Те величне, що відкрив Бог
На міцній основі божественного покликання пророка Джозефа й одкровень Божих, які було отримано через Нього, ми йдемо вперед.
Брати і сестри! Як про це вже казали, у грудні цього року ми будемо святкувати 200-ту річницю з дня народження пророка Джозефа Сміта. Щоб відзначити цю подію, протягом року відбудеться багато важливих заходів.
Будуть видані книги, проводитимуться симпозіуми за участі багатьох учених, пройдуть вистави, буде знято новий фільм та багато всього іншого.
В очікуванні усього цього я, як 15-й серед тих, хто продовжує його роботу в цьому величному покликанні, відчув бажання поділитися своїм свідченням про його божественне покликання.
Я тримаю в руках дорогоцінну для мене невеличку книжечку. Її було видано 152 роки тому, в 1853 році в англійському місті Ліверпуль. Це розповідь Люсі Мак Сміт про життя її сина.
У книзі розповідається про те, як до Джозефа приходив ангел Мороній, і про появу Книги Мормона.
У книзі сказано, що, почувши розповідь Джозефа про прихід до нього ангела Моронія, його брат Алвін запропонував, щоб уся сім’я збиралася разом і слухала його оповіді, в яких він з подробицями розповідав про “те величне, що відкрив Бог” (Biographical Sketches of Joseph Smith the Prophet and His Progenitors of Many Generations [1853], 84).
Я взяв це висловлювання за основу свого виступу—те величне, що Бог відкрив через пророка Джозефа. Дозвольте назвати кілька з багатьох учень і практик, які відрізняють нашу Церкву від усіх інших церков, і всі вони були явлені через одкровення молодому пророкові. Вони вам відомі, але їх варто повторити й поміркувати над ними.
Перше, звичайно,—це явлення Самого Бога і Його улюбленого Сина, воскреслого Ісуса Христа. Це величне видіння, на мою думку, є найвеличнішою подією такого виду, починаючи з народження, життя, смерті і воскресіння нашого Господа в зеніті часів.
Немає запису про жодну подію, рівну цій.
Протягом століть люди збиралися і сперечалися стосовно природи Божества. У 325 році Костянтин зібрав у Нікеї богословів різних спрямувань. Після двох місяців гарячих дебатів вони дійшли компромісного висновку стосовно природи Божества, який протягом багатьох поколінь був доктринальним постулатом для християн.
Я пропоную вам прочитати це визначення і порівняти його з твердженням хлопчика Джозефа. Він просто каже, що Бог стояв перед ним і розмовляв з ним. Джозеф бачив Його і чув. Бог мав вигляд людини, матеріальної істоти. Поруч з Ним стояв воскреслий Господь, окрема істота, Якого Бог назвав Своїм Улюбленим Сином і з Яким Джозеф також розмовляв.
Я стверджую, що протягом короткого часу, поки продовжувалося те величне видіння, Джозеф дізнався про Божество більше, ніж усі богослови й церковники минулого.
У цьому божественному видінні безсумнівно було підтверджено реальність буквального воскресіння Господа Ісуса Христа.
Це знання про Божество, яке було прихованим від світу протягом століть, стало тим першим і величним, що відкрив Бог Своєму обраному слузі.
На реальності й істинності цього видіння основується істинність Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Тепер я буду говорити про ще одну важливу річ, яку відкрив Бог.
Християнський світ приймає Біблію, як слово Боже. Але більшість людей не має жодного уявлення, як вона до нас дійшла.
Не так давно я закінчив читати нову книгу відомого вченого. З інформації, яку він наводить, очевидним стає те, що різні книги в Біблії були зібрані разом без усякої системи. В деяких випадках записи про події були зроблені через довгий час після того, як ці події відбулися. Може виникнути запитання: “Чи Біблія істинна? Чи справді вона є словом Божим?”
Ми відповідаємо, що вона є словом Божим настільки, наскільки правильно її перекладено. Рука Божа керувала її створенням. Але зараз ця книга є не єдиною [книгою Писань]. Існує ще одне свідчення про суттєві й важливі істини, що в ній містяться.
Писання проголошують, що “кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків” (2 Коринтянам 13:1).
