Причастя—оновлення душі
Шеріл А. Есплін
Другий радник у генеральному президентстві Початкового товариства
Дух зцілює і оновлює наші душі. Обіцяне благословення причастя полягає в тому, щоб “Його Дух міг завжди бути з [нами]”.
Якось група молодих жінок запитала мене: “Про що ви б хотіли знати, коли були нашого віку?” Якби мені довелося відповісти на це питання зараз, я б сказала так: “Коли я була вашого віку, я б хотіла краще розуміти значення причастя. Я б хотіла розуміти причастя так, як це описав старійшина Джеффрі Р. Холланд. Він сказав: “Одним із запрошень, які пропонує обряд причастя, полягає в тому, що воно є справжнім духовним досвідом, святим спілкуванням, оновленням душі”1.
Як причастя може бути “справжнім духовним досвідом, святим спілкуванням, оновленням душі” щотижня?
Причастя стає подією, яка духовно зміцнює, коли ми слухаємо причасні молитви і ще раз зобов’язуємося дотримуватися своїх завітів. Для цього ми маємо бути готовими взяти на себе ім’я Ісуса Христа2. Говорячи про це обіцяння, Президент Генрі Б. Айрінг навчав: “Це означає, що ми маємо бачити себе, як бачить Він. Ми ставитимемо Його на перше місце у своєму житті. Ми хотітимемо того, чого хоче Він, а не того, чого хочемо ми, або чого навчає хотіти нас світ”3.
Коли ми приймаємо причастя, ми також укладаємо завіт “завжди пам’ятати про”4 Ісуса Христа. В ніч перед розп’яттям Христос зібрав навколо себе Своїх апостолів і запровадив обряд причастя. Він розламав хліб, благословив його і сказав: “Візьміть, їжте; це є в пам’ять Мого тіла, яке Я віддаю на викуп за вас”5. Потім Він узяв чашу вина, подякував, дав випити з неї Своїм Апостолам і сказав: “Це є в пам’ять Моєї крові … , що проливається за всіх тих, які віритимуть у Моє ім’я”6.
Серед Нефійців і знову під час відновлення Його Церкви в останні дні Він неодноразово казав, що ми маємо приймати причастя у пам’ять про Нього7.
Це означає, що ми завжди будемо прагнути, щоб приклад і вчення Спасителя завжди скеровували наші думки, наші рішення і наші вчинки8.
Причасна молитва також нагадує нам, що ми маємо “дотримуватися Його заповідей”9.
Ісус сказав: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте”10. Причастя дає нам можливість провести самоаналіз і нагоду повернути наші серця і волю до Бога. Послушність заповідям приносить силу євангелії в наше життя і більше миру та духовності.
Причастя надає час для отримання справжнього духовного досвіду, коли ми задумуємося про викупительну і уможливлюючу силу Спасителя, доступну через Його Спокуту. Провідник Товариства молодих жінок нещодавно дізналася про силу, яку ми отримуємо, коли намагаємося вдумливо причащатися. Працюючи над виконанням програми “Особистий розвиток”, вона поставила собі за мету зосереджуватися на словах причасних гімнів і молитов.
Кожного тижня під час причастя вона займалася тим, що оцінювала себе. Вона згадувала помилки, яких допустилася, і зобов’язувалася стати кращою наступного тижня. Вона дякувала за можливість виправлятися і очищатися. Згадуючи свій досвід, вона сказала: “Я застосувала ту сторону Спокути, яка дає змогу покаятися”.
Однієї неділі, після самоаналізу, вона засмутилася й поникла. Вона зрозуміла, що робить ті самі помилки знов і знов, тиждень за тижнем. Та раптом вона отримала чітке відчуття, що нехтувала великою частиною Спокути—Христовою уможливлюючою силою. Вона забувала ті часи, коли Спаситель допомагав їй бути такою, якою вона має бути і служити поза межами її власних можливостей.
