Залишайтеся у човні і тримайтеся!
Старійшина М. Рассел Баллард
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Якщо ми будемо зосереджуватися на Господі, нам обіцяні незрівнянні благословення.
Нещодавно мій друг узяв свого сина у подорож на надувних човнах по річці Колорадо через каньйон Катаракт, що у Південно-Східній Юті. Каньйон славиться своїми особливо небезпечними порогами, які простягаються на 23 км.
Готуючись до своєї пригоди, вони уважно переглянули веб-сайт Служби національного парку, де міститься важлива інформація стосовно особистої підготовки і поширених прихованих ризиків.
На початку подорожі один із досвідчених гідів дав важливі вказівки щодо техніки безпеки, підкреслюючи три правила, які гарантуватимуть групі безпечну подорож на порогах. “Правило номер один: залишайтеся у човні! Правило номер два: не знімайте рятувальний жилет! Правило номер три: завжди тримайтеся обома руками!” Він потім повторив ще раз, наголошуючи на кожному слові: “Перш за все, пам’ятайте правило номер один: залишайтеся у човні!”
Ця пригода нагадує мені нашу земну подорож. Більшість з нас переживають періоди в своєму житті, де цінуються тихі води життя. Іноді ми стикаємося з бурливими порогами, які образно можна порівняти з тими, що простягаються на 23 км через каньйон Катаракт—випробуваннями, до яких можна віднести проблеми фізичного і психічного здоров’я, смерть дорогої людини, розбиті мрії і надії, і—для деяких—навіть криза віри, коли вони стикаються з питаннями, сумнівами і проблемами життя.
Господь у своїй великодушності надає допомогу, а також човна, необхідні ресурси, як-от: рятувальні жилети і досвідченого гіда, які дають скерування та вказівки з техніки безпеки, щоб допомогти нам подолати наш шлях по річці життя до нашої кінцевої мети.
Давайте ж розглянемо правило номер один: “Залишайтеся у човні!”
Президент Бригам Янг зазвичай образно називав Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів “старим кораблем під назвою “Сіон”.
Одного разу він сказав: “Ми знаходимося посеред океану. Налітає шторм, і, як кажуть моряки, корабель трудиться щосили. “Я не збираюся тут залишатися,—скаже хтось,—я не вірю, що це справді корабель “Сіон”. “Але ж ми посеред океану!” “А мені байдуже, я не залишуся”. Він скидає бушлат—і стрибає за борт. Хіба він не втопиться? Втопиться. Те саме відбувається і з тими, хто залишає цю Церкву. Цей старий корабель справді носить ім’я “Сіон”. Залишаймося ж на ньому”1.
Іншого разу Президент Янг заявив, що він також стурбований тим, що люди зійшли на манівці, у той час як вони були благословенні хорошим життям: “Саме у спокійну погоду, коли старий корабель “Сіон” йде під парусом з легким вітерцем, [і] коли на палубі все спокійно, деякі з братів хочуть вийти на шлюпках … поплавати; і деякі тонуть, інших відносить течією, а треті повертаються на корабель. Давайте ж залишатися на старому кораблі, і він доставить нас у [безпечну] гавань. Ви не маєте тривожитися”2.
І нарешті, Президент Янг нагадав святим: “Ми знаходимося на старому кораблі “Сіон”. … [Бог] стоїть за штурвалом і залишатиметься там … Все добре. Співайте алілуя; бо Господь тут. Він наказує, скеровує і спрямовує. Якщо люди повністю довіряться своєму Богові, ніколи не зречуться ні своїх завітів, ні свого Бога, Він скеровуватиме нас вірним шляхом”3.
З випробуваннями, які ми маємо сьогодні, як нам залишитися на старому кораблі “Сіон”?
Ось як. Нам необхідно відчувати навернення, що триває, збільшуючи нашу віру в Ісуса Христа і нашу відданість Його євангелії протягом нашого життя—не одноразово, а постійно. Алма спитав: “І ось тоді я кажу вам, браття [і сестри] мої, чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, ніби співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?”4
У наш час досвідчених гідів можна порівняти з апостолами і пророками Церкви, натхненними місцевими провідниками священства й провідниками допоміжних товариств. Вони допомагають нам безпечно дістатися нашої кінцевої мети.
Нещодавно я виступав на семінарі для нових президентів місій і порадив ось що:
“Тримайте очі вашої місії на провідниках Церкви. … Ми не будемо і … не можемо ввести [вас] в оману.
І, навчаючи своїх місіонерів зосереджувати увагу на нас, вчіть їх ніколи не йти за тими, хто вважає, що знає більше як керувати справами Церкви, ніж це роблять Небесний Батько й Господь Ісус Христос через провідників священства, які мають ключі головувати.
У своєму служінні я виявив, що ті, хто заблукав і заплутався, як правило, це ті, хто найчастіше … забуває, що коли Перше Президентство і Кворум дванадцятьох говорять єдиним голосом, це голос Господа для того часу. Господь нагадує нам: “Чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно [УЗ 1:38]”5.
Іншими словами, вони залишають старий корабель “Сіон”—вони відходять; вони відступають. На жаль, часто вони пожинають короткострокові, а в кінцевому підсумку, довгострокові непередбачувані наслідки, які стосуються не лише їх, але й їхніх сімей.
Наших місцевих провідників Церкви, як і досвідчених гідів, було загартовано життєвим досвідом; підготовлено й виховано апостолами і пророками й іншими чинами Церкви; а найголовніше, вони були навчені самим Господом.
