Безпечно скеровані додому
Президент Томас С. Монсон
Ми звертаємо свій погляд до небес, щоб отримати те надійне відчуття скерування, аби прокласти мудрий і правильний курс та дотримуватися його.
Брати, ми зібралися разом, як могутня сила священства, тут, у Конференц-центрі, та у різних місцевостях по всьому світу. Я маю честь поділитися з вами кількома думками і водночас відчуваю впокорення через цей свій обов’язок. Я молюся, щоб Дух Господа перебував зі мною, коли я це робитиму.
Сімдесят п’ять років тому, 14 лютого 1939 р., у Гамбурзі, Німеччина, відзначали національне свято. Під звуки палких промов, радості натовпів і патріотичних пісень новий військовий корабель Бісмарк спустили на море через ріку Ельбу. Від одного виду цього найпотужнішого корабля, його броні та механізмів перехоплювало подих. Для створення його керованих радаром 380-міліметрових гармат, розташованих по двоє на кожній башті, знадобилося понад 57 000 креслень. На електричні кола судна було витрачено 45 000 км електропроводки. Він важив більше 35 000 тон і броня гарантувала максимальну безпеку. Величний на вигляд, велетенський за розмірами, неперевершений за вогняною міццю, цей могутній колос здавався непотоплюваним.
Зустріч Бісмарка з його долею сталася більше ніж через два роки по тому, коли 24 травня 1941 р. два найпотужніші військові кораблі Британського флоту, Принц Уельський та Худ, вступили в битву з Бісмарком і німецьким крейсером Принц Ойген. Через п’ять хвилин Бісмарк відправив у глибини Атлантики Худ, з команди якого у більше, ніж 1400 осіб, врятувалося лише троє. Інший британський військовий корабель, Принц Уельський, зазнав значних пошкоджень і відступив.
Через три дні після цього Бісмарк був атакований знову і знову британськими військовими кораблями та літаками. Загалом британці зосередили міць п’яти лінійних кораблів, двох авіаносців, 11 крейсерів та 21 есмінця, щоб знайти і потопити могутній Бісмарк.
Під час цих боїв багато снарядів завдали Бісмарку лише незначних ушкоджень. Можливо він таки був непотоплюваним? Тоді одна з торпед, успішно влучивши, заклинила стерно Бісмарка. Спроби його відремонтувати не принесли успіху. З готовими вести вогонь гарматами і командою у повній бойовій готовності Бісмарк міг лише повільно рухатися, описуючи коло. Йому трохи не вистачало відстані, щоб опинитися під захистом потужних німецьких військово-повітряних сил. Бісмарк не міг досягнути безпечного порту приписки. Але ні те, ні інше не змогло надати такий потрібний Бісмарку захист, оскільки він втратив спроможність триматися визначеного курсу. Немає стерна, немає допомоги, не дістатися порту. Кінець наближався. Під пострілами британських гармат німецька команда пошкодила і потопила судно, яке колись здавалось незруйновним. Голодні хвилі Атлантичного океану спочатку плескали по бортах, а потім поглинули гордість військово-морського флоту Німеччини. Бісмарка не стало1.
Подібно до Бісмарка, кожен з нас є дивом інженерного мистецтва. Однак наше сотворіння не було обмежене людським інтелектом. Люди можуть винаходити найскладніші машини, але не можуть дати їм життя або наділити їх силами розуму та судженням. Це божественні дари, які дає лише Бог.
Брати, подібно до життєво важливого стерна на кораблі, нам було надано спосіб визначати напрямок нашої подорожі. Господній маяк світить усім нам, хто пливе морями життя. Наша мета—просуватися неухильним курсом до нашої бажаної цілі—целестіального царства Божого. Людина без мети подібна до корабля без стерна, якому ніколи не досягти порту приписки. До нас надходить сигнал: прокладіть свій курс, підніміть свій парус, виберіть позицію стерна і рушайте в путь.
Подібно до потужного Бісмарка, так само відбувається і з людиною. Сила тяги турбін і потужність двигунів марні без того почуття скерування, того приборкування енергії, того спрямування сили, що здійснюється стерном, прихованим від очей, доволі невеличким за розмірами, але яке виконує абсолютно необхідну функцію.
Наш Батько дав сонце, місяць і зірки—небесні галактики, щоб вони були орієнтирами для мореплавців, які борознять морські простори. Для нас, коли ми просуваємося шляхом життя, Він дає точну карту і вказує шлях до нашої бажаної точки призначення. Він попереджає: не сходьте з маршруту, уникайте небезпечних місць, пасток. Ми не можемо собі дозволити бути обманутими тими, хто зводитиме нас на манівці, тими талановитими щуроловами, які грають на дудці, манячи до гріха то тут, то там. Натомість ми зупиняємося, щоб помолитися, ми прислухаємося до того спокійного тихого голосу, який доносить до глибин нашої душі лагідне запрошення Господаря: “Іди вслід за Мною!”2
Втім є люди, які не чують, які не будуть слухатись, які надають перевагу просуванню курсом, встановленим ними самими. Дуже часто вони піддаються спокусам, які оточують усіх нас і які можуть здаватися такими привабливими.
