Безперервне одкровення
Президент Генрі Б. Айрінг
Перший радник у Першому Президентстві
Людського судження й логічного мислення буде недостатньо, щоб отримати відповіді на ті запитання, які мають найбільше значення у житті. Нам потрібне одкровення від Бога.
Я сподіваюся, що сьогодні всі ми зможемо відчувати любов і світло, що йдуть від Бога. Сьогодні нас слухають багато людей, які відчувають нагальну потребу отримати благословення особистого одкровення від нашого люблячого Небесного Батька.
Щодо президентів місій, це може бути благаюча молитва, щоб знати, як підтримати місіонера, якому важко. Батько або мати в тій частині світу, яка спустошена війною, відчайдушно потребуватимуть знання, чи слід переїхати сім’єю до безпечного місця або ж залишитися там, де вони є. Сотні президентів колів і єпископів моляться сьогодні, щоб знати, як допомогти Господу врятувати загублених овець. А пророк потребує знання про те, що Господь хоче, аби він сказав Церкві і світові в часи сум’яття.
Всі ми знаємо, що людського судження й логічного мислення буде недостатньо, щоб отримати відповіді на ті запитання, які мають найбільше значення у житті. Нам потрібне одкровення від Бога. І нам потрібне не просто одне одкровення у важкі часи, а постійно оновлюваний потік одкровень. Нам потрібен буде не лише один спалах світла і втішення, а благословення нескінченного спілкування з Богом.
Саме існування Церкви бере початок з молодого хлопця, який знав істину. Молодий Джозеф Сміт зрозумів, що не може самотужки дізнатися, до якої церкви приєднатися. Тож він запитав про це Бога, як було сказано йому у книзі Якова. Бог Батько і Його Улюблений Син явилися у гаю. Вони дали відповідь на його запитання, яке сам Джозеф не був здатен прояснити.
Тоді його не лише було покликано Богом установити істинну Церкву Ісуса Христа, але з нею була відновлена і влада запрошувати Святого Духа, щоб одкровення від Бога могли продовжуватися.
Президент Бойд К. Пекер так описав цю визначальну відзнаку істинної Церкви: “Одкровення продовжують надходити у Церкві: пророк отримує їх для Церкви; президент отримує їх для свого колу, своєї місії, або свого кворуму; єпископ—для свого приходу; батько—для своєї сім’ї; кожен—для себе особисто”1.
Цей чудовий процес одкровення починається, закінчується і продовжується, коли ми отримуємо особисте одкровення. Давайте візьмемо за приклад великого Нефія, сина Легія. Його батько бачив видіння. Інші члени сім’ї Нефія ставилися до видіння Легія, як до свідчення про розумове потьмарення Легія. Видіння включало в себе заповідь від Бога синам Легія вдатися до жахливого ризику і повернутися в Єрусалим за пластинами, які містили слово Бога, щоб вони могли взяти їх у свою подорож до обіцяної землі.
Ми часто цитуємо сміливе проголошення Нефія, коли його батько попросив їх повернутися до Єрусалима. Ви знаєте ці слова: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав”2.
Коли Легій почув ці слова Нефія, в Писаннях написано, що “він дуже зрадів”3. Він радів, оскільки знав, що Нефія було благословенно одкровенням-підтвердженням того, що видіння його батька справді прийшло від Бога. Нефій не сказав: “Я піду і зроблю те, що мій батько сказав мені зробити”. Він сказав: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав”.
Зі свого досвіду у власній сім’ї ви також знаєте, чому Легій “дуже зрадів”. Його радість прийшла від знання, що Нефій отримав підтверджуюче одкровення.
Багато батьків установили сімейні правила щодо того, коли підлітки мають повертатися додому ввечері. Однак подумайте про радість, коли хтось з батьків дізнається, як це було лише кілька тижнів тому, що дитина, яка недавно переїхала з дому, не тільки встановила собі правила, але й дотримувалася Суботнього дня саме так, як її було навчено вдома. Одкровення батьків мають тривалий ефект в особистому одкровенні, яке продовжується в дитині.
Моя мама напевно розуміла той принцип одкровення. Будучи підлітком, я дуже тихо зачиняв задні двері, коли повертався додому пізно ввечері. Мені потрібно було пройти повз спальню моєї мами, добираючись до своєї. Як би тихо я не йшов навшипьках, коли я проходив повз напіввідкритої двері її спальні, то завжди чув, як вона тихо кликала мене: “Геле, зайди-но на хвилинку”.
