Не ставтеся легковажно до священного

Старійшина Ларрі С. Качер

Сімдесятник

Оцінюйте свій вибір, запитуючи себе: “Чи міцно мої рішення вкорінені у родючому ґрунті євангелії Ісуса Христа?”

Брати і сестри, рішення, які ми приймаємо у цьому житті, великою мірою впливають на курс нашого життя. Є видимі й невидимі сили, які впливають на наш вибір. Я засвоїв це знання п’ять років тому у спосіб, який ледь не обійшовся мені дорогою ціною.

Наша сім’я з друзями подорожувала південною територією Оману. Ми вирішили розслабитися на пляжі узбережжя Індійського океану. Невдовзі після прибуття наша 16-річна дочка Неллі запитала, чи можна їй поплисти до того місця, що, на її думку, було схоже на мілину. Помітивши неспокійне море, я сказав їй, що попливу першим, оскільки там можуть бути небезпечні течії.

Трохи пропливши, я погукав свою дружину і запитав, чи не наблизився я до мілини? Її відповідь була: “Ти далеко відхилився від неї”. Незчувшись, я потрапив у розривну течію¹ і мене швидко відносило в море.

Я не знав, що робити. Єдине, що приходило в голову,—це повернутися і пливти назад до берега. Саме це рішення й було хибним. Я відчув безпорадність. Сили, яких я не контролював, тягли мене далі у море. Ситуацію погіршило те, що моя дружина, довіряючи моєму рішенню, поплила за мною.

Брати і сестри, я гадав, що маю великі шанси не вижити і що через моє рішення моя дружина може також загинути. Після великих зусиль і того, що, на мою думку, було божественним втручанням, наші ноги якось торкнулися піщаного дна і ми змогли безпечно повернутися до наших друзів і дочки.

У цьому земному житті є багато течій—одні безпечні, інші—ні. Президент Спенсер В. Кімбол навчав, що у нашому житті є могутні сили, як невидимі океанські течії². Ці сили справжні. Ми ніколи не повинні їх ігнорувати.

Дозвольте мені розповісти вам про іншу, божественну течію, яка стала великим благословенням у моєму житті. Я є наверненим до Церкви. До свого навернення, моїм улюбленим заняттям було кататися на лижах і тому після закінчення школи я переїхав до Європи аби займатися цим. Після кількох місяців того, що здавалося мені ідеальним життям, у мене виникло відчуття, що я маю поїхати звідти. На той момент я не розумів звідки прийшло те почуття, але вирішив прислухатися. Я опинився в Прово, шт. Юта, з кількома хорошими друзями, які, як і я, належали до різних релігій.

Перебуваючи в Прово, я зустрів людей, чий спосіб життя дуже відрізнявся від мого. Я відчував, що мені хочеться бути з ними, але не знав, чому. Спочатку я не піддавався цим почуттям, але невдовзі я знайшов спокій і втішення, яких ніколи не знав. Я почав пливти за новою течією, яка привела мене до пізнання люблячого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа.

Я охристився з моїми друзями у 1972 році. Ця нова течія, за якою я вирішив поплисти, євангелія Ісуса Христа, надала спрямування і сенс моєму життю. Однак це було не без певних труднощів. Усе було для мене новим. Іноді я відчував розгубленість і збентеження. Запитання і труднощі виникали як з боку друзів, так і з боку сім’ї.

Я мав зробити вибір. Деякі з їхніх запитань викликали сумнів і непевність. Вибір був важливим. Куди звернутися по відповіді? Багато хто хотів переконати мене, що я помилявся—“розривні течії” намагалися витягти мене з мирної течії, яка стала чудовим джерелом щастя. Я дуже чітко засвоїв принцип, що “у всьому є протилежність” і що важливо діяти самостійно і не віддавати мою свободу вибору іншим³.

Я запитав себе: “Чому мені відвертатися від того, що принесло мені таке велике втішення?” Як Господь нагадав Оліверу Каудері: “Хіба я не промовляв мир твоєму розуму стосовно цього?”⁴ Моя ситуація була схожою. Тому, ще з більшою рішучістю, я повернувся до люблячого Небесного Батька, до Писань і друзів, яким довіряв.

Однак залишалося багато запитань, на які я не міг знайти відповіді. Що мені робити з непевністю, яку вони викликають? Замість того, щоб дозволити їм зруйнувати мир і спокій, які прийшли в моє життя, я вирішив відкласти їх на деякий час, вірячи в те, що у Свій час Господь відкриє усе. Я знайшов утішення в Його словах Джозефу Сміту: “Ось, ви—малі діти, і ви не можете знести все тепер; ви маєте зростати в благодаті і в пізнанні істини”⁵. Я вирішив не відмовлятися від того, що, як я знав, було істиною, і слідувати за невідомою й сумнівною течією—потенційною “розривною течією”. Як навчав президент Н. Елдон Теннер, я дізнався “наскільки мудріше і краще людині прийняти прості істини євангелії … і прийняти на віру те, чого вона … не може зрозуміти”⁶.

