Причастя і Спокута

Старійшина Джеймс Дж. Гамула

Сімдесятник

Обряду причастя належить стати більш святою і більш священною подією для кожного з нас.

Перед подіями в Гефсиманії й на Голгофі, Ісус зібрав востаннє разом Своїх апостолів для поклоніння. Місцем зборів була вистелена горниця в домі одного учня в Єрусалимі, і це був час Пасхи¹.

Перед ними стояла традиційна Пасхальна трапеза, яка складалася з жертовного ягня, вина і прісного хліба, символів минулого спасіння Ізраїля від рабства і смерті² та майбутнього викуплення, яке ще мало здійснитися³. Наприкінці трапези, Ісус узяв хліб, благословив, поламав його⁴ і дав Своїм апостолам, кажучи: “Прийміть, споживайте”⁵. “Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!”⁶ У подібний спосіб Він узяв чашу вина, благословив його і передав тим, хто були навколо Нього, кажучи: “Оця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові”⁷, “що … проливається на відпущення гріхів!”⁸ “Це чиніть на спомин про Мене”⁹.

У цей простий, але значущий спосіб, Ісус запровадив новий обряд для завітного Божого народу. Більше не треба було проливати кров тварин чи споживати плоть тварин в очікуванні на викупну жертву Христа, Який ще мав прийти¹⁰. Натомість символи зламаної плоті й пролитої крові Христа, Який вже прийшов, прийматимуться й споживатимуться у пам’ять Його викупительної жертви¹¹. Участь у цьому новому обряді означатиме для всіх урочисте прийняття Ісуса, як обіцяного Христа, і щире бажання наслідувати Його й дотримуватися Його заповідей. Для тих, хто чинитиме так і житиме відповідно до цього, того омине духовна смерть, і вони отримають запевнення щодо вічного життя.

Протягом наступних годин і днів Ісус увійшов до Гефсиманії, був зведений на Голгофу і тріумфально залишив гроб [Йосипа] з Ариматеї. Коли Він залишив їх, вірні учні Ісуса, які перебували в Єрусалимі і біля нього, зібралися разом першого дня тижня для “ламання хліба”¹² і робили це неухильно¹³. Безсумнівно, вони чинили так не лише в пам’ять про їхнього Господа, Який пішов, а й також і як спосіб виявлення вдячності за Його чудове Викуплення заради них і віри в нього.

Значущим є те, що коли Ісус відвідав Своїх учнів на американському континенті, Він також запровадив причастя серед них¹⁴. Роблячи це, Він сказав: “І це ви завжди будете ретельно виконувати”¹⁵ і “це буде свідченням Батькові, що ви завжди пам’ятаєте Мене”¹⁶. На зорі Відновлення Господь знову запровадив обряд причастя, надаючи нам настанови, подібні до тих, які Він дав Своїм першим учням¹⁷.

Обряд причастя було названо “одним з найсвятіших і найсвященніших обрядів у Церкві”¹⁸. Йому належить стати більш святою і більш священною подією для кожного з нас. Ісус Христос Сам запровадив обряд, щоб нагадувати нам, що Він зробив, аби викупити нас, і навчити нас, як ми можемо скористатися Його Викупленням і завдяки цьому жити з Богом знов.

Приймаючи поламаний хліб, ми показуємо, що пам’ятаємо фізичне тіло Ісуса Христа—тіло, яке було вражене болями, скорботами й спокусами всіх видів¹⁹, тіло, яке понесло тягар таких мук, що кров точилася з кожної пори²⁰, тіло—чию плоть було пронизано, а серце перестало битися під час розп’яття²¹. Ми показуємо свою віру, що те саме тіло, яке поклали спочивати у смерті, воскресло з могили знову до життя, щоб ніколи більше не знати хвороб, слабкості або смерті²². І, споживаючи хліб, ми визнаємо те, що, як і смертне тіло Христа, наше тіло буде звільнено від уз смерті, тріумфально підніметься з могили і буде возз’єднано з нашим вічним духом²³.

Маленькою чашечкою води ми показуємо, що пам’ятаємо пролиту кров Ісуса, і духовні страждання, які Він витерпів за все людство. Ми пам’ятаємо агонію, через яку в Гефсиманії падали великі краплі Його крові²⁴. Ми пам’ятаємо побиття й бичування, які Він витерпів від рук Своїх мучителів²⁵. Ми пам’ятаємо кров, яка пролилася з Його рук, ніг і боку на Голгофі²⁶. І ми пам’ятаємо Його власні слова про Свої страждання, які були: “Настільки тяжкими, ти й не знаєш, наскільки винятковими, ти й не знаєш, так, як важко їх зносити, ти й не знаєш”²⁷. Споживаючи воду, ми визнаємо, що Його кров і страждання спокутували наші гріхи і що Він сплатить за наші гріхи якщо ми осягнемо й приймемо принципи і обряди Його євангелії.