Нас, як носіїв священства, надіслано на землю у неспокійні часи. Ми живемо у складному світі, де повсюди знаходяться течії конфліктів. Політичні змови руйнують стабільність народів, деспоти захоплюють владу і частини суспільства здаються назавжди пригніченими, позбавленими можливостей і покинутими з відчуттям невдачі. У наших вухах бринить оманлива людська софістика і нас оточує гріх.
Наш обов’язок—бути гідними всіх славетних благословень, підготовлених для нас нашим Небесним Батьком. Куди б ми не йшли, наше священство йде з нами. Чи стоїмо ми на святих місцях? Будь ласка, перед тим, як ви наразите себе і своє священство на небезпеку, ризикуючи йти у місця або брати участь у заходах, які не гідні вас або священства, зупиніться, щоб обміркувати наслідки.
Ми, висвячені у священство Бога, можемо робити зміни на краще. Дотримуючись особистої чистоти і шануючи наше священство, ми стаємо праведним прикладом для інших людей, який вони можуть наслідувати. Апостол Павло застерігав: “Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!”3 Він також писав, що послідовники Христа повинні бути “як світла в світі”4. Надання прикладу праведності може допомогти освітити все дедалі темніший світ.
Багато з вас пам’ятають президента Н. Елдона Теннера, який служив радником чотирьох Президентів Церкви. Він був незмінним прикладом праведності протягом своєї кар’єри в промисловості, під час служіння в уряді Канади та в якості апостола Ісуса Христа. Він дав нам натхненну пораду: “Ніщо не принесе такої великої радості та успіху, як життя за вченнями євангелії. Будьте прикладом; здійснюйте добрий вплив”.
Він продовжив: “Кожного з нас було висвячено наперед для певної роботи, як [Божого] обраного слугу, якого Він вважав гідним наділити священством і силою діяти в Його ім’я. Завжди пам’ятайте, що люди дивляться на вас, шукаючи скерування, і що ви впливаєте на життя людей, справляючи добрий або поганий вплив, і цей вплив відчуватиметься протягом майбутніх поколінь”5.
Нас зміцнює істина, яка полягає в тому, що найбільшою силою сьогодні у світі є сила Бога, коли вона діє через людину. Щоб безпечно плисти морями смертного життя, нам потрібне скерування Вічного Мореплавця—самого великого Єгови. Ми просимо допомоги, ми звертаємось до небес, щоб отримати небесну допомогу.
Є всім відомий приклад людини, яка не зверталася до небес,—це Каїн, син Адама і Єви. Маючи могутній потенціал, але слабку волю, Каїн дозволив жадібності, заздрості, неслухняності та навіть вбивству застопорити те особисте стерно, яке б скерувало його до безпеки та піднесення. Замість того, щоб дивитися вгору, він дивився вниз; Каїн пав.
В інший час один злочестивий цар випробовував одного з Божих слуг. За допомогою натхнення з небес Даниїл витлумачив царю напис на стіні. Стосовно запропонованих нагород—навіть царської пурпури, золотого ланцюга і політичної влади—Даниїл сказав: “Твої дари нехай будуть тобі, а дарунки свої давай іншим”6. Даниїлу були запропоновані великі багатства і влада—нагороди, що символізували мирське, не Боже. Даниїл відмовився і залишився вірним.
Згодом, коли Даниїл поклонявся Богові, незважаючи на указ, яким це заборонялося, його було кинуто до лев’ячої ями. У біблійній історії сказано, що наступного ранку “Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога”7. У годину нагальної потреби, завдяки Даниїловій рішучості дотримуватися незмінного курсу, було отримано божественний захист і надано безпечний притулок. Ми можемо отримати такий захист і безпеку, коли також дотримуємося того незмінного курсу, що веде до нашого вічного дому.
Годинник історії, як пісок в пісковому годиннику, відлічує час. На сцену життя виходять нові виконавці. Проблеми нашого дня загрозливо вимальовуються перед нами. Протягом всієї історії світу Сатана невтомно працював над знищенням послідовників Спасителя. Якщо ми піддамося на його принади, тоді ми—подібно до могутнього Бісмарка—втратимо те стерно, яке може спрямувати нас до безпеки. Натомість, оточені складнощами сучасного життя, ми звертаємо свій погляд до небес, щоб отримати те надійне відчуття скерування, аби прокласти мудрий і правильний курс та дотримуватися його. Наш Небесний Батько не залишить без відповіді наше щире прохання. Коли ми будемо прагнути небесної допомоги, наше стерно, на відміну від стерна Бісмарка, не підведе.
Вирушаючи у наші особисті подорожі, давайте безпечно плисти морями життя. Хай же у нас буде Даниїлова мужність, щоб ми могли залишатися вірними й відданими, незважаючи на гріх і спокуси, що оточують нас. Хай наші свідчення будуть такими ж глибокими й сильними, як у Якова, брата Нефія, який, коли йому суперечила людина, що всілякими способами прагнула зруйнувати його віру, проголосив: “Мене не можна було похитнути”8.
Брати, зі стерном віри, яка скеровує нас у подорожі, ми також знайдемо наш безпечний шлях додому—додому до Бога, щоб перебувати з Ним вічно. Щоб це могло бути так для кожного з нас, я молюсь у священне ім’я Ісуса Христа, нашого Спасителя і Викупителя, амінь.