Чи означає це, що не має місця щирим запитанням? Дізнайтеся в юнака, який прагнув знайти прихисток у священному гаю, бажаючи знати, до якої з церков йому слід приєднатися. Візьміть в руки Учення і Завіти, і знайте, що багато з того, що було відкрито у цьому натхненному записі, було результатом смиренного пошуку істини. Як дізнався Джозеф Сміт: “якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто … і буде вона йому дана”⁷. Ставлячи щирі запитання і прагнучи знайти божественні відповіді, ми навчаємося “рядок за рядком, приписання за приписанням”⁸ по мірі того, як зростаємо у знаннях і мудрості.

Запитання полягає не в тому: “Чи є місце чесним, щирим запитанням?”, а в тому: “Де я шукаю істину, коли запитання виникають?” “Чи вистачить мені мудрості міцно триматися того, що я знаю є істинним, незважаючи на ті кілька запитань, які у мене можуть бути?” Я свідчу, що є божественне джерело—Той, хто знає усе, кінець з початку. Усі речі присутні з Ним⁹. Писання свідчать що Він “не ходить кривими стежками, … [і] не відхиляється Він від того, що Він сказав”¹⁰.

Під час цієї подорожі смертним життям нам ніколи не слід думати, що наш вибір впливає лише на нас. Недавно до мене додому прийшов молодий чоловік. Він був хорошим, але я відчував, що він не був повністю активний у Церкві. Він сказав мені, що ріс у домівці, зосередженій на євангелії, доки його батько не став невірним його матері, у результаті чого вони розлучилися, що змусило усіх його братів і сестер сумніватися в істинності Церкви і відійти. На моєму серці був тягар, коли я говорив з цим молодим батьком, який зараз, перебуваючи під впливом вибору свого батька, виховував своїх дорогоцінних дітей без благословень євангелії Ісуса Христа.

Я знаю іншого чоловіка, колись активного члена Церкви, який мав запитання щодо певного вчення. Замість того, щоб звернутися за відповідями до Небесного Батька за скеруванням, він вирішив покластися лише на мирські джерела. Його серце повернулося у невірному напрямку, коли він прагнув того, що здавалося шаною людей. Його гординя могла бути задоволена, принаймні тимчасово, але він був відрізаний від сил небес¹¹. Замість того, аби шукати істину, він втратив своє свідчення і повів за собою багатьох членів своєї сім’ї.

Ці два чоловіка потрапили у пастку невидимих розривних течій і потягли за собою багатьох.

З іншого боку я думаю про Ляру та Луїзу Міллер, батьків моєї дружини, які попри те, що ніколи не мали багато мирських багатств, вирішили навчати своїх дітей чистому вченню відновленої євангелії і жити за ним кожен день свого життя. Зробивши так, вони благословили своє потомство плодами євангелії і надією вічного життя.

У своїй домівці вони встановили порядок, при якому була повага до священства, було багато любові і гармонії, і де життя скеровувалося за принципами євангелії. Луїза та Ляру пліч-о-пліч демонстрували, що означає жити за прикладом Ісуса Христа. Їхні діти могли чітко бачити, яка течія життя принесе мир і щастя. І їхній вибір був відповідним. Як навчав Президент Кімбол: “Якщо ми можемо створити … сильну, постійну течію, яка тече у напрямку нашої мети—мати праведне життя—нас, з нашими дітьми понесе вперед, попри зустрічні вітри труднощів, розчарування [і] спокус”¹².

Чи має значення наш вибір? Чи впливає він тільки на нас? Чи міцно ми встановили наш курс на вічній течії відновленої євангелії?

Час від часу мене переслідує одна картина. Що було б, аби того вересневого дня, розслабившись на березі Індійського океану, я б сказав своїй дочці, Неллі: “Так, давай. Пливи до мілини”. Або, якби вона також вчинила за моїм прикладом і не змогла допливти назад? Що було б, аби мені треба було прожити усе життя з усвідомленням того, що мій приклад привів до того, що течія понесла її у море, звідки б вона ніколи не повернулася?

Чи важливо, яку течію ми обираємо, аби пливти за нею? Чи має значення наш приклад?

Небесний Батько благословив нас божественним даром Святого Духа, щоб він скеровував наш вибір. Він пообіцяв нам натхнення і одкровення, якщо ми будемо жити гідно того, аби отримати його. Я запрошую вас скористатися цим божественним даром і оцінити свій вибір, запитавши: “Чи міцно мої рішення вкорінені у родючий ґрунт євангелії Ісуса Христа?” Я запрошую вас зробити всі необхідні зміни, великі або малі, аби забезпечити вічні благословення плану Небесного Батька собі і вашим близьким.

Я свідчу, що Ісус Христос—наш Спаситель і Викупитель. Я свідчу, що завіти, які ми з Ним укладаємо, є святими і священними. Нам ніколи не слід легковажно ставитися до священного¹³. Давайте завжди будемо залишатися вірними, я молюся про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.