Плоди Першого видіння
Для мене Джозеф Сміт став одним з тих, чиї свідчення про Христа допомогли мені розвивати моє особисте свідчення про Спасителя.
Лише шість місяців тому ви, віддані члени Церкви Ісуса Христа, підтримали мене як члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Це покликання прийшло як велика несподіванка для багатьох, але особливо для наших онуків, які сказали: “Але він же наш дідусь! Він просто звичайна людина. Він грався з нами, і зазвичай підстригав наше волосся!”
Після жовтневої Генеральної конференції ми з дружиною говорили з нашими дітьми по телефону, і один з наших онуків сказав: “Оскільки ми були настільки далеко від тебе і не могли бути з тобою в Солт-Лейк-Сіті, ти міг би хоча б помахати нам рукою, коли промовляв свій виступ на конференції”. До цієї Генеральної конференції ми так ще й не побачилися з нашими дітьми й онуками, і тому я передаю вітання помахом руки сьогодні, сподіваючись порадувати онука. Я також вітаю помахом руки усіх вас, чудові члени Церкви, чиї молитви та любов є надзвичайно важливими та цінними для моєї дружини та мене.
У мої юнацькі роки в Німеччині я відвідував церкву в багатьох різних місцях й за багатьох різних обставин—у скромних приміщеннях, на вражаючих віллах й у дуже функціональних сучасних каплицях. Усі ці будівлі поєднував один важливий фактор: Дух Бога був присутнім; любов Спасителя могла відчуватися, коли ми збиралися як сім’я філії чи приходу.
Каплиця в Цвікау мала старий пневматичний орган. Кожної неділі призначався юнак, щоб штовхати вверх і вниз могутній важіль, що приводив у рух міхи, аби працював орган. Навіть до того, як я був носієм Ааронового священства, я інколи мав великий привілей допомагати у цьому важливому завданні.
Поки присутні співали наші улюблені гімни Відновлення, я качав з усієї своєї сили, аби орган не залишився без повітря. По очах органіста я безпомилково здогадувався, чи я справлявся добре, чи ж мав збільшити свої зусилля й зробити це швидко. Для мене завжди було за честь відчувати важливість цього обов’язку і довіру, яку органіст покладав на мене. Це було чудове відчуття—що я мав відповідальність і був частиною цієї великої роботи.
Була й додаткова користь, що йшла від цього доручення: той, хто працював з міхами, сидів на сидінні, з якого відкривалось величне видовище вікна з вітражного скла, що прикрашало передню частину каплиці. На вітражному склі було зображено Перше видіння, де Джозеф Сміт стояв навколішки у Священному гаю і дивився на небо й на стовп світла.
Коли присутні співали гімни і навіть коли члени Церкви виступали з промовами і свідченнями, я часто дивився на це зображення найбільш священного моменту в історії світу. Очами свого розуму я бачив, як Джозеф отримував знання, свідчення і божественні настанови, як він став благословенним інструментом в руках нашого Небесного Батька.
Я відчував особливий дух, вдивляючись у прекрасну сцену на цій віконній картині про віруючого молодого хлопчика у священному гаю, який прийняв сміливе рішення настійно молитися до нашого Небесного Батька, Який почув і з любов’ю відповів йому.
Таким я був, молодий хлопець у повоєнній, після Другої світової війни, Німеччині, мешкаючи в місті в руїнах, за тисячі миль далеко від Пальміри й більш ніж через сто років після того, як мала місце ця дійсна подія. Через всеохоплюючу силу Святого Духа я відчував у своєму серці і в своєму розумі, що це було насправді, що Джозеф Сміт дійсно бачив Бога та Ісуса Христа і чув Їхні голоси. Дух Бога втішив мою душу в цьому молодому віці впевненістю у реальності цього священного моменту, що привів до початку всесвітнього руху, якому було призначено “котитися, доки він не заполонить усю землю” (див. УЗ 65:2). Я вірив свідченню Джозефа Сміта про цей славетний досвід у Священному гаю тоді, і я знаю це тепер. Бог промовляв до людства знов!
Кинувши погляд у минуле, я вдячний за дуже багатьох друзів, які допомогли мені в мої юнацькі роки здобути свідчення про відновлену Церкву Ісуса Христа. Спершу я виявив просту віру у їхні свідчення, і тоді я отримав божественне свідчення Духа моєму розуму і моєму серцю. Для мене Джозеф Сміт став одним з тих, чиї свідчення про Христа допомогли мені розвивати моє особисте свідчення про Спасителя. До того, як я розпізнав настанови Духа, який свідчив мені, що Джозеф Сміт був пророком Бога, моє юнацьке серце відчувало, що він був другом Бога і тому, дуже природно, також був моїм другом. Я знав, що я можу довіряти Джозефу Сміту.
Писання навчають нас, що духовні дари даються тим, хто просить Бога, хто любить Його і хто дотримується Його заповідей (див. УЗ 46:9). “Не всі мають кожен з дарів даний їм; бо існує багато дарів, і кожній людині дається дар Духом Божим.
Деяким дається один, і деяким дається інший, щоб усі могли через це мати користь” (див. УЗ 46:11–12).
