Підготовче священство
Президент Генрі Б. Айрінг
Перший радник у Першому Президентстві
У підготовці священства “покажи мені” варте більше, ніж “розкажи мені”.
Я вдячний, що можу бути серед зібрання священства Бога, розповсюдженого по всьому світу. Я ціную вашу віру, ваше служіння і ваші молитви.
Сьогодні моє послання стосується Ааронового священства. Воно також для всіх нас, хто допомагає виконувати обіцяння Господа тим, хто має згадане в Писаннях “менше священство”1. Воно також називається підготовчим священством. Саме про цю славетну підготовку я сьогодні ввечері говоритиму.
Велика частина плану Господа для Його роботи присвячена підготовці. Він підготував для нас землю, щоб пройти випробування і мати можливості смертного життя. Доки ми тут, ми знаходимося у стані, який в Писаннях названо “підготовчим станом”2.
Пророк Алма описав надзвичайну важливість цієї підготовки до вічного життя, де ми можемо жити вічно в сім’ях з Богом Батьком та Ісусом Христом.
Він пояснив необхідність підготовки так: “І ми бачимо, що смерть приходить до людства, так, смерть, про яку сказав Амулек, яка є тимчасовою смертю; проте, людині було даровано час, протягом якого вона може покаятися; отже, це життя стає станом випробування; часом, щоб підготуватися зустріти Бога; часом, щоб підготуватися до того нескінченного стану, про який було нами сказано, який є після воскресіння мертвих”3.
Так само, як час, даний нам для смертного життя, дається для підготовки до зустрічі з Богом, час, даний нам для служіння в Аароновому священстві,—це можливість підготувати нас навчитися надавати необхідну допомогу іншим. Так само, як Господь дає нам необхідну допомогу для проходження випробувань смертного життя, Він також посилає нам допомогу для нашої підготовки у священстві.
Моє послання настільки ж для тих, кого Господь присилає допомагати підготувати носіїв Ааронового священства, як і для тих, хто має Ааронове священство. Я звертаюся до батьків. Я звертаюся до єпископів. І я звертаюся до тих з Мелхиседекового священства, кому довірено бути напарниками і вчителями молодих чоловіків, які проходять підготовку у священстві.
Я висловлюю похвалу і вдячність багатьом з вас, із різних часів і народів.
Я зробив би упущення, якби не згадав президента філії та єпископа моєї юності. Я став дияконом у 12 років у маленькій філії в східній частині Сполучених Штатів. Філія була така малесенька, що ми з моїм старшим братом були там єдиними представниками Ааронового священства, доки мій батько, президент філії, не запросив літнього чоловіка приєднатися до Церкви.
Новонавернений отримав Ааронове священство і разом з ним покликання наглядати за Аароновим священством. Досі пам’ятаю все, наче це було вчора. Я можу згадати чудове осіннє листя на шляху, коли цей новонавернений супроводжував нас із братом, щоб зробити щось для вдови. Не пам’ятаю, у чому полягав той проект, але пам’ятаю відчуття, що сила священства приходила, коли ми робили те, що, як я дізнався пізніше, Господь сказав ми всі маємо робити, аби наші гріхи були прощені і таким чином підготуватися до зустрічі з Ним.
Озираючись зараз на той час, я відчуваю вдячність за президента філії, який покликав новонаверненого допомогти Господу підготувати двох хлопців, які, в свою чергу, колись стануть єпископами з відповідальністю піклуватися про бідних і нужденних, а також головувати над підготовчим священством.
Я все ще був дияконом, коли наша сім’я переїхала до великого приходу в Юті. Саме тоді я вперше відчув силу кворуму Ааронового священства. Насправді, тоді я вперше побачив сам кворум. Пізніше я вперше відчув силу і благословення від того, що єпископ головував у кворумі священиків.
Єпископ покликав мене бути своїм першим радником у кворумі священиків. Пам’ятаю, що він сам навчав у кворумі—при всій своїй зайнятості, при наявності інших обдарованих чоловіків, яких він міг покликати навчати нас. Він організував стільці у класі так, щоб вони утворювали коло. Мене він посадив біля себе на стілець справа від нього.
