Ісуса Христа.
Ми всі можемо бути гідними тих благословень, якщо готуємося і наслідуємо приклад Спасителя—які б випробування або невдачі не виникали на нашому шляху.
Відвідування храму варте всіх зусиль. Повірте мені.