Завзятість

Президент Джеймс Е. Фауст

Другий радник у Першому Президентстві

Завзятість демонструється тими, хто просувається вперед, коли справи йдуть недобре, хто не здається, навіть, коли інші кажуть: “Цього не зробити”.

Я хотів би привітати братів, яких сьогодні було покликано і підтримано стати членами Першого і Другого кворумів Сімдесятників. Кожен з них є чоловіком віри, змоги й відданості, і ми запевняємо вас, що вони гідні в усьому, аби служити у цих покликаннях.

Мої дорогі брати з великого всесвітнього братерства священства, ми хвалимо вас за вашу вірність і відданість роботі Господа. Ми вдячні вам за вашу наснагу і віддане служіння. Ви робите Церкву значно сильнішою.

Чудово бути на цих зборах з усіма вами—носіями Ааронового священства. Коли я був у вашому віці, мене часто цікавило: “Яким буде моє місце в цьому світі і як мені знайти його?” На той час моєю єдиною твердою метою було служити на місії. Коли прийшло покликання на місію, я служив, і моя місія стала, немов Полярна зірка, путівником мені в інших справах мого життя. Однією з важливих речей, які я пізнав, було те, що якщо я віддано і завзято виконуватиму свої церковні покликання, Господь відкриє для мене шлях і наставить мене до інших можливостей і благословень, про які я навіть й не мріяв.

Служіння на місії може зробити це для усіх вас, молоді чоловіки. Нещодавно молодий чоловік поділився зі мною, наскільки багато чого він, як місіонер, навчився завдяки своїй завзятості. З його досвіду я опишу декілька тих речей, яким ви можете навчитися і які принесуть вам можливості й благословення:

Планування і використання часу з мудрістю
Важливість працьовитості—ви пожинаєте те, що посіяли
Навички провідництва
Навички роботи з людьми
Цінність вивчення євангелії
Повага до влади
Важливість молитви
Смирення і покладання на Господа¹

Коли я пішов до школи “Граніт” в Солт-Лейк-Сіті в 1930-х, у мене було декілька друзів, які мали успіх у спорті, драмі, музиці та ораторстві. Деякі з них спробували досягти успіху в житті, але дуже багато з тих обдарованих і здібних молодих людей не виявили завзяття і не змогли сягнути свого потенціалу. На відміну від них, багато менш помітних молодих чоловіків і жінок з тієї самої школи працювали старанно, завзято, продовжили свою освіту і стали видатними лікарями, інженерами, освітянами, юристами, науковцями, бізнесменами, майстрами, електриками, водопровідниками та підприємцями.

Успіх зазвичай здобувається, коли ми маємо завзятість і не піддаємося розчаруванню під час труднощів. Пол Гарві, видатний аналітик новин та письменник, якось сказав: “Одного дня я сподіваюся достатньо насолодитися тим, що світ називає успіхом й так, що коли хтось запитає мене: “В чому секрет цього?”, я просто скажу: “Коли я впав, то підіймаюсь”².

Видатним прикладом завзятості є мадам Марі Кюрі, яка працювала разом зі своїм чоловіком французьким фізиком П’єром Кюрі “в старому занедбаному сараї, що протікав, без фінансування і без підтримки чи допомоги від інших, намагаючись виділити радій з низькосортної уранової руди, що мала назву уранініт. І після того як їхній 487-й експеримент зазнав невдачі, П’єр підняв руки у відчаї і сказав: “Цього ніколи не зробити. Можливо, за сотню років, але ніяк не в мої дні”. Марі стала навпроти нього з обличчям сповненим рішучості і сказала: “Якщо на це буде треба сотню років, це буде прикро, але я не перестану працювати над цим стільки, скільки живу”³. Зрештою вона досягла успіху, і хворі на рак отримали значну користь від її завзяття.

Завзятість демонструється тими, хто просувається вперед, коли справи йдуть недобре, хто не здається, навіть, коли інші кажуть: “Цього не зробити”. В 1864 році Перше Президентство призначило Апостолів Езру Т. Бенсона та Лоренцо Сноу, разом зі старійшинами Алмою Смітом та Вільямом Клаффом, відслужити місію на Гавайських островах. З Гонолулу вони дісталися на маленькому кораблі до невеличкої гавані Лагаїна. Коли вони наближалися до рифу, здійнялися високі буруни і важка хвиля вдарила корабель, пронесла його півсотні метрів і залишила у впадині між двома велетенськими хвилями. Коли вдарила друга хвиля, корабель перекинувся у спінене море.

Люди, що були на березі, скористалися рятувальною шлюпкою і підібрали трьох братів, які плавали біля затонулого корабля. Але не було жодної ознаки брата Сноу. Гавайці, звичні до бурунів, попливли в усіх напрямках, аби знайти його. Зрештою один з них відчув щось у воді, і вони витягли брата Сноу на поверхню. Його тіло було задеревенілим і він здавався мертвим, коли вони затягували його в шлюпку.

Старійшина Сміт і старійшина Клафф поклали тіло брата Сноу собі на коліна і тихо дали йому благословення, просячи Господа зберегти його життя, щоб він міг повернутися до своєї родини й додому. Діставшись берега, вони віднесли брата Сноу до декількох великих пустих діжок, що лежали на березі. Поклавши його лицем донизу на одну з них, вони катали його взад і вперед, щоб вигнати воду, якої він наковтався.

Після того, як старійшини робили це для нього якийсь час і жодної ознаки життя не з’явилося, оточуючі сказали, що вже нічого не вдієш. Але рішучі старійшини не здавалися. Вони молилися знов, з тихою впевненістю, що Господь почує і відповість на їхні молитви.

