Зміцни браттю свою
Ви маєте робити те, чого завжди навчали наш Спаситель і Його пророки: …служити, зміцнювати віру і живити тих, хто потребує вашої любові й благословення.
Відповідаючи на запитання “Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?”, Ісус промовив: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”1.
У стародавньому Ізраїлі й упродовж поколінь його стародавні й сучасні пророки завжди навчали цієї вічної всеохоплюючої істини: щоб успадкувати вічне життя, ми повинні мати любов у своїй душі—любов до Бога, Вічного Батька, і любов до своїх ближніх.
В останні години Свого земного служіння Ісус сказав Петру: “Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!”2
Петро мав народжене Духом свідчення щодо божественності Ісуса Христа. Петро знав, і його знання прийшло через одкровення. Але його навернення, зміна всього його життєвого шляху і природа самої його сутності найбільше виявилася після П’ятидесятниці, після отримання дару, що змінив серце, і свідчення Святого Духа.
Так, брати і сестри, як і Петро, ми маємо свідчення, але чи є навернення безперервним процесом вашого життя? Чи не кожен з нас є постійною роботою в руках нашого Творця? Чи благословляє Бог через вас інших? Чи ви молитеся і питаєте Господа, кого ви б могли благословити, прийнявши тягар інших? Чи ви любите інших як самих себе?
Коли Ісус сказав законнику, що для наслідування вічного життя той має любити свого ближнього як самого себе, законник сказав до Ісуса: “А хто то мій ближній?” Ісус відповів Своєю притчею про доброго самарянина, а потім запитав: “Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? А він відказав: Той, хто вчинив йому милість”3. Цією притчею Ісус навчав, що кожний з нас має виявляти активну любов і доброзичливість до кожного із дітей Небесного Батька.
Цар Веніямин навчав святих своїх днів: “Заради збереження прощення ваших гріхів день у день… я б хотів, щоб ви передали від вашого майна бідним,… тобто нагодува[ли] голодних,… відвіда[ли] хворих і нада[ли] їм допомогу, духовну і матеріальну”4. Чи надаєте ви духовну чи матеріальну допомогу тим, хто її потребує? Чи ви простягаєте руку і зміцнюємо віру тих, хто приходить до пастви Божої, як того просять пророки наших днів?
Навернення означає, що ви присвячуєте своє життя служінню іншим, які потребують вашої допомоги, і ділитеся своїми дарами і благословеннями. Господь не сказав: “Піклуйся про Моїх овець, коли це зручно, стережи Моїх овець, коли вільний”. Він сказав: “Паси вівці Мої та ягнята Мої; допомагай їм вижити в цьому світі; тримай їх біля себе. Направляй їх у безпеку—безпеку правильного вибору, що готуватиме їх до вічного життя”5.
Кожен безкорисливий вчинок доброти і служіння збільшує вашу духовність. Бог хоче використовувати вас для благословення інших. Ваше тривале духовне зростання і вічний прогрес у великій мірі пов’язані з вашими стосунками: як ви ставитеся до інших. Чи насправді ви любите інших і стаєте благословенням у їхньому житті? Чи не є покажчиком рівня вашого навернення те, як ви ставитеся до інших? Особа, яка у Церкві робить тільки те, що стосується виключно її, ніколи не досягне рівня досконалості. Саме служіння іншим і складає основний зміст євангелії і досконалого життя.
У подорожі свого життя ви маєте сягнути і благословити життя своїх ближніх супутників, дати частинку себе тим, хто потребує вас. “Бо хто хоче душу свою зберегти,—сказав Господар,— той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже”6.
Яків направив своє послання “дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні”7. Його вчення можна застосувати до нас, Господнього народу, який в останні дні мав прийняти відновлену євангелію. Він навчає принципам, які направлятимуть ваші стосунки з іншими членами Церкви. Він вважає заповідь любити свого ближнього як самого себе “Закон[ом] Царськ[им]”8. За Яковом, одного свідчення недостатньо. Євангелія має стати живою реальністю вашого життя. “Я покажу тобі віру свою від діл моїх”9. “Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими”10. Яків так визначає наверненого: “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу”11. Він закінчує своє коротке послання такими словами: “Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне, хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає… та безліч гріхів покриває”12. Повертаючи брата, який заблукав, ви спасаєте і його, і себе. Ваші гріхи приховано чи прощено, бо ви служите спасінню інших.
Я мав велике благословення жити в Латинській Америці й бачити на власні очі виконання пророцтв і обіцянь, даних пророками Самого Господа.
“Я зберу з їхнього довгого розсіяння Мій народ, о доме Ізраїля, і встановлю знову серед них Мій Сіон…
…Я встановлю Свою церкву серед них, і вони увійдуть у завіт, і їх буде причислено до цих залишків Якова, кому Я дав цю землю для їхнього успадкування”13.
Буквально сотні тисяч були зібрані майже з кожної країни Латинської Америки. Пророцтва запевняють нас, що це зростання триватиме. Зростання є нашим найбільшим випробуванням, але й найслушнішою нагодою для кожного з нас.