Якось цього року я виступав перед дорослою молоддю Церкви на трансляції духовного вечора ЦСО у травні. Я сказав:
“Я чув, що, на думку деяких людей, провідники Церкви відірвані від реального життя. Ці люди забувають про те, що ми є досвідченими чоловіками та жінками, і впродовж життя ми бували у дуже багатьох місцях й працювали з багатьма людьми різного походження. Виконуючи свої теперішні призначення, ми в буквальному сенсі їздимо по всій земній кулі, де зустрічаємося з політичними, релігійними провідниками, видатними бізнесменами та керівниками гуманітарних служб по всьому світу. І хоча ми дійсно познайомилися з [керівниками] у Білому домі у Вашингтоні, округа, Колумбія, і зустрічалися з очільниками країн [і провідниками релігій] по всьому світу, ми також відвідували найскромніші [сімʼї і народи] у світі … .
Якщо ви вдумливо проаналізуєте наше життя і служіння, то найвірогідніше погодитеся, що є небагато людей, які бачать і відчувають світ так само, як і ми. Ви зрозумієте, що ми менше відірвані від реальності, ніж більшість людей у світі. …
… Однак є щось особливе в мудрості, яку має кожен з [провідників Церкви] окремо, і всі разом. І це може принести втішення. Ми багато чого пережили: у тому числі наслідки різних громадських законів, політик, розчарувань, трагедій, смерті своїх членів сім’ї. Ми не відірвані від життя, яким живете ви”6.
Разом із застосованим мною правилом номер один, пам’ятайте правила номер два і три: ніколи не знімайте рятувальний жилет і тримайтеся обома руками. Слова Господа містяться в Писаннях і вченнях апостолів й пророків. Вони надають нам пораду і провід, які, якщо прислухатись до них, діятимуть як духовний рятувальний жилет, і допоможуть нам знати, як триматися обома руками.
Нам треба стати, як сини Мосії, які “зміцніли у пізнанні істини”. Ми можемо стати людьми “з твердим розумінням”. Цього можна досягти тільки “вивча[ючи] Писання старанно, щоб [ми] могли знати слово Бога”7.
Досліджуючи Писання і слова минулих й сучасних апостолів та пророків, ми маємо зосереджуватися на тому, аби вивчати і любити вчення Христа та жити за ними.
Окрім розвинення звички особистого читання Писань, ми маємо бути як сини Мосії і віддаватися “багато … молитві і посту”8.
Здається, що це нелегко оцінити, але воно має велике значення. Продовжуйте зосереджуватися на цих простих принципах й намагайтеся не відволікатися.
Коли я знайомився з людьми, які під час випробувань і напастей не залишилися в човні і не трималися обома руками, або не залишилися у човні в часи відносного спокою, я помітив, що багато хто з них припинив зосереджуватися на основних істинах євангелії—в першу чергу, на причинах, чому вони приєдналися до Церкви; причинах, чому вони залишалися повністю зобов’язаними і активно дотримувалися євангельських норм і благословляли людей шляхом відданого посвяченого служіння; та способах, завдяки яким Церква була в їхньому житті “місцем духовного насичення і зростання”9.
Джозеф Сміт навчав такій основній істині: “Фундаментальними принципами нашої релігії [є] свідчення апостолів і пророків стосовно Ісуса Христа, “що Він помер, був похований, піднявся на третій день, і вознісся на небеса”. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”10.
Якщо ми будемо зосереджуватися на Господі, нам обіцяні незрівнянні благословення: “Отже, ви повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа і витерпите до кінця, ось так каже Батько: ви будете мати вічне життя”11.
Іноді вірні святі останніх днів і щиро зацікавлені Церквою починають зосереджуватися на “додатках”, а не на фундаментальних принципах. Таким чином Сатана спокушає нас відволіктися від простого і зрозумілого послання відновленої євангелії. Ті, хто так сильно відволікається, часто відмовляються від прийняття причастя, тому що вони зосередилися, навіть захопилися, менш важливими справами або вченнями.
Хтось може зосереджуватися на виникаючих питаннях і сумнівах. Звичайно ж, мати запитання і відчувати сумніви не суперечить практиці відданого учнівства. Нещодавно Рада Першого Президентства і Кворум Дванадцятьох Апостолів заявили: “Ми розуміємо, що час від часу члени Церкви матимуть запитання про вчення, історію або діяльність Церкви. Члени Церкви завжди мають можливість поставити такі запитання та щиро прагнути дізнатися більше”12.
Пам’ятайте, що сам Джозеф Сміт мав запитання, з яких почалося Відновлення. Він був шукачем і, як Авраам, знайшов відповіді на найголовніші питання життя.
Важливі запитання зосереджуються на найголовнішому—плані Небесного Батька і Спокуті Спасителя. Наш пошук має спонукати нас стати добрими, ніжними, люблячими, прощаючими, терплячими, відданими учнями. Ми маємо бути готовими, як вчив Павло “нос[ити] тягарі один одного і так викона[ти] закона Христового”13.
Нести тягар один одного полягає в тому, аби допомагати, підтримувати і розуміти всіх, у тому числі хворих, немічних, убогих духом і тілом, шукачів і збентежених, а також інших членів Церкви-учнів—у тому числі провідників Церкви, яких було покликано Господом служити у певний період.
Брати і сестри, залишайтеся у човні, користуйтеся своїми рятувальними жилетами і тримайтеся обома руками. Не відволікайтесь! І якщо хто з вас випав з човна, ми вас шукатимемо, знайдемо вас і служитимемо вам, щоб безпечно доставити вас до старого корабля “Сіон”, де за штурвалом стоять Бог, наш Батько, і Господь Ісус Христос, і Вони поведуть нас правильним шляхом, про що я смиренно свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.