Закон посту: особиста відповідальність за турботу про бідних і нужденних
Єпископ Дін М. Девіс
Другий радник у Верховному єпископаті
Як послідовники Спасителя ми маємо особисту відповідальність піклуватися про бідних і нужденних.
Мої дорогі брати, я люблю священство і мені подобається бути з вами. Я дуже глибоко вдячний за те, що ми можемо служити разом, виконуючи цю велику справу.
Ми живемо у надзвичайні часи. Дивовижний прогрес у медицині, науці та технологіях покращив якість життя багатьох людей. Втім також можна бачити великі людські страждання і біди. Окрім війн і чуток про війни, збільшення кількості стихійних лих—зокрема повеней, пожеж, землетрусів та хвороб—впливає на життя мільйонів людей по всьому світу.
Провідники Церкви знають про стан благополуччя Божих дітей по всьому світу і пильно стежать за ним. Коли і де це можливо Церква невідкладно надає свої ресурси для допомоги нужденним. Наприклад, минулого листопада тайфун “Хайян” вразив острівну країну Філіппіни.
Супертайфун “Хайян” 5-ї категорії залишив по собі значні руйнування і страждання. Цілі міста були знищені, багато людей загинули, мільйони будинків були сильно пошкоджені або зруйновані та не функціонували основні зручності, такі як водопостачання, каналізація та електроживлення.
Церква надала свої ресурси у перші години після катастрофи. Члени Церкви, що жили на Філіппінах, вирушили на порятунок своїх братів і сестер, забезпечуючи їх їжею, водою, одягом та гігієнічними наборами—рівною мірою як членів Церкви, так і тих, хто не належить до неї.
Церковні доми зборів стали місцями притулку для тисяч бездомних людей. Під керівництвом президентства території і місцевих провідників священства, багато з яких втратили все, що мали, було з’ясовано ситуацію щодо становища і безпеки всіх членів Церкви. Почали втілюватися натхненні плани, щоб допомогти членам Церкви відновити прийнятні житлові умови та самозабезпечення.
Були виділені скромні ресурси, щоб допомогти членам Церкви відновити свої дерев’яні каркасні укриття і будинки. Це не було простою роздачею безоплатної допомоги. Члени Церкви пройшли навчання і виконали необхідну роботу спочатку для себе, а потім для інших.
Одне з благословень, отриманих завдяки цьому, було таким: у міру того, як члени Церкви набували теслярських, сантехнічних та інших будівельних навичок, вони змогли зайняти вакансії і отримати гідну роботу, коли розпочалась відбудова найближчих міст і поселень.
Турбота про бідних і нужденних—це фундаментаментальне вчення євангелії та невід’ємна складова вічного плану спасіння.
Ще перед початком Свого земного служіння Єгова проголосив через Свого пророка: “Бо не переведеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: “Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм”1.
У наші дні турбота про бідних і нужденних є одним з чотирьох призначених Богом Церкві обов’язків, які допомагають людям і сім’ям стати гідними піднесення2.
Турбота про бідних і нужденних передбачає як мирське, так і духовне спасіння. Вона здійснюється через служіння окремих членів Церкви, коли вони особисто піклуються про бідних і нужденних, а також через формальну церковну програму благополуччя, яка скеровується через повноваження священства.
Ключовим елементом Господнього плану турботи про бідних і нужденних є закон посту. “Господь встановив закон посту і пожертвування від посту, щоб благословити Свій народ і підготувати для них шлях, аби вони могли служити нужденним”3.
Як послідовники Спасителя ми маємо особисту відповідальність піклуватися про бідних і нужденних. Віддані члени Церкви повсюди надають допомогу: вони постяться кожного місяця—утримуючись від їжі та води протягом 24 годин—і тоді передають Церкві пожертвування від посту, що принаймні дорівнюють вартості їжі, яку б вони могли спожити.
Ці слова Ісаї слід з молитвою обмірковувати і навчати їм у кожній домівці:
“Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?
Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?”4
Потім Ісая перелічив чудові благословення, обіцяні Господом тим, хто дотримується закону посту. Він каже:
“Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!
Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже—Ось Я! …
Якщо … будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді-то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,
І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху”5.
Стосовно цього уривка з Писань, Президент Гарольд Б. Лі казав так: “Величні благословення, що приходять [завдяки посту], докладно пояснювалися у кожному розподілі, і тут Господь розповідає нам через цього великого пророка для чого потрібен піст і які благословення приходять завдяки посту. … Якщо ви проаналізуєте … 58-й розділ книги Ісаї, ви знайдете пояснення того, чому Господь хоче, щоб ми платили пожертвування від посту, чому Він прагне, щоб ми постилися. Це робиться тому, що у такий спосіб ми набуваємо гідності, і тоді ми можемо кликати й Господь може відповісти. Ми можемо волати, і Господь скаже: “Ось Я!”