У свої дні апостол Павло сказав новим членам Церкви: “Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога”14.
Здається, що де Церква зростає швидко, існує ще й багато таких, які змушені відчувати, що вони приходьки і не співгорожани, і залишені на узбіччі. Якщо ми хочемо бачити виконання обіцянь, то маємо чинити як описав Мороній: “А після того як їх було прийнято до хрищення… їх було зачислено до людей церкви Христа; і їхні імена було взято, щоб їх можна було пам’ятати і насичувати,… щоб утримувати їх на правильному шляху”15.
Багато активних членів Церкви вважає, що менш активні члени і новонавернені, що потрапляють край дороги, поводяться інакше, бо не вірять у Христове вчення. Проведені дослідження спростували це припущення. Вони показали, що майже всі з опитаних неактивних членів Церкви вірять, що Бог існує, що Ісус є Христос, що Джозеф Сміт був пророком і що Церква істинна.
У численних приходах і філіях є багато хороших, порядних, чесних чоловіків і жінок, які просто не знають яким чином повернутися до Церкви. Серед них є хороші батьки і матері. Вони нещодавно відійшли, і ніхто не прийшов провідати їх, залишивши їх з думкою, що вони насправді нікому не потрібні. Коли вірні чоловіки або жінки відвідають цих людей і стануть їхніми друзями, зміцніть їх, моліться з ними і навчайте їх євангелії, вони повернуться зі своїми сім’ями. “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили”16. Хто є “найменшими із цих моїх братів”? Може Господь має на увазі тих, які нещодавно були охрищені, або тих, що заблукали в сутінках неактивності і повернуться, якщо простягти руку справжньої дружби?
У цій великій битві за людські душі правила залучення до місіонерської роботи для кожного з нас визначені більш ясно. Члени Церкви мають супроводжувати місіонерів повного дня, коли ті навчають уроків і відіграють важливу роль у процесі навернення інших. Місіонери мають “проповідувати Мою євангелію духом”17 і словами, що йдуть від їхніх власних сердець, словами істини, цінними завдяки тривалому вивченню і молитві. Роль наших місіонерів у продовженні процесу навернення інших не закінчується з хрищенням. Вони мають продовжувати навчати нових членів Церкви та інших, які потребують духовного живлення.
Нещодавній лист Першого Президентства нагадує провідникам священства щодо їхньої відповідальності за зміцнення і підтримку нових членів Церкви. “До надання дружньої підтримки має бути залучений весь приход… домашні та візитні вчителі можуть відіграти важливу роль… Новим членам Церкви має бути надана можливість для служіння і зміцнення приходу”18.
Брати і сестри, якщо процес навернення і перетворення має продовжуватися в кожному з нас, схожим чином і в нових і в старих членах Церкви, ми мусимо любити, служити і давати іншим духовне живлення. Ми маємо допомагати іншим отримати повні благословення відновлення, включаючи храмові благословення.
У свій час пророк Джозеф Сміт написав листа святим останніх днів: “Любі брати; Існує один обов’язок, який кожен святий мусить щедро виконувати для своїх братів: завжди любити їх і завжди надавати їм допомогу. Щоб бути виправданими перед Богом, ми повинні любити один одного; ми можемо любити своїх ближніх як самих себе і бути вірними у нещасті”19.
Наш власний пророк, Президент Гордон Б. Хінклі, сказав: “Я сподіватимусь, я молитимусь, що кожен із нас… вирішить шукати тих, хто потребує допомоги… і піднесе їх у дусі любові до обійм Церкви, де сильні руки і люблячі серця зігріють їх, заспокоють їх, підтримають їх і поставлять їх на шлях щасливого і продуктивного життя”20.
Любов—це не просто слово чи проголошення, а перша і найвеличніша заповідь, заповідь, яка вимагає дії—“Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте”21 і “Кохаєш Мене?… Паси вівці Мої”22.
Ви маєте робити те, чого завжди навчали наш Спаситель і Його пророки, колишні й теперішні: служити, зміцнювати віру і живити тих, хто потребує вашої любові й благословення. Ви маєте обіцяння Господа: “І кожний, хто приймає вас, там і Я буду також, бо Я йтиму перед вашим лицем… і Мій Дух буде у ваших серцях…”23.
Брати і сестри, коли ви звернетеся в любові, щоб благословити життя іншого, ви разом з ним будете благословенні Його Духом. Господь навчає, що обидві сторони будуть “розумі[ти] один одного, і обидва [будемо] напучу[ватися] і звеселя[тися] разом”24.
Я молюся, щоб наш Небесний Батько благословив кожного з нас цією любов’ю до інших, “яку він дарував усім, хто є істинними послідовниками його Сина”25. Я свідчу, що Його Син, Ісус Хрисос, живий, і Його євангелія є євангелією любові. В ім’я Ісуса Христа, амінь.