СПОДІВАТИСЯ НА Бога кожного дня
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
З виступу на духовному вечорі Церковної системи освіти, виголошеному 9 січня 2011 року.
Даючи їжу тільки на один день і день за днем, Бог намагається навчити нас вірі.
Господня молитва містить в собі прохання: “Хліба нашого насущного дай нам сьогодні” (Maтвій 6:11) або: “Хліба нашого насущного дай нам на кожний день” (Лука 11:3). Я думаю, що всі ми з готовністю визнаємо, що кожного дня маємо потреби, і ми хотіли б, аби наш Небесний Батько допоміг нам їх задовольнити. Для декого іноді бувають дні, коли вони буквально потребують хліба, тобто їжі, необхідної, щоб підтримати життя того дня. Може також виникати потреба в духовних або фізичних силах, щоб прожити ще один день з хронічним захворюванням або пережити болісну й повільну реабілітацію. В інших випадках це можуть бути менш відчутні фізично потреби, пов’язані з зобов’язаннями або справами людини в той день, наприклад, викласти урок або скласти іспит.
Ісус навчає нас, Своїх учнів, що кожного дня ми повинні надіятися на Бога, щоб отримувати хліб—допомогу і засоби для життя, яких ми потребуємо в цей конкретний день.
Запрошення Господа просити наш насущний хліб у нашого Небесного Батька говорить про люблячого Бога, Який знає навіть про незначні щоденні потреби Своїх дітей і прагне допомогти їм, кожному. Він каже, що ми можемо просити з вірою у Тієї Істоти, “що всім дає просто, та не докоряє,—і буде [дано нам]” (Якова 1:5). Безумовно, це надзвичайно сповнює надією, але тут має місце певний принцип, який означає більше, ніж просто отримання допомоги у щоденному житті. Коли ми кожного дня шукаємо і отримуємо божественний хліб, наша віра в Бога і Його Сина та довіра до Них зростають.
Щоденне звернення до Бога з проханням задовольнити наші потреби виховує віру
Ви пам’ятаєте великий вихід колін Ізраїля з Єгипту і 40 років їхнього перебування в пустині до того, як вони увійшли в обіцяну їм землю. Цю велику кількість народу чисельністю понад мільйон людей потрібно було годувати. Звичайно люди, сконцентровані у такій кількості в одному місці, не могли довго годуватися мисливством, а їх напівкочовий стиль життя у той час не дозволяв їм вирощувати врожай або худобу у значній кількості. Єгова вирішив цю проблему, дивовижним чином, забезпечуючи їх хлібом насущним з небес—манною. Через Мойсея Господь наказав людям збирати кожного дня достатньо манни, щоб вистачило саме на той день, окрім дня, що передував Суботі, коли вони мусили зібрати стільки манни, щоб вистачило на два дні (див. Вихід 16:19–29).
Коли Єгова забезпечував людей їжею тільки на один день, то намагався навчити вірі народ, який за період, що тривав понад 400 років, майже втратив віру своїх батьків. Він навчав людей довіряти Йому, “звертатися до [Нього] в кожній думці; не вагатися, не боятися” (УЗ 6:36). На день Він давав достатньо для одного дня. Окрім шостого дня, вони не могли зберігати манну для використання наступного дня чи в наступні кілька днів. По суті, діти Ізраїля мали ходити з Ним сьогодні і вірити, що наступного дня Він забезпечить їх достатнім провіантом для того дня і т.д. Таким чином їм завжди доводилося тримати Його в своєму розумі й серці.
Довіряйте Господу—пройде час і рішення з’явиться
Колись, до того як мене було покликано генеральним авторитетом, я зазнав особистих фінансових труднощів, які тривали кілька років. Інколи ця проблема загрожувала моєму особистому і сімейному благополуччю, і я думав, що ми можемо зазнати фінансового краху. Я молився, щоб якесь чудесне втручання врятувало нас. І хоча я молився про це багато разів з великою щирістю і палким бажанням, відповідь в кінці була—“Ні”. Зрештою я навчився молитися так, як робив це Спаситель: “Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лука 22:42). З кожним маленьким кроком, на шляху до остаточного вирішення цієї проблеми, я звертався по допомогу до Господа.
Бували часи, коли всі мої ресурси були вичерпані, і мені не було куди або до кого звернутися в той момент. Я не раз падав навколішки перед своїм Небесним Батьком, у сльозах благаючи Його допомоги. І Він допомагав. Іноді це було просто відчуття миру, відчуття запевнення, що все владнається. Я міг не бачити, як просуватися далі або якою дорогою іти, але Він давав мені знати, що безпосередньо або за допомогою інших засобів Він відкриє шлях. Обставини могли змінитися, в розум могла прийти нова і корисна ідея, в самий необхідний момент міг надійти якийсь неочікуваний прибуток або з’являвся