Таким чином, хліб і вода нагадують нам про Христове Викуплення нас від смерті й гріха. Послідовність прийняття спершу хліба, а потім води є важливою. Приймаючи хліб, ми згадуємо про наше неминуче особисте воскресіння, яке складається більше ніж просто з відновлення тіла й духа. Силою Воскресіння всі ми будемо відновлені у присутність Бога²⁸. Завдяки цій реальності у нас виникає важливе для нашого життя запитання. Фундаментальне запитання, яке постає перед кожним з нас, полягає не у тому, чи житимемо ми, а з ким ми житимемо після своєї смерті. Хоч усі ми повернемося у присутність Бога, не всі ми залишимося з Ним.

Через стан смертності, кожен з нас забруднюється гріхом і провиною²⁹. Наші думки, слова і вчинки будуть далекими від чеснотних³⁰. Коротко кажучи, ми будемо нечистими. А про наслідки нечистоти в присутності Бога Ісус абсолютно чітко сказав: “Ніщо нечисте не може перебувати … в Його присутності”³¹. Цей факт добре усвідомив Алма молодший, який, коли перед ним постав святий ангел, відчував такі муки, терзання й біль через свою нечистоту, що хотів “зник[нути] і душею і тілом, аби не стояти в присутності … Бога”³².

Приймаючи причасну воду, ми навчаємося, як можна очиститися від гріха й провини, і таким чином стати в присутності Бога. Проливши Свою невинну кров, Ісус Христос задовольнив вимоги правосуддя за кожен гріх і провину. І тоді Він пропонує очистити нас, якщо ми матимемо достатню віру в Нього, щоб каятися, прийняти всі обряди спасіння, починаючи з хрищення, і отримати Святого Духа. Коли ми приймаємо Святого Духа, то очищаємося. Ісус дуже чітко виклав це вчення:

“Ніщо нечисте не може увійти в [Боже] царство. … Ніхто не входить до Його покою, крім тих, хто омив свій одяг в Моїй крові. …

Тож ось ця заповідь: покайтеся, всі ви, кінці землі, і прийдіть до Мене і христіться в Моє ім’я, щоб вас можна було освятити прийняттям Святого Духа, щоб ви могли стояти незаплямованими переді Мною в останній день”³³.

Це вчення Христа³⁴. Коли ми отримуємо це вчення і живемо за ним, то по суті омиваємося у крові Христа і очищуємося³⁵.

Через причасні молитви ми показуємо, що приймаємо це вчення Христа і зобов’язуємося жити за ним. У своєму проханні до Бога, нашого Вічного Батька, ми проголошуємо, що будемо “завжди пам’ятати” Його дорогоцінного Сина. По-перше, ми свідчимо про наше “бажання” пам’ятати. А також ми свідчимо, що дійсно пам’ятаємо. Чинячи так, ми урочисто зобов’язуємося виявляти віру в Ісуса Христа і в наше Викуплення Ним від смерті і гріха.

Ще ми проголошуємо, що будемо “дотримуватися Його заповідей”. Це урочисте зобов’язання—каятися. Якщо у минулому наші думки, слова і вчинки не були такими, якими б мали бути, ми ще раз зобов’язуємося у майбутньому більше уподібнюватися в своєму житті до Нього.

Далі ми проголошуємо, що “бажа[ємо] узяти на себе ім’я … Сина”³⁶. Це урочисте зобов’язання—підкоритися Його владі і виконувати Його роботу, яка включає в себе отримання нами кожного спасительного обряду і укладання кожного завіту³⁷.

Коли ми зобов’язуємося дотримуватися цих принципів, у причасних молитвах нам обіцяно, що Його Дух буде з нами³⁸. Це чудове благословення—знову отримати Духа, бо Дух є посередником, Який очищає нас від гріха й провини³⁹.

Брати і сестри, найважливішою подією в часі і у вічності є Спокута Ісуса Христа. Той, Хто здійснив Спокуту, дав нам обряд причастя, щоб допомогти нам не лише пам’ятати, але й претендувати на благословення цього найвищого акту милості. Регулярна й щира участь у цьому священному обряді допомагає нам продовжувати приймати вчення Христа і жити за ним після хрищення, і у такий спосіб продовжувати і завершити процес освячення. Насправді, обряд причастя допомагає нам віддано витерпіти до кінця і отримати повноту Батька, саме так, як робив це Ісус, від благодаті до благодаті⁴⁰.

Я свідчу про силу Ісуса Христа викупити всіх нас від смерті й гріха та про силу обрядів Його священства, у тому числі й причастя, щоб підготувати нас “побачити обличчя Бога, Самого Батька, і вижити”⁴¹. Давайте приймемо причастя наступного тижня і кожного тижня після цього з глибшим бажанням і серйознішим наміром. Про це я молюся в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.