Вони отримали натхнення зробити дещо зовсім незвичайне для тих днів і часів. Один з них накрив своїм ротом рот брата Сноу в намаганні надути його легені, по черзі вдуваючи і випускаючи повітря, імітуючи природній процес дихання. По черзі вони завзято продовжували це, доки змогли успішно надувати його легені. Трохи пізніше вони відчули слабкі ознаки життя, що поверталося. “Слабке посмикування ока, яке до того часу було відкритим і застиглим, і дуже слабке харчання у горлі були першими симптомами життя, що поверталося. Вони підсилилися і ставали більш чіткішими, допоки повністю не відновилася свідомість”. Завдяки їхньому завзяттю і посмішці милосердного Провидіння усі четверо Господніх слуг залишилися в живих і змогли відслужити свої місії⁴.

Старійшина Сноу став Президентом Церкви. Під час служіння у цьому покликанні він стабілізував фінансовий стан Церкви, завдяки спонуканню членів Церкви сплачувати десятини й пожертвування.

Вам брати, буде цікаво знати, що Алма Сміт з цієї історії, був тим самим хлопчиком, що був пораненим кулею в стегно в Хаунс-Міллі, й вона зруйнувала йому тазостегновий суглоб і суглобову ямку. Його мати покрила страшну рану якимось бальзамом і тоді отримала натхнення, що хлопцю слід лежати на животі протягом п’ятьох тижнів. Рухомий хрящ виріс на місці відсутнього суглоба і ямки, так що він не тільки був здатним жити нормальним життям, але й також відслужити місію на Гаваях і присвятити усе своє життя служінню Церкві⁵.

Усі наші пророки останніх днів є прикладами рішучості у священстві, молитві й роботі. Завдяки завзятості Джозефа Сміта стало можливим Відновлення усього. Протягом всього свого життя він зазнавав презирства і насміхання—від часу, коли він вперше розповів про Перше видіння проповіднику відомої релігії. Але він ніколи не похитнувся і залишив нам своє непохитне свідчення.

“Я дійсно бачив світло, і посередині цього світла я бачив двох Осіб, і вони дійсно говорили зі мною; і хоча мене ненавиділи і переслідували за те, що казав, що бачив видіння, все ж це було насправді;… я бачив видіння, я знав це, і я знав, що Бог знав це, і я не міг заперечити цього, і не наважився б зробити це”⁶.

Життя Бригама Янга було видатним прикладом завзятості. Він завжди був вірним і рішучим. Після смерті Джозефа Сміта він мав непохитну рішучість повести 60 тисяч людей з комфорту їхніх домівок і родючих земель до неродючої пустині. Цей великий вихід не був схожим на будь-який інший у сучасній історії. Вони прямували у фургонах, пішки й з ручними візками. Він і його послідовники зробили пустиню квітучою мов троянда.

На першій прес-конференції у 1995 році, коли Президент Гордон Б. Хінклі був представлений пресі як Президент Церкви, його запитали, на чому він зосередить зусилля. Він відповів: “Продовження. Так. Нашим девізом буде продовження великої роботи, розбудованої нашими попередниками”⁷. Це є великим девізом для усіх нас. Нам слід продовжувати і витерпіти до кінця.

Одним з великих досягнень служіння Президента Хінклі була його надзвичайна завзятість у будівництві храмів. З того часу, як він став Президентом Церкви, було посвячено, повторно посвячено чи проголошено про будівництво 87 храмів. Це визначне досягнення у будівництві храмів є неперевершеним в усій історії світу. Храми мають великий добрий вплив і все більше і більше благословляють світ. Як сказав Президент Джордж К. Кеннон: “Кожен камінь фундаменту, покладений для храму, і кожен храм, зведений згідно з порядком, який Господь відкрив для Свого святого Священства, зменшують силу Сатани на землі і збільшують силу Бога і побожність, рухають небеса у могутній силі заради нас, проголошують і спускають на нас благословення Вічних Богів і тих, хто мешкає у їх присутності”⁸.

Кожен з нас повинен служити вірно й старанно у наших покликаннях священства до кінця наших днів. Деякі можуть запитати: “Як довго мені слід бути домашнім учителем?” Я відповідаю, що домашнє вчителювання є покликанням священства. Служити в покликанні домашнього вчителя є привілеєм настільки довго, наскільки наш єпископ і провідники священства відчувають, що ми здатні робити це. Деякі з нас знали брата Джорджа Л. Нельсона, видатного юриста в Солт-Лейк-Сіті, який служив єпископом, президентом колу і патріархом. Він був повністю відданим Церкві. Він був домашнім вчителем у віці 100 років. Він казав у той час: “Я люблю бути домашнім учителем. Я сподіваюсь, що завжди зможу бути домашнім учителем”⁹. Він помер на 101 році життя і був відданим до кінця.

Від тих, хто бажає охриститися і бути у Церкві, Господь вимагає наявність “рішучості служити Йому до кінця”¹⁰. Президент Джозеф Філдінг Сміт у віці 94 років сказав: “Я намагався усі свої дні звеличувати своє покликання у цьому священстві і сподіваюсь витерпіти до кінця в цьому житті і насолоджуватись товариством вірних святих у житті прийдешньому”¹¹. Як сказав Господь, якщо ми бажаємо бути Його учнями, ми повинні позостатися в Його слові¹². Господь благословив Церкву і її членів дивовижним чином через вірність і завзятість її членів. Я свідчу про божественність святої роботи священства і роблю це у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.