Коли він навчав, я міг дивитися через його плече. Час від часу він дивився вниз на ретельно надруковані нотатки у маленькому шкіряному підшивачі на одному коліні та у пошарпані, помічені багатьма відмітками Писання, які лежали відкритими на іншому коліні. Мені запам’ятався його ентузіазм, коли він розповідав про сміливі вчинки з книги Даниїла та його свідчення про Спасителя, Господа Ісуса Христа.
Я завжди пам’ятатиму, як Господь покликає напарників, ретельно підібраних для підготовки Його носіїв священства.
У мого єпископа були сильні радники, і з причин, які я тоді не розумів, більше одного разу він телефонував мені додому і казав: “Геле, ти потрібен мені як напарник під час деяких візитів”. Якось він узяв мене з собою до вдови, яка жила сама і в якої вдома не було чого їсти. По дорозі додому він зупинив свою машину, відкрив Писання і пояснив, чому він ставився до цієї вдови так, наче у неї була не лише здатність піклуватися про себе, але що через певний час вона сама зможе допомагати іншим.
Іншого разу ми відвідали чоловіка, який довго не ходив до Церкви. Мій єпископ запросив його повернутися і бути зі святими. Я відчував любов мого єпископа до того, хто здавався мені не гідним любові, бунтівним ворогом.
Ще в іншому випадку ми відвідали дім, де двох маленьких дівчаток відіслали зустріти нас біля дверей їхні батьки-алкоголіки. Маленькі дівчатка сказали через перегородку в дверях, що мама і тато спали. Єпископ продовжував говорити з ними, усміхаючись і схвалюючи їхню доброту і сміливість протягом, як мені здавалося, 10-ти хвилин, або й більше. Коли я йшов біля нього він тихенько сказав: “То був хороший візит. Ці маленькі дівчатка ніколи не забудуть, що ми приходили”.
Два благословення, які може дати старший напарник у священстві,—це довіра і приклад піклування. Я бачив це, коли моєму сину призначили для домашнього вчителювання напарника, який мав набагато більше досвіду ніж він. Його старший напарник двічі був президентом місії і служив провідником у інших покликаннях.
Перед тим як відвідати одну з призначених їм сімей, той досвідчений провідник священства попросився спочатку відвідати мого сина вдома. Вони дозволили мені слухати. Старший напарник почав з молитви, в якій просив про допомогу. Потім він сказав моєму сину щось подібне до: “Я вважаю, що нам треба викласти урок, який звучатиме для цієї сім’ї як заклик покаятися. Не думаю, що вони добре сприймуть це від мене. Гадаю, що вони краще сприймуть послання від тебе. Що ти про це думаєш?”
Я пам’ятаю жах в очах мого сина. Я досі відчуваю щастя, яке з’явилося в той момент, коли мій син прийняв цю довіру.
То було не випадково, що єпископ поставив цих напарників разом. Саме під час ретельної підготовки старший напарник дізнався про почуття тієї сім’ї, яку вони збиралися навчати. Саме через натхнення він відчув необхідність відійти, щоб довірити недосвідченому юнакові закликати старших дітей Бога до покаяння і безпеки.
Я не знаю результату їхнього візиту, але я знаю, що єпископ, носій Мелхіседекового священства, і Господь готували хлопчика бути чоловіком священства, а колись і самому стати єпископом.
Такі історії успіху у підготовці священства знайомі вам, бо ви їх бачили і відчували у вашому власному житті. Ви знаєте і самі були такими єпископами, напарниками і батьками. Ви бачили руку Господа у вашій підготовці до обов’язків священства, які, як Він знав, у вас будуть.
Усі ми у священстві маємо обов’язок допомогти Господу підготувати інших. Є речі, які ми робимо, які можуть виявитися найголовнішими. Навіть сильнішим за слова, які ми використовуємо у нашому навчанні, буде наш приклад життя за євангелією.
Найголовніше у нашому служінні у священстві—це запрошувати людей прийти до Христа через віру, покаяння, хрищення і отримання Святого Духа. Президент Томас С. Монсон, наприклад, виступав з проповідями, щоб торкнутися сердець стосовно цих учень. Але знання про його стосунки з людьми, і місіонерами, і друзями Церкви під час головування над місією в Торонто, надихає мене діяти.
У підготовці священства “покажи мені” варте більше, ніж “розкажи мені”.
