Лікар чи старійшина?

Муканділа Данні Калала, Ліберія

Ілюстровано Бредлі Х. Кларком

Коли я закінчив середню школу, то знав, що мені доведеться чекати щонайменше два роки, перш ніж я зможу служити на місії. Я вирішив навчатися в коледжі, підрахувавши, що зможу закінчити медичну освіту через шість років, якщо повністю присвячу себе навчанню. Я планував служити на місії після того.

Здобувши медичну освіту в 24 роки, я розпочав інтернатуру, яка розширила можливості професійного росту. У цей час виникла дилема: чи дійсно мені їхати на місію, чи продовжувати працювати? Мої батьки, старший брат (який щойно повернувся з місії), єпископ і радник у місцевому президентстві місії—всі закликали мене до служіння.

Я був упевнений, що вони праві, але мені було важко відкладати багатообіцяючу роботу лікаря. Я молився і постився, щоб отримати натхнення. Я також звернувся до патріаршого благословення, де містилася порада служити на місії повного дня і описувалися обіцяні благословення, які прийдуть завдяки місії.

Одного дня, коли я їхав додому громадським транспортом після інтернатури, я випадково зустрівся з патріархом колу. Ми вийшли на тій самі зупинці і, що було дивним, почали йти в одному напрямку. Патріарх зрозумів, що я член Церкви.

Поки ми йшли разом, він запитав мене, що я планую робити в житті. Я пояснив, що працюю лікарем і зараз намагаюся вирішити, що ж вибрати: роботу чи місію. Він сказав мені впевненим голосом, що треба служити Господу, прийнявши місіонерське покликання, і додав, що за це я отримаю благословення. Мені здалося, що ця порада прийшла від Самого Господа.

Я відразу ж пригадав вірш з Писань: “Шукайте найперше всього царства Бога і Його праведності, і все це додасться вам” (3 Нефій 13:33).

Я був упевнений, що Господь мені відповів. Більше не вагаючись, я вирішив відкласти свою роботу і служити на місії повного дня. Мої співробітники думали, що я втрачу всі свої професійні навички, якщо поїду на два роки. Вони не давали мені спокою, але я твердо стояв на своєму.

Забувши про те, що я лікар, я служив два роки в місії Кіншаса в Демократичній Республіці Конго.

Через 5 років я зробив перелік найбільших благословень, які отримав після служіння. Найголовніше—я знайшов дружину, яка є вірним членом Церкви і моєю найбільшою радістю. У нас поки що двоє дітей. Наша сім’я запечатана на вічність. У храмі ми, як повірники, виконали обряди за наших померлих родичів. У мене стабільна робота, завдяки якій моя сім’я може бути самозабезпеченою. Це лише кілька з благословень, які ми отримали від Господа.

Я знаю, що Небесний Батько ніколи не обманює і що згодом Він виконує всі Свої обіцяння, дані нам, якщо ми покладаємо довіру на Нього і дотримуємося Його заповідей.