Чого ви шукаєте?
Щирі шукачі істини знаходять відповіді на свої запитання, вони знаходять Господа через Його відновлену Церкву.
Завжди важко виступати після співу цього прекрасного хору. Ще раз дякую вам за чудову музику.
“Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: “Ото Агнець Божий!”
І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: “Чого ви шукаєте?” (Іван 1:35–38).
Сьогоднішній світ так по-різному шукає відповіді на запитання: “Чого ви шукаєте?” Стільки людей сіють насіння, які не дадуть наснаги вічній душі.
Дозвольте проілюструвати це випадком, що стався з президентством Центральноєвропейської території в поїзді по дорозі на збори. Ми скористалися цим часом, щоб обговорити наші завдання. Чоловік, який сидів через прохід від нас, зацікавився нашою розмовою. Зрештою він запитав: “Ви протестанти чи католики?” Ми відповіли: “Ні те, ні інше. Ми—члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”. Він сказав, що чув про Церкву, але додав: “У цій країні ви не просунетеся далеко. Уряд визнає тільки католицьку і протестантські церкви. Тільки вони фінансуються на державному рівні. Жодна церква не протягне без державної фінансової підтримки”.
Ми намагалися пояснити, що наша Церква дуже добре обходиться без підтримки уряду, що ми застосовуємо Господню систему десятини. Він наполегливо заявляв, що наша Церква далеко не просунеться в його країні, і запропонував направити зусилля, мабуть, на якийсь інший регіон світу. Звісно, ми свідчили, що Господня система працює, і розповіли про всі каплиці і храми, які будуємо по світу без запозичення коштів. Помітно було, що це здивувало його, однак не переконало.
Побачивши, що нам його не переконати, що церква може існувати без урядової підтримки, ми спробували змінити тему. Я запитав: “Що станеться з вашою країною з огляду на поточні зміни? Зменшення чисельності населення та зростаючий притік емігрантів зрештою залишать вас у меншості на власній землі”.
З помітною гордістю за країну він відповів: “Цього ніколи не станеться!”
А я сказав: “Як ви можете стояти на своєму, якщо темпи імміграції вищі за народжуваність?” Він продовжував наполягати, що в його країні такого ніколи не станеться—“вони закриють кордони нашої країни і не допустять цього”.
Я не відступав і запитав: “Як ви боротиметеся з цими тенденціями?”
Його наступні слова шокували мене: “Мені 82 роки. Я помру набагато раніше, ніж ця проблема постане”.
Найбільша проблема для проповідування євангелії, з якою ми стикаємося у цій частині світу, це загальна байдужість до релігії і до усього духовного. Більшість людей цілком задоволені своїм нинішнім життям і не бачать потреби в більшому, ніж “їсти, пити і веселитися” (див. Лука 12:19). Їх не цікавить нічого, крім самих себе тут і зараз.
Розвинені країни стають настільки світськими у поглядах і вчинках, що вважають людську істоту абсолютно незалежною. Особа не повинна ні перед ким і ні перед чим звітувати, окрім себе і, до певної міри, суспільству, в якому живе.
Суспільства, в яких такі світські погляди на життя вкоренилися, заплатять велику ціну—в духовному і моральному плані. Прагнення так званих особистих свобод із зневагою законів Господа, встановлених для управління Його дітьми на землі, призведе до прокляття надмірної суєтності та егоїзму, відкидання громадської і особистої моралі та зневаги влади.
Такі світські суспільства описуються в Ученні і Завітах 1:16: “Вони не шукають Господа, щоб установити Його праведність, але кожна людина йде своїм власним шляхом і за образом свого власного бога, чий образ є подобою світу”.
Тому-то Господній Церкві була дана настанова йти за пророком і шукати не того, чого шукає світ. Продовжую віршами 17–18 з розділу 1:
“Отже, Я, Господь, знаючи про лихо, яке прийде на жителів землі, покликав Мого слугу Джозефа Сміта молодшого і говорив до нього з небес, і дав йому заповіді;
І також дав заповіді іншим, щоб вони проголошували це світові; і все це для того, щоб могло бути здійснено те, що написано пророками”.
Саме через пророка Джозефа Сміта Церква Ісуса Христа була відновлена на землі—“рядок за рядком, приписання за приписанням” (див. УЗ 98:12). З небесною допомогою він переклав і видав Книгу Мормона. Йому та Оліверу Каудері було даровано Ааронове та Мелхиседекове священство; були відновлені священні обряди для спасіння людства.
Ми сміливо заявляємо, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів дає відповіді на запитання: “Чого ви шукаєте?” Наша Церква є засобом, завдяки якому чоловіки і жінки знаходять нашого Спасителя і Його євангелію. Ви, присутні на цих величезних зборах, і навіть ще більше святих по світу, що переглядають цю конференцію, щедро благословенні, адже ви шукали і знайшли відновлену Церкву.
Церква постала внаслідок одкровення, а не реформації. Моє перебування в Центральній Європі справді поглибило почуття поваги до тих перших християнських провідників, які принесли реформаторство. Воно почалося з їхнього бажання виправити помилки у вченні, які з’явилися під час тривалого періоду відступництва від Церкви, установленої нашим Спасителем за Його земного служіння. Джозеф Сміт був пророком Бога, Господнім глашатаєм і тією людиною, що відновила все необхідне для побудови царства Бога і підготовки до другого пришестя нашого Господа Ісуса Христа. Коли ми шукаємо Спасителя, важливо робити це через Його ж Церкву. Саме в Його відновленій Церкві ми проходимо всі спасительні обряди, необхідні, щоб повернутися до Нього.
Я хочу, щоб усі члени Церкви знали, що у своєму новому покликанні я побачив, що ділитися євангелією Ісуса Христа набагато важче, ніж я собі уявляв. Однак я щодня бачу нові приводи для сподівання, перш за все, завдяки Господнім благословенням, а також зусиллям керівників, членів Церкви та місіонерів у тій частині світу. Щирі шукачі істини знаходять відповіді на свої запитання, вони знаходять Господа через Його відновлену Церкву. З багатьох можливих прикладів дозвольте навести три: батько, молода людина та незаміжня сестра—всі вони знайшли нову віру і нову надію в житті.
Із сім’єю з чотирьох осіб спочатку познайомилися сестри-місіонерки, й одразу ж мати і її діти стали часто читати Книгу Мормона, щодня молилися і хотіли ходити до церкви. Однак батько опирався—на відміну від дружини, він не був християнином і не був готовим змінювати погляди.
Місіонерки були натхненні зосередити своє навчання на Ісусі Христі. Ось що вони сказали:
“Ми розповідали про Джозефа Сміта, його віру в Христа, про те, що ми дізнаємося про Христа з Першого видіння, про свідчення пророка щодо Спасителя. Все, що ми читали разом або просили їх читати сім’єю з Книги Мормона, вчило їх про Викупителя. Тоді-то ми і почали помічати прогрес. Вони з гордістю прикріпили у вітальні зображення Христа у рамці—ми подарували їм його”.
Серце батька змінилося, коли його дружина сказала, що хоче христитися, а сини вирішили молитися, щоб знати, чи слід їм також христитися. Відтоді він регулярно читав Книгу Мормона і молився про хрищення. Його щире бажання дізнатися, чи істинною є Церква, змінило його, і він став духовним провідником своєї сім’ї. Саме перед його хрищенням і його сім’ї батько попросив дати квитанцію для десятини і конверт. Він не хотів відкладати виконання заповідей ані на хвилину.
В іншому випадку молодий брат був повернутий до активності завдяки започаткуванню програми, за якою молоді неодружені члени Церкви віком 18–30 років допомагають одноліткам стати активними в Церкві. У перший вечір заходів в одній з церковних споруд цей брат був єдиним, хто не служив на місії, але у наступні кілька тижнів він привів на домашній сімейний вечір та інші заходи близько 30 осіб.
Цей брат є дизайнером веб-сайтів. Вони з партнером почали свій бізнес у сфері веб-дизайну. Зараз він живе з двома друзями, які не є членами Церкви і які працюють у його компанії. Він дуже сміливо ділиться своїм свідченням. Один з його колег колись вивчав християнську теологію, і цей брат направив його до місіонерів, що працюють в програмі для молодих неодружених. Тепер цей його колега регулярно відвідує заходи, а повернутий до активності брат допомагає місіонерам у його навчанні, додаючи своє свідчення про істинність євангелії.
В іншому випадку молода жінка з німецького Гамбурга не могла знайти духовного змісту у своєму житті. Вона почала молитися і запитувати Бога, що їй робити. Одного ранку після трьох днів посту і молитви вона йшла з дому до зупинки автобуса. Вже на зупинці вона згадала, що забула вдома ключі, які знадобляться їй. Вона повернулася, взяла ключі і знову пішла на зупинку. Її дуже розстроїло те, що вона пропустила автобус, на якому зазвичай їхала.
Тим часом поблизу Гамбурга автобусом їхали двоє місіонерів. По дорозі вони раптом відчули натхнення заговорити з першою ж людиною, яку зустрінуть, вийшовши з автобуса. Двоє старійшин вийшли на зупинці і побачили там цю молоду жінку. Вони трошки розповіли їй про Церкву і домовилися про зустріч для навчання. У неї миттєво з’явилося почуття, що якимось чином старійшини були послані їй у відповідь на молитви. До місіонерів у процесі навчання підключилися члени Церкви і допомогли їй відчути себе особливою в приході. Вона прийняла послання про відновлену євангелію Ісуса Христа і була хрищена через три тижні. Зараз вона працює у приходській програмі для молодих жінок.
Під час Свого земного служіння Господь визнавав необхідність мати організацію, щоб зміцнювати віру в серцях членів Його Церкви і допомагати їм зростати в Його євангелії. Ця сім’я, цей брат і ця сестра—всі вони знайшли Спасителя через пошук і зміцнення завдяки Його Церкві.
Після смерті апостолів, не маючи центрального керівництва для спрямування роботи, Церкву віднесло до відступництва. Цей особливий урок з історії зрозумілий—необхідно мати централізоване керівництво Церквою під проводом Спасителя, Який дає необхідні вчення та обряди для спасіння й піднесення.
Біблія наводить достатньо доказів того, що Господь під час Свого земного служіння заснував Свою Церкву з належною владою та організацією. Наприклад, Павло заявляв:
“І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів,
щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового,
аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти,
щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду,
щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він—Голова, Христос” (Ефесянам 4:11–15).
Ми заявляємо у шостому уложенні віри: “Ми віримо в той самий устрій, що був у первинній Церкві, а саме: в апостолів, пророків, пасторів, учителів, євангелістів і так далі”.
Отже, ми проголошуємо світові, що священство було відновлено, Боже керівництво—на землі, Його порядок установлено, щоб привести нас назад до Його присутності. Ми віримо, що маємо найкращу відповідь на запитання: “Чого ви шукаєте?” Як учив Спаситель: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,—а все це вам додасться” (Матвій 6:33).
Як будівля укладається по одній цеглині, так і справжня церква Спасителя будується: по одній розмові, по одному свідченню, по одному хрищенню. Нехай всі ми шукатимемо, знайдемо і будуватимемо Його Церкву, де б ми не були. Про це я смиренно молюся в ім’я Того, Кого ми шукаємо, Самого Ісуса Христа. Амінь.