Пам’ятаючи про це, вона знову згадала попередній тиждень. Вона сказала: “Почуття радості розвіяло мій смуток, коли я побачила, що Він дав мені багато можливостей і здібностей. Я з вдячністю помітила, що я зрозуміла приховану потребу моєї дитини. Я згадала, що у той день, коли я відчувала, що не можу завершити ще одну справу, я знайшла час, щоб підтримати подругу. Я виявила терпіння тоді, коли, зазвичай, мала протилежні почуття”.
Вона дійшла висновку: “Коли я дякувала Богові за Спасителеву уможливлюючу силу в моєму житті, то відчувала набагато більше оптимізму щодо процесу покаяння, над яким я працювала, і з оновленою надією я чекала на наступний тиждень”.
Старійшина Мелвін Дж. Баллард вчив, як причастя може зцілювати і очищати. Він сказав:
“Хто з нас не ранить свій дух словом, думкою або вчинком від Суботи до Суботи? Ми робимо те, про що шкодуємо, і бажаємо знайти прощення. … Спосіб отримати прощення— … це покаятися в наших гріхах, йти до тих, проти кого ми згрішили або перед ким завинили, і отримати їхнє прощення, а тоді вже повернутися до причасного столу, де нас буде прощено, за умови, якщо ми щиро покаялися і перебуваємо в належному стані, нас буде прощено і духовне зцілення прийде в наші душі …”
“Я свідчу,—сказав старійшина Баллард,—що Дух, присутній під час благословення причастя, гріє душу з маківки до п’ят; ви відчуєте, як зцілюються рани духа і знімається тягар. Втіха і щастя приходять до гідної душі, яка щиро бажає скуштувати цієї духовної їжі”11.
Наші поранені душі можуть бути зцілені й оновлені не тільки тому, що хліб і вода нагадують нам про Спасителеву жертву Його плоті й крові, а й тому, що символи також нагадують нам, що Він завжди буде нашим “хлібом життя”12 і “живою водою”13.
Після того, як Ісус благословив причастя Нефійцям, Він сказав:
“Той, хто їсть цей хліб, їсть від Мого тіла для своєї душі; а той, хто п’є це вино, п’є від Моєї крові для своєї душі; і його душа ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповнена.
Тож, коли люди з натовпу все з’їли і випили, ось, вони сповнилися Духом”14.
Цими словами Христос вчить нас, що Дух зцілює і оновлює наші душі. Обіцяне благословення причастя полягає в тому, щоб “Його Дух міг завжди бути з [нами]”15.
Коли я причащаюся, то іноді уявляю картину, де воскреслий Спаситель стоїть з простертими руками, як ніби Він готовий прийняти нас в Свої люблячі обійми. Я люблю цю картину. Коли я думаю про це під час благословення причастя, моя душа радіє, бо я майже чую слова Спасителя: “Дивіться, Моя рука милості простерта до вас, і хто прийде, того Я прийму; і благословенні ті, хто приходить до Мене”16.
Носії Ааронового священства представляють Спасителя, коли вони готують, благословляють та розносять причастя. Коли носій священства простягає свою руку, аби запропонувати нам священні символи, це наче Сам Спаситель простягає Свою руку милосердя, запрошуючи кожного з нас прийняти безцінні дари любові, доступні завдяки Його спокутній жертві—дари покаяння, прощення, втіхи і надії17.
Чим більше ми розмірковуємо про важливість причастя, тим більш священним і значущим воно стає для нас. Ось що сказав 96-річний батько, коли його син запитав: “Тато, чому ти ходиш до Церкви? Ти погано бачиш, погано чуєш, тобі важко ходити. Чому ти ходиш до Церкви?” Батько відповів: “Заради причастя. Я ходжу причащатися”.
Нехай кожен з нас приходить на причасні збори готовим отримати “справжній духовний досвід, святе спілкування, оновлення [нашої] душі”18.
Я знаю, що наш Небесний Батько і наш Спаситель живуть. Я вдячна за можливість, яку дає причастя, аби відчути Їхню любов і причаститися від Духа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.