Послання Першого Президентства
Свідчення і навернення
Президент Генрі Б. Айрінг
Перший радник у Першому Президентстві
Є різниця між отриманням свідчення про істину і справжнім наверненням. Наприклад, великий апостол Петро склав своє свідчення Спасителеві, що він знає про Божественне Синівство Ісуса Христа.
“[Ісус] каже до них: А ви за кого Мене маєте?
А Симон Петро відповів і сказав: “Ти Христос, Син Бога Живого!”
А Ісус відповів і до нього промовив: “Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець” (Maтвій 16:15–17).
Однак пізніше, даючи наказ Петрові, Господь звертається до нього і до нас з настановою стати по-справжньому наверненими і зберігати своє навернення упродовж усього життя. Спаситель сказав це так: “Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою” (Лука 22:32).
Ісус навчав Петра, що все ще має відбутися велика зміна, аби людина не лише мала свідчення, але була здатною думати, відчувати і діяти, як істинно навернений послідовник Ісуса Христа. Це і є та могутня зміна, якої всі ми прагнемо. Як тільки вона в нас відбувається, необхідно, щоб ця зміна продовжувала тривати до кінця нашого земного випробування (див. Aлма 5:13–14).
Ми знаємо з власного досвіду і зі спостережень за іншими людьми, що кількох епізодичних проявів духовної сили недостатньо. Петро заперечував, що знає Спасителя навіть після того, як через Духа отримав свідчення, що Ісус є Христос. Троє свідків Книги Мормона мали безпосереднє свідчення, дане їм, що Книга Мормона є словом Божим, однак пізніше вони не спромоглися підтримати Джозефа Сміта як пророка Господньої Церкви.
О благословенний Ісусе, художник Уолтер Рейн
Нам потрібна зміна в серці, як про це написано в книзі Алми: “І вони всі проголосили народові те саме—що їхні серця було змінено; що вони не мають більше бажання чинити зло” (Алма 19:33; див. також Moсія 5:2).
Господь навчав нас, що коли ми по-справжньому навернені до Його євангелії, наші серця повернуться від егоїстичних турбот до служіння, щоб надихати інших на шляху до вічного життя. Аби стати наверненими, ми можемо з вірою молитися і працювати, щоб стати новими створіннями завдяки Спокуті Ісуса Христа.
Ми можемо почати молитися, аби мати віру покаятися в егоїзмі та просити про дар опікуватися іншими більше, ніж собою. Ми можемо просити в молитві про силу відкинути гордовитість і заздрість.
Молитва також буде ключем для отримання дару любові до слова Божого і любові до Христа (див. Moроній 7:47–48). Ці дві любові об’єднаються в одну. Якщо ми читаємо, розмірковуємо і молимося про слово Бога, ми поступово його полюбимо. Господь впустить цю любов у наше серце. Коли ми її відчуємо, то почнемо любити Господа все більше і більше. Разом з цим прийде любов до інших, яка необхідна нам для того, щоб зміцнювати людей, яких Бог помістить на нашому шляху.
Наприклад, ми можемо молитися, аби розпізнати людей, яких Господь хоче направити до місіонерів на навчання. Місіонери повного дня можуть з вірою молитися, аби знати через Духа, чого навчати і про що свідчити. Вони можуть молитися з вірою, щоб Господь дав їм відчувати любов до кожного, з ким вони зустрічаються. Місіонери не приведуть кожного, кого зустрічають, до вод хрищення і отримання дару Святого Духа. Але вони можуть мати Святого Духа як напарника. Завдяки служінню та допомозі Святого Духа, місіонери потім, через певний час, відчують зміну у своєму серці.
Та зміна буде постійно повторюватися, якщо вони і ми безкорисливо і неперервно впродовж життя будемо діяти з вірою, аби зміцнювати інших за допомогою євангелії Ісуса Христа. Навернення не буде разовою подією або чимось, що триватиме лише певний період у житті; це буде неперервним процесом. Життя може стати яскравішим, аж до того досконалого дня, коли ми побачимо Спасителя і дізнаємося, що стали такими, як Він. Господь описав цю подорож таким чином: “Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого” (УЗ 50:24).
Я обіцяю вам, що це можливо для кожного з нас.
Як навчати з цього послання
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, використав “притчу про мариновані огірки”, аби навчати, що навернення—це неперервний процес, а не разова подія: “Рядок за рядком і приписання за приписанням, поступово і майже непомітно наші мотиви, думки, слова і вчинки починають відповідати волі Божій. Цей етап перетворення вимагає часу, наполегливості й терпіння” (“Вам необхідно родитись згори”, Ліягона, трав. 2007, с.19). Ви можете проглянути притчу про мариновані огірки з тими, кого навчаєте. Що може кожен з нас робити, аби постійно рухатися вперед у поступовому процесі навернення, про який говорять президент Айрінг і старійшина Беднар?