Книга Мормона була явлена даром і силою Бога. Вона промовляє, наче голосом з праху, даючи свідчення про Сина Божого. В ній розповідається про Його народження, служіння, розп’яття і воскресіння та про Його прихід до праведних в землі Щедра на Американському континенті.
Це матеріальна річ, яку можна взяти в руки, прочитати і перевірити її істинність. На її сторінках міститься обіцяння про її божественне походження. Зараз уже мільйони людей перевірили її і зрозуміли, що вона є істинним і священним літописом.
Людьми, які не належать до нашої віри, цю книгу було названо серед двадцяти інших книг, що видавалися в Америці і справили найбільший вплив на тих, хто читав їх.
Так само, як Біблія є свідченням Старого світу, Книга Мормона є свідченням Нового світу. Вони поєднані разом, проголошуючи, що Ісус є Сином Батька.
Лише за останні 10 років було розподілено 51 мільйон примірників. Зараз книга доступна на 106 мовах.
Ця священна книга, що з’явилася як одкровення Всемогутнього, справді є ще одним свідченням про божественність нашого Господа.
Я б хотів, щоб увесь християнський світ звернувся до цієї книги, радо прийняв її та скористався нею, як живим свідченням. Вона є ще одним важливим вкладом, який було дано пророку через одкровення.
Ще один важливий дар—це відновлене священство. Священство—це повноваження діяти від імені Бога. Це повноваження є ключовим каменем будь-якої релігії. Нещодавно я прочитав ще одну книгу. В ній ішлося про Відступництво Церкви в давнину. Якщо повноваження тієї Церкви було втрачено, як його можна було замінити?
Повноваження священства йдуть від одного джерела, від якого вони й можуть походити, тобто з небес. Ці повноваження було даровано під руками тих, хто мав їх, коли Спаситель ходив по землі.
По-перше, був Іван Христитель, який дарував Ааронове або менше священство. Після нього прийшли Петро, Яків та Іван, апостоли Господа Ісуса Христа, які дарували Джозефу та Оліверу Каудері Мелхиседекове священство, яке ці апостоли отримали під руками Самого Господа, коли за життя Він сказав:
“І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, і що на землі ти розв’яжеш, те роз’язане буде на небі” (Матвій 16:19).
Як прекрасно, що було дано взірець відновлення, яке передувало організації Церкви у 1830 році, 175 років тому саме на цьому тижні. Саму назву Церкви було дано через одкровення. Чия це Церква? Джозефа Сміта? Олівера Каудері? Ні, це Церква Ісуса Христа, відновлена на землі в ці останні дні.
Ще одне й виняткове одкровення, дане пророкові, стосувалося плану вічного життя сім’ї.
Сім’я—це створіння Всемогутнього. Вона є уособленням найбільш священних стосунків. Вона є найсерйознішим з усіх починань. Вона є основною в організації суспільства.
Через одкровення Бога Його пророкові було дано вчення і повноваження, завдяки яким сім’ї запечатуються разом не лише на це життя, але і на всю вічність.
На мою думку, якби ми зуміли ефективно навчати цьому принципу, він би привернув увагу мільйонів чоловіків і дружин, які кохають одне одного і люблять своїх дітей, але чий шлюб дійсний лише доти, “доки смерть не розлучить вас”.
Невинність малих дітей—ще одне одкровення, яке Бог дав через пророка Джозефа. Загальною є практика христити немовлят, щоб зняти з них те, що називається гріхом Адама і Єви. Учення відновлення пояснює, що мета хрищення— відпущення особистих гріхів людини. Хрищення стає завітом між Богом і людиною. Його виконують, коли людина досягає віку підзвітності й достатньо доросла, щоб відрізняти добро від зла. Хрищення зануренням є символічною смертю і похованням Ісуса Христа і Його появою завдяки воскресінню.
Далі я назву ще одну істину, дану через одкровення.
Нам сказано, що Бог “не дивиться на обличчя”, однак я не знаю жодної іншої церкви, де піклуються про те, щоб померлі отримали всі ті благословення, які доступні живим. Саме в цій Церкві є велике вчення про спасіння померлих.