Я заходив і сідав на краєчку її ліжка. В кімнаті було темно. Якби ви чули цю бесіду, вам здалося б, що це лише дружня розмова про життя. Але й до цього дня, коли я згадую те, що вона казала мені, то відчуваю таку ж силу, як і тоді, коли читаю копію свого патріаршого благословення.
Я не знаю, про що вона просила у молитві, коли чекала на мене в ті ночі. Припускаю, що серед іншого вона молилася про мою безпеку. Однак я певний, що вона молилася так, як робить це патріарх, перед тим, як дати благословення. Він молиться, щоб його слова дійшли до серця отримувача благословення, як слова Бога, а не його. На молитви моєї матері про таке благословення приходили відповіді і в моєму випадку. Зараз вона у духовному світі і перебуває там вже понад 40 років. Я переконаний, що вона надзвичайно рада тому, що я отримав те благословення, про яке вона і просила,—аби я почув в її пораді накази Бога. І я намагався йти і робити так, як на те сподівалася вона.
Те саме чудо одкровення, що продовжується, я бачив і в президентах колів і єпископах у Церкві. І, як і у випадку з одкровеннями, які отримують керівники сімей, цінність одкровення залежить від тих, кого скеровують в отриманні підтверджуючого одкровення.
Я бачив те чудо одкровення після того, як прорвало Тетонську дамбу у штаті Айдахо в 1976 році. Багато з вас знають історію того, що сталося. Однак приклад щодо одкровення, що продовжується, яке було отримане президентом колу, може благословити всіх нас і в майбутньому.
Тисячі людей було евакуйовано, коли їхні домівки були зруйновані. Відповідальність щодо скерування зусиль з надання допомоги лягли на місцевого президента колу, фермера. Я був у класній кімнаті Рікс-коледжу лише через кілька днів після катастрофи. Туди приїхав керівник федерального органу з питань стихійних лих. Він і його помічники увійшли у велику кімнату, де президент колу зібрав єпископів, і навіть кількох служителів інших місцевих релігій. Я був там, бо про багатьох вцілілих опікувалися на території коледжу, де їх розмістили і де я був президентом.
Коли почалися збори, представник федерального органу з питань стихійних лих підвівся і почав говорити владним голосом про те, що має бути зроблене. Після кожного переліченого ним з п’яти або шести основних завдань, президент колу спокійно відповідав: “Ми вже зробили це”.
Через кілька хвилин чоловік з федерального органу з питань стихійних лих сказав: “Гадаю, що я просто сяду і буду спостерігати якийсь час”. Після цього він і його заступники заслухали звіти єпископів і президентів кворумів старійшин про те, що ті зробили. Вони розповіли про те, які скерування вони отримали від своїх провідників і які виконали. Вони також говорили про те, що відчули щодо того, що має бути зроблене, коли виконували інструкції знаходити сім’ї і допомагати їм. Того дня вже було пізно. Всі вони були надто стомлені, щоб виявляти багато емоцій, крім своєї любові до людей.
Президент колу дав кілька останніх настанов єпископам, а потім назначив час наступних звітних зборів вже наступного дня рано-вранці.
Наступного ранку керівник федеральної групи прибув за 20 хвилин до початку запланованих зборів з отримання звітів і завдань. Я стояв поруч. Я чув, як він тихо сказав президентові колу: “Президенте, що ви хотіли б, аби я і члени моєї групи зробили?”
Те, що бачив той чоловік, я бачив у години сум’яття й випробувань по всьому світу. Президент Пекер був правий. Безперервне одкровення приходить до президентів колів, щоб піднімати їх вище їхньої власної мудрості і здібностей. І, понад те, Господь дає тим, кого скеровує президент, підтверджуюче свідчення, що його накази йдуть від Бога через Святого Духа до недосконалої людини.
Я мав благословення бути покликаним наслідувати натхненних провідників більшу частину свого життя. Ще дуже юним мене покликали бути радником президента кворуму старійшин. Пізніше я був радником двох президентів округів і Верховного єпископа Церкви, членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів і радником двох Президентів Церкви. Я бачив, як отримують одкровення вони, а потім отримують підтвердження ті, хто слідує за ними.
Те особисте одкровення, прийняття якого всі ми прагнемо, не легко отримати. Також воно не надається просто, якщо попросити. Господь запровадив цей стандарт, щоб допомогти нам отримувати такі свідчення від Бога. Це керівництво для всіх, хто прагне особистого одкровення, як всі ми і маємо робити.
