Тихий, лагідний голос та серце, що б’ється
Тихий, лагідний голос та серце, що б’ється, свідчать про диво Відновлення.
У 1995 році мене запросили привітати присутніх та сказати декілька вступних слів на науковому семінарі в Солт-Лейк-Сіті, присвяченому дитячому харчуванню. Зібралися дев’яносто шість науковців з 24 країн світу. Оглядаючи аудиторію під час свого виступу, я був вражений тим, що там були представники від багатьох народів, про що свідчили їхній одяг, колір шкіри, мова та інші відмітні ознаки.
Трьома чи чотирма місяцями пізніше я відвідав конференцію колу на східному узбережжі Сполучених Штатів. Коли я сидів на трибуні, готуючись до сесії для провідників священства, до каплиці зайшов африканець і сів біля проходу. Він здавався мені трохи знайомим, але я не міг згадати, де міг його бачити. Я нахилився і запитав президента колу, що то за чоловік. Президент колу відповів: “О, він не є членом Церкви. Він професор, що приїхав з Африки і викладає тут у престижному університеті. Декілька місяців тому він відвідав якийсь науковий семінар у Солт-Лейк-Сіті. Він отримав брошуру про Церкву, і через це згодом став читати все, що тільки міг знайти про Церкву. Зараз він відвідує кожні збори, які тільки можливо”. Напівжартома президент колу тоді сказав: “Я був би здивований якби він не відвідував збори Товариства допомоги”.
Після зборів провідників священства я знов представився професору. Він підтвердив свою радість з приводу цього нововідкритого джерела істини. Він пояснив, що його сім’я, яка все ще в Африці, проходить навчання у місіонерів, і вона приєднається до нього в Америці приблизно за чотири тижні, і тоді їх усіх буде хрищено разом.
Під кінець суботньої вечірньої сесії для дорослих цей чоловік, кваплячись, зійшов на подіум і, б’ючи себе в груди, піднесено проголосив: “Моє серце б’ється саме так. Я ледве можу стримувати його в моєму тілі. Я не знаю чи зможу чекати ще чотири тижні на мою сім’ю, аби христитися”. Я запропонував йому заспокоїти своє серце і чекати на свою дружину й дітей, щоб усі могли бути охрищені разом.
Коли Ілля, рятуючи життя, втікав від злочестивої фінікійської принцеси Єзавелі, Господь спрямував його до високої гори, де з ним сталася надзвичайна річ. Коли Ілля став на горі перед Господом, він відчув “вітер великий та міцний… та не в вітрі Господь. А по вітрі—трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь,—і не в огні Господь. А по огні—тихий лагідний голос” (1 Царів 19:11–12).
Час від часу мене питають ті, хто не належить до нашої віри, чому наша Церква зростає так швидко і в кількості членів, і в активності, в той час як в інших церквах, згідно з повідомленнями, і там, і там йде спад. Відповіддю на це запитання є просто тихий, лагідний голос та серце, що б’ється. В цьому заклопотаному, неспокійному та галасливому світі то не як вітер, то не як вогонь, то не як землетрус, однак то тихий лагідний, але відчутний голос, це він спричиняє серце битися. Це є тихе відчуття палання всередині, що це є відновлена євангелія Ісуса Христа з усіма її вченнями, священством і завітами, що були втрачені протягом багатьох сторіч темряви й сум’яття. Так, саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, свідчать про диво Відновлення.
Саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, спонукають мільйони членів Церкви наслідувати життя Ісуса у слові, ділі й служінні. Саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, спонукають тисячі подружніх пар пенсійного віку служити на місії зазвичай 18 чи більше місяців. Вони відкладають зручності життя, аби поїхати в світ служити іншим за свій власний кошт і, приносять, як для декого, дуже великі жертви, нерідко служачи у віддалених частинах світу, де гарячий душ та зручна постіль є предметами розкоші, що залишилися в їхніх спогадах.
Саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, спонукають сотні тисяч молодих чоловіків та жінок полишити багатообіцяючі професії, відкласти своє навчання (інколи втрачаючи спортивні та інші стипендії), чи відкласти кохання, щоб служити Господу—і це за свій власний кошт—щоб проголошувати Відновлення євангелії. Саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, дають нашим молодим людям бажання і сміливість відстоювати чистоту, чесність і принципи навіть ціною, інколи, осміяння та неприйняття. Саме тихий, лагідний голос і серце, що б’ється, спонукають людину з радістю дотримуватися Божих заповідей і розділяти тягарі тих, кому менш поталанило. Так, існує сила в тихому, лагідному голосі й серці, що б’ється.
Алма мав свій спосіб ставити запитання щодо духовного стану наших сердець. Він запитує: “Хіба ви не народжені духовно від Бога?” І тоді: “Хіба ви не отримали образ його у виразі вашого обличчя? Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях?” (Алма 5:14; курсив додано). Іншими словами, чи б’ється ваше серце від свідчення про Ісуса Христа?