Президент Лі додає: “Чи хотілось би нам колись опинитися у ситуації, коли ми можемо кликати, а Він не відповість? Ми будемо волати у наших бідах, а Його не буде з нами? На мій погляд—зараз час, коли нам слід подумати про ці основні речі, оскільки попереду будуть дні, коли ми потребуватимемо все більше і більше благословень Господа, коли присуди зіллються безроздільно на всю землю”6.
Наш любий пророк, Президент Томас С. Монсон поділився своїм свідченням про ці принципи—свідченням, народженим з особистого досвіду. Він сказав: “Жоден з членів цієї Церкви, хто допомагав піклуватися про нужденних, ніколи не забуває цього і не жалкує про це. Працелюбність, заощадливість, самозабезпечення та здатність вділяти іншим не є для нас новими”7.
Брати, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є людьми, які укладають завіти і дотримуються заповідей. Мені не спадає на думку жодний закон, жодна заповідь, які, якщо їх віддано дотримуватися, було б легше виконувати і які б приносили величніші благословення, ніж закон посту. Коли ми постимося і сплачуємо щедрі пожертвування від посту, ми робимо внесок у Господню комору в сумі, яку б ми витратили на придбання їжі. Це не вимагає пожертвування більшої суми коштів, ніж та, що витратилася б за нормальних обставин. Водночас нам обіцяні надзвичайні благословення, як було раніше зазначено.
Закон посту стосується всіх членів Церкви. Навіть маленьких дітей можна навчати поститися, починаючи з пропущення одного прийому їжі, потім двох, у міру того, як вони стають спроможними розуміти закон посту і фізично його дотримуватися. Чоловіки і дружини, неодружені члени Церкви, молодь і діти мають починати піст з молитви, дякувати за благословення у своєму житті та водночас прагнути Господніх благословень і зміцнення протягом періоду посту. Повне виконання закону посту відбувається тоді, коли пожертвування від посту передаються призначеному Господом слузі—єпископу.
Єпископи, ви скеровуєте роботу з благополуччя в приході. Ви маєте божественне повноваження шукати бідних і турбуватися про них. Ваша мета—за підтримки президента Товариства допомоги і провідників кворуму Мелхиседекового священства допомагати членам Церкви допомогти самим собі та стати самозабезпеченими. Ви турбуєтеся про мирські та духовні потреби членів Церкви, дбайливо використовуючи пожертвування від посту для надання тимчасової підтримки і як доповнення до ресурсів родичів та громади. З молитвою застосовуючи ключі священства та проникливість для допомоги бідним і нужденним, ви зрозумієте, що правильне використання пожертвувань від посту спрямоване на підтримку самого життя, а не стилю життя.
Президенти кворумів Ааронового священства, ви тримаєте ключі від зовнішніх обрядів і маєте повноваження їх виконувати. Ви працюєте з єпископом і наставляєте членів кворуму щодо їхніх обов’язків у священстві та пошуку членів Церкви, щоб дати тим можливість взяти участь у пості. Коли ви, носії Ааронового священства, звеличуєте свої обов’язки у священстві та пропонуєте цю можливість всім членам Церкви, ви часто сприяєте тому, що обіцяні благословення посту приходять до тих, хто найбільше їх потребує. Ви побачите, що дух піклування про бідних і нужденних має силу пом’якшувати закам’янілі до іншого впливу серця, і благословляти життя тих, хто може не часто відвідувати Церкву
Президент Монсон сказав: “Ті єпископи, які організовують свої кворуми Ааронового священства на участь у збиранні пожертвувань від посту, побачать зростаючий успіх у виконанні цього священного обов’язку”8.
Єпископи, пам’ятайте, що у різних територіях і країнах обставини значно відрізняються. Візити від дверей до дверей членами кворумів Ааронового священства можуть бути неприйнятними у тій місцевості, де ви живете. Однак ми закликаємо вас з молитвою розглянути пророчу пораду і прагнути натхнення щодо належних шляхів, у які носії Ааронового священства з ваших приходів можуть звеличувати своє священство участю у збиранні пожертвувань від посту.
У 27-му розділі книги 3 Нефій, воскреслий Господь спитав: “Отже, якими людьми повинні ви бути?” Він відповів: “Такими самими, як Я є”9. Беручи на себе ім’я Христа і прагнучи наслідувати Його, ми отримаємо Його образ на нашому обличчі та станемо більш схожими на Нього. Турбота про бідних і нужденних є невід’ємною складовою священнослужіння Спасителя. Вона проявляється в усіх Його діях. Він простягає Свою руку допомоги усім і піднімає нас. Його ярмо любе і Його тягар легкий. Я запрошую кожного з нас стати більш схожими на Спасителя: піклуватися про бідних і нужденних, віддано дотримуватися закону посту і платити щедрі пожертвування від посту. Я покірно свідчу, що віддане піклування про бідних і нужденних є відображенням духовної зрілості та що воно благословить і того, хто дає, і того, хто отримує. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.