Сьогодні я знаю, що моє свідчення в молоді роки значно збагатилося від свідчення Пророка Джозефа Сміта й багатьох друзів в Церкві, які знали “Святим Духом,… що Ісус Христос є Сином Бога і що Він був розп’ятий за гріхи світу” (див. УЗ 46:13). Їхній добрий приклад, турботлива любов і руки, що допомагали, благословили мене отриманням іншого особливого дару Духа, описаного в Писаннях, коли я прагнув більшого світла й істини. “Іншим дано вірити їхнім словам, щоб вони також могли мати вічне життя, якщо вони залишатимуться вірними” (див. УЗ 46:14). Який це чудовий і дорогоцінний дар!
Коли ми по-справжньому упокорюємося, ми будемо благословлені цим даром мати віру й сподіватися на те, чого не видно, але що є істинним (див. Алма 32:21). Коли ми випробовуємо слова, що надійшли до нас через Писання та через живих пророків—навіть якщо ми лише маємо бажання повірити—і не чинимо опір Духові Господа,—наші душі будуть тоді збільшеними і наше розуміння буде освітленим (див. Алма 32:26–28).
Сам Спаситель ясно пояснив цей милосердний принцип для всього світу у Своїй великій заступницькій молитві, піднесеній не лише за Своїх Апостолів, але й за всіх святих, навіть за нас сьогодні, де б ми не жили. Він сказав:
“Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я—у Тобі, щоб одно були в Нас і вони,—щоб увірував світ, що Мене Ти послав”. (Іван 17:20–21; курсив додано).
Ось як Перше видіння Джозефа Сміта благословляє наші власні життя, життя сімей, і зрештою всієї людської сім’ї—ми приходимо до віри в Ісуса Христа через свідчення Пророка Джозефа Сміта. Пророки й апостоли протягом історії людства мали божественні явлення подібні до отриманого Джозефом. Мойсей бачив Бога лицем до лиця і пізнав, що він був сином Бога, “за подобою [Його] Єдинонародженого” (див. Мойсей 1:1–6). Апостол Павло свідчив, що воскреслий Ісус Христос явився йому на дорозі до Дамаска і зробив його одним зі Своїх великих місіонерів (див. Дії 26:9–23). Слухаючи Павлове свідчення про його небесне видіння, під час допиту в Кесарії могутній цар Агріппа припустив: “Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином” (Дії 26:28).
І було багато інших давніх пророків, які також приносили могутнє свідчення про Христа. Всі ці явлення, давні і сучасні, ведуть тих, хто вірить, до божественного джерела всієї праведності й надії—до Бога, нашого Небесного Батька, і Його Сина, Ісуса Христа.
Бог говорив до Джозефа Сміта з метою благословити всіх Божих дітей Своєю милістю й любов’ю навіть у часи непевностей і небезпечностей, воєн і чуток про війни, природних і особистих катастроф. Спаситель сказав: “Дивіться, моя рука милості простерта до вас, і хто прийде, того я прийму” (3 Нефій 9:14). І всі, хто приймає це запрошення, будуть “оточені незрівнянною щедрістю Його любові” (Алма 26:15).
Через нашу віру в особисте свідчення Пророка Джозефа і реальність Першого видіння, через навчання й молитву, глибоку й щиру, ми будемо також благословлені твердою вірою в Спасителя світу, Який говорив до Джозефа “вранці чудового, ясного дня, ранньою весною тисяча вісімсот двадцятого року” (див. Джозеф Сміт—Історія 1:14).
Віра в Ісуса Христа і свідчення про Нього і Його всеохоплюючу Спокуту є не лише доктриною великої теологічної цінності. Така віра є універсальним даром, славетним для усіх культур цієї землі, незважаючи на мову, расу, колір шкіри, національність чи соціоекономічні обставини. Сили розуму можуть бути використані, щоб спробувати зрозуміти цей дар, але ті, хто відчувають його вплив якнайглибше, є тими хто бажає прийняти його благословення, що приходять завдяки чистому й доброчесному життю, а саме слідуванню шляхом справжнього покаяння і дотримування заповідей Бога.
Коли ми пам’ятаємо і шануємо Пророка Джозефа Сміта, моє серце сягає його у вдячності. Він був добрим, чесним, смиренним, розумним і сміливим юнаком із золотим серцем і непохитною вірою в Бога. Він мав цілісність. У відповідь на його смиренну молитву небеса відкрилися знов. Джозеф Сміт дійсно бачив видіння. Він знав це, і він знав, що Бог знає це, і він не міг відкинути цього (Див. Джозеф Сміт—Історія 1:25).
Через його роботу і жертву я нині маю істинне розуміння нашого Небесного Батька і Його Сина, нашого Викупителя і Спасителя, Ісуса Христа, і я можу відчувати силу Святого Духа і знати план Небесного Батька для нас, Його дітей. Для мене це є воістину плодами Першого видіння.
Я вдячний, що рано в своєму житті я був благословенний простою вірою в те, що Джозеф Сміт був пророком Бога, що він бачив Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа у видінні. Він переклав Книгу Мормона даром і силою Бога. Це свідчення підтверджувалося мені знов і знов.
Як один з найменших серед вас, але в своєму покликанні як один з Апостолів Ісуса Христа, я свідчу, що Він істинно живе, що Він є Месією. Я маю особисте свідчення про Ісуса Христа, Спасителя і Викупителя всього людства. Я отримав це знання через несказанний спокій і силу Духа Бога. Бажанням мого серця і мого розуму є бути чистим і вірним в служінні Йому нині і вовіки.
Я свідчу про це в ім’ я Ісуса Христа, амінь.