Чи можу я сказати вам лише три речі, що змушують моє серце битися? По-перше, моє серце б’ється від знання, що Ісус Христос є моїм особистим Спасителем і що Його любові до мене було достатньо, аби відстраждати неймовірний біль і навіть смерть. Моє серце б’ється, коли на самоті з думками я усвідомлюю, що можу бути очищений і спокутуваний через кров Ісуса Христа. Моє серце б’ється, коли я замислююся над ціною, яку було сплачено—стражданнями, яких Він зазнав, аби визволити мене від подібного особистого страждання за мої гріхи і провини.
По-друге, моє серце б’ється від знання, що молодий хлопчик віком лише 14 років пішов у гай, і від простої, смиренної молитви небеса відкрились, явились Бог і Христос, спустилися ангели. І так повнота євангелії Ісуса Христа була відновлена з усім її священством, завітами і чистотою вчення. Моє серце б’ється, коли я замислююся над тим, що цей хлопчик, пророк, перетерпів, щоб явити повноту відновленої євангелії. В той час як небесні ангели спускалися, ангели Сатани також були при ділі. Почалися переслідування, і подібно до пророків старих часів життя Джозефа завершилося його мученицькою смертю. Протягом усіх своїх випробувань та переслідувань молодий пророк залишався стійким і рішучим.
Завдяки Пророку Джозефу Сміту я краще розумію масштабність Христової Спокути. Завдяки Пророку Джозефу я краще розумію значущість саду Гефсиманії—місця великого страждання, коли Христос взяв на себе наші особисті страждання не лише за наші гріхи, але й за наш біль, немочі, лиха й трагедії. Я розумію безкінечну і вічну природу Його великої і останньої жертви. Я краще розумію любов нашого Спасителя, втілену в Його останній спокутній дії. Завдяки Джозефу Сміту моя любов і вдячність до Спасителя зросли і моє поклоніння сповнене більшого значення. Серед багатьох гімнів у нашому збірнику гімнів, написаному В. В. Фелпсом, є знайомий гімн зі словами “Слава людині, що чула Єгову!” (“Слава людині, що чула Єгову”, Гімни і дитячі пісні, с. 50). Моє серце б’ється, коли я співаю цей гімн.
Так, оскільки ми співаємо з ентузіазмом і радістю “Слава людині, що чула Єгову!”, ми співаємо про Спасителя з навіть більшим благоговінням, почуттями і вдячністю: “О, як предивно те, що він вділив мені! Помер, щоб жить мені! О, як предивно те, дивно те мені!” (“Коли я підношу молитву схвильовану”, Гімни та дитячі пісні, с. 22). Моє серце б’ється завдяки світлу, яке Пророк Джозеф приніс у моє життя, стосовно дії Спокути мого Спасителя особисто для мене.
По-третє, моє серце б’ється, коли я вивчаю й замислююся над священними писаннями з Книги Мормона, бо вона доповнює Біблію і більше свідчить про божественність Ісуса Христа як Сина Божого, Викупителя і Спасителя світу. Завдяки цій священній супутниці Біблії моє розуміння учення Христового розширилося, й тому багато питань, які Біблія залишала без відповіді, повністю прояснилися для мене. Книга Мормона є відчутним доказом того, що Джозеф є пророком Бога, що Христос в дійсності явився йому і що євангелію було відновлено в її чистоті та повноті.
Моє серце б’ється лише від однієї думки про диво існування Книги Мормона—важку працю вигравіювання на металевих пластинах, дбайливе зберігання протягом століть обранцями Бога і дивовижний переклад. Воістину вона відповідає досконалому визначенню Святого Письма. Через величну любов до нас, Бог надав цей доказ, який ми можемо тримати, уважно читати, вивчати і навіть ставити під сумнів. Але, найважливіше, Бог любить мене настільки, що Він дасть мені і будь-кому, хто щиро прагне особистого одкровення про істинність Книги Мормона, відчутний доказ Відновлення і того, що Джозеф Сміт був істинним пророком.
Говорячи про це священне знання, пророк Алма з Книги Мормона свідчить:
“Чи не здається вам, що я знаю про це сам? Знайте, я свідчу вам, що я знаю, що те, про що я говорив, істина. І звідки, на вашу думку, я знаю про точність цього?
Слухайте, я кажу вам, це стало відомим мені через Святого Духа Божого. Знайте, я постився і молився багато днів, щоб знати це самому. І ось, я знаю сам, що це істина; бо Господь Бог зробив так, що це явилося мені через його Святого Духа; і це й є дух одкровення” (Алма 5:45–46).
Подібно до Алми з давнини кожен з нас: і члени Церкви, і щирі зацікавлені Церквою, можуть впевнено знати, що все це є істиною. Це є нашим великим привілеєм—знати. Це більш ніж привілей; це наша відповідальність—знати. Це колосальна втрата—не знати, коли такий привілей надано. Господь сказав: “Стукайте—і відчинять вам” (Матвій 7:7). Яків, пророк Книги Мормона, говорить: “Прий[діть] з щирими намірами в серці” (Кн. Якова 6:5). Нам нема необхідності покладатися на інтелект чи на фізичні відчуття. Ми вивчаємо, ми молимося і подібно до Алми в давні часи можемо навіть поститися, і тоді чутно тихий, лагідний голос і серце починає битися. Уявіть собі особисте одкровення від Бога, що все це є істиною. Сама думка про це змушує моє серце битися. В ім’я Ісуса Христа, амінь.