Ось чому Писання такі важливі у підготовці нас до священства. Вони сповнені прикладами. Я відчуваю, наче бачу, як Алма за наказом ангела поспішив назад навчати нечестивих людей Аммонійги, які знехтували ним4. Я можу відчути холод тюремної камери, коли Господь сказав Пророку Джозефу Сміту бути сміливим, і що за ним наглядали5. Утримуючи в пам’яті ті картинки з Писань, ми можемо підготуватися витерпіти у нашому служінні, коли служити стане важко.
Батько, єпископ або старший напарник домашнього вчителювання, який виявляє довіру до молодого носія священства, може змінити його життя. Якось член Кворуму Дванадцятьох Апостолів попросив мого батька написати невеличку статтю про науку і релігію. Мій батько був відомим ученим і вірним носієм священства. Але я досі можу згадати момент, коли він дав мені готовий текст зі словами: “Ось, до того, як відіслати це Дванадцятьом, я хочу, щоб ти це прочитав. Ти знатимеш, чи це правда”. Він був на 32 роки старший за мене і незрівнянно мудріший та розумніший.
Мене досі зміцнює така довіра чудового батька і чоловіка священства. Я знав, що він довіряв не мені, але здатності Бога сказати мені про істинність цього, і що Він мені скаже це. Ви, дорослі напарники, можете благословити підготовку молодого носія священства, якщо будете виявляти до нього таку довіру. Це допоможе йому самому довіряти тому лагідному відчуттю натхнення, коли воно прийде, коли він одного дня покладе свої руки, аби запечатати благословення на зцілення дитини, якщо лікарі сказали, що вона помре. Така довіра допомогла мені більше ніж раз.
Наш успіх у підготовці інших у священстві буде пропорційним до нашої любові до них. Це буде особливо істинним, коли нам треба буде виправити їх. Згадайте ситуацію, в якій носій Ааронового священства, можливо за причасним столом, робить помилку у виконанні обряду. Це серйозне питання. Іноді помилка вимагає публічного виправлення з можливим виникненням образи, почуття приниження або навіть відчуття непотрібності.
Ви згадаєте пораду Господа: “Докоряючи вимогливо в належний час, коли спонукає Святий Дух; а потім виявляючи більше любові до того, кому ти докоряв, щоб він не ставився до тебе як до свого ворога”6.
Слово більше має особливе значення у підготовці носіїв священства, коли їх слід виправляти. Це слово означає посилення тієї любові, яка вже існувала. Виявлення стосується більшої кількості. Ті з вас, хто готує носіїв священства, обов’язково побачать, як ті робитимуть помилки. До того, як отримати від вас виправлення, вони повинні були відчувати вашу любов рано і постійно. Вони мали відчути ваше щире схвалення до того, як вони приймуть ваше виправлення.
Сам Господь ставився до тих, хто мав менше священство, з повагою, яка відображала шанування їхнього потенціалу та їхню цінність для Нього. Ось послухайте слова Івана Христителя, які він промовив, коли відновлювалося Ааронове священство: “Вам, мої товариші у служінні, в ім’я Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням для відпущення гріхів; і його ніколи вже не буде забрано знову з землі до того часу, як сини Левія пожертвують знову жертву Господу в праведності”7.
Ааронове священство є додатком до більшого Мелхіседекового священства8. Як президент усього священства, Президент Церкви головує над підготовчим священством також. Його багаторічне послання про порятунок досконало поєднується із зобов’язанням нести євангелію покаяння і хрищення у життя інших людей.
Кворуми дияконів, учителі і священики регулярно радяться, аби приводити кожного члена кворуму до Господа. Президентства призначають членів Церкви, які мають допомагати з вірою і любов’ю. Диякони розносять причастя з благоговінням і з вірою, що члени Церкви відчують дію Спокути і зобов’яжуться виконувати заповіді, приймаючи ці священні символи.
Учителі і священики моляться зі своїми напарниками, щоб виконувати доручення наглядати за Церквою особисто. І ці напарництва моляться разом, коли дізнаються про потреби і сподівання голів сімей. Коли вони це роблять, вони готуються до величного дня, коли самі з вірою, як батьки, головуватимуть у своїх власних сім’ях.
Я свідчу, що всі, хто служить разом у священстві, готують людей до приходу Господа в Його Церкву. Бог Батько живе. Я знаю—я знаю,—що Ісус є Христос і що Він любить нас. Президент Томас С. Монсон є сучасним пророком Господа. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.