Люди вихваляються, що вони “спасенні”, і в той же час допускають, що їхні померлі не були й не можуть бути спасенні.
Викуплення Ісусом всіх людей уособлює величну вікарну жертву. Він встановив взірець, за яким став Повірником від імені всіх людей. Цей взірець, згідно з яким одна людина може діяти від імені іншої, реалізовується в обрядах у домі Господа. Там ми служимо від імені тих, хто помер без знання євангелії. За ними залишається вибір: прийняти чи відкинути обряди, які ми виконуємо. Вони поставлені в однакові умови з тими, хто ходить по землі. Померлим надається така сама можливість, як і живим. Я знову повторюю: яку славетну і прекрасну можливість надав Всемогутній через одкровення Своєму пророкові.
Було відкрито вічну природу людини. Ми—сини і дочки Бога. Бог—Батько наших духів. Ми жили до того, як прийшли сюди. Ми були особистостями. Ми народилися в цьому житті згідно з Його планом. Ми знаходимося тут, щоб довести свою гідність, діючи відповідно до свободи волі, даної нам Богом. Коли ми помираємо, то продовжуємо жити. Наше вічне життя складається із трьох частин: перша—це доземне існування, друга—земне, а третя—життя після смерті. Вмираючи, ми помираємо для цього світу і перетинаємо завісу, входячи до тієї сфери, в яку ми гідні увійти. Це вчення Церкви також є унікальним, неповторним і цінним, яке було дано через одкровення.
Я ділюся з вами цим коротким переліком надзвичайного виливу знань і повноважень від Бога на голову Його пророка. Якби був час, я говорив би й про інші. Але є те одне, яке я не можу не згадати. Це принцип сучасного одкровення. Уложення віри, написані пророком, проголошують:
“Ми віримо всьому, що Бог відкрив, всьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9).
Зростаюча Церква, Церква, що поширюється по всій землі у цей складний час, потребує постійного одкровення з небесного трону, яке буде її спрямовувати й рухати вперед.
З молитвою і щирим прагненням знати волю Господа ми свідчимо, що напрямок вказано одкровення надходять, і Господь благословляє Свою Церкву на шляху її долі.
На міцній основі божественного покликання Пророка Джозефа й одкровень Божих, які було отримано через Нього, ми йдемо вперед. Багато було зроблено, перш ніж ми досягнули цього дня. Але треба зробити ще більше, щоб принести цю євангелію “кожному людові, і племені, і язику, і народові” (Об’явлення 14:6).
Я радий, що маю можливість співпрацювати з вами у нашому спільному, сповненому віри поступі вперед. Часом тягар важкий, і ви це добре знаєте. Але не будемо скаржитися. Йдімо з вірою, кожний виконуючи свою частину роботи.
У цей рік святкування з допомогою власних вчинків вшануймо пророка, через якого Бог відкрив так багато істин.
Вперше в житті Джозеф побачив сонячне світло холодного дня у Вермонті в 1805 році. Він побачив його востаннє в задушливий полудень 1844 року. Протягом коротких 38 з половиною років життя через нього було дано неймовірну кількість знань, дарів та вчень. Якщо подивитися на це об’єктивно, то це ні з чим незрівнянно. А суб’єктивно—це основа особистого свідчення мільйонів святих останніх днів по всій землі. Ми з вами маємо честь бути серед них.
Ще хлопчиком я любив слухати чоловіка, який густим баритоном співав слова Джона Тейлора.
Провидець, провидець, Джозеф—провидець!..
Я з любов’ю думаю про нього;
Божий обранець і друг для людей,
Він знову повернув священство;
Він споглядав минуле і майбутнє…
Й відкрив для наших очей небесний світ.
(“The Seer, Joseph, the Seer,” Hymns [1948], no. 296).
Він дійсно був провидцем. Він був одкровителем. Він був пророком живого Бога, який промовляв до свого і майбутніх поколінь.
Я додаю до цього своє урочисте свідчення про божественність його покликання, доброчесність його життя і про те, що він запечатав своє свідчення своєю смертю. У святе ім’я нашого Викупителя, Самого Ісуса Христа, амінь.