“Нехай твоя утроба сповниться милосердям до всіх людей і до родини одновірних, і нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення священства зрошатиме тобі душу, як роса з неба.
Святий Дух буде твоїм постійним супутником”4.
З цього я черпаю пораду для всіх нас. Не ставтеся легковажно до почуттів любові, які ви маєте до пророка Бога. Де б я не відвідував Церкву, хто б не був пророком у той час, члени Церкви просять: “Коли ви повернетеся до Головного управління Церкви, чи не передасте ви пророку, будь ласка, як сильно ми любимо його? ”
Це більше, ніж поклонятися герою, або мати почуття захоплення, які іноді у нас виникають до героїчних персонажів. Це дар від Бога. Маючи його, вам простіше буде отримати дар підтверджуючого одкровення, коли він промовляє у своєму офісі, як Господній пророк. Любов, яку ви відчуваєте, є любов’ю, яку Господь має до людини, яка є Його речником.
Її не легко відчувати постійно, оскільки Господь часто просить Своїх пророків давати пораду, яку людям важко прийняти. Ворог наших душ намагатиметься змусити нас образитися і сумніватися, що пророк був покликаний Богом.
Я бачив, як Святий Дух може торкнутися пом’якшеного серця, щоб захистити смиренного учня Ісуса Христа підтверджуючим одкровенням.
Пророк послав мене передати священну владу запечатування чоловіку, який мешкав у далекому маленькому містечку. Лише пророк Бога має ключі вирішувати, хто має отримати священну силу, яка була дана Господом Петру, старшому апостолу. Я отримав цю саму владу запечатувати, але тільки за наказом Президента Церкви я міг передати її іншій людині.
Тож, в одній з кімнат каплиці, далеко від Солт-Лейк-Сіті, я поклав свої руки на голову чоловіка, вибраного пророком, щоб той отримав владу запечатувати. Його руки свідчили про довгі роки праці на землі й бідне життя. Його маленька дружина сиділа поруч із ним. Її вигляд також свідчив про довгі роки тяжкої праці поряд зі своїм чоловіком.
Я промовив слова, дані пророком: “Маючи повноваження й відповідальність, делеговані мені,—тоді я назвав ім’я пророка,—який тримає всі ключі священства на землі в цей час, я передаю владу запечатувати”,—і я назвав ім’я того чоловіка, а потім назву храму, де він мав служити запечатувачем.
Я запевнив її, що для її чоловіка буде честю перебувати з нею у храмі, завдяки її великій духовній силі. Наскільки я міг, лише трохи володіючи її мовою, я сказав їй, що Бог відкрив їй те, що сягає за межі всієї земної освіти.
Завдяки дару Духа вона знала, що Бог виявив через Свого пророка божественну довіру чоловікові, якого вона любила. Вона сама пізнала, що ключі передавати ту владу запечатування тримав чоловік, якого вона ніколи не бачила, однак пізнала, що то був живий пророк Бога. Вона знала, і про те їй не казав жоден живий свідок, що пророк молився про її чоловіка. Вона пізнала сама, що це Бог покликав його.
Вона також знала, що обряди, які виконуватиме її чоловік, об’єднуватимуть людей навічно в целестіальному царстві. У своєму розумі й серці вона отримала підтвердження того, що обіцяння, яке Господь дав Петру, все ще в силі у Церкві: “Що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі”5. Вона знала про це сама через одкровення від Бога.
Давайте повернемося до того, з чого почали. “Одкровення продовжують надходити у Церкві: пророк отримує їх для Церкви; президент отримує їх для свого колу, своєї місії, або свого кворуму; єпископ—для свого приходу; батько—для своєї сім’ї; кожен—для себе особисто”6.
Я свідчу вам, що це правда. Небесний Батько чує ваші молитви, Він любить вас. Знає ваше ім’я. Ісус є Христос, Син Божий, і наш Викупитель любить вас більше, ніж ви здатні осягнути.
Бог виливає одкровення на Своїх дітей через Святого Духа. Він говорить зі Своїм пророком на землі, яким сьогодні є Томас С. Монсон. Я свідчу, що він тримає і використовує всі ключі священства на землі.
Коли ви слухатимете на цій конференції слова тих, кого Бог покликав говорити від Його імені, я молюсь, щоб ви отримали підтверджуюче одкровення, яке вам потрібне, аби знайти свій путь на шляху додому, щоб жити з Ним в сім’ї, що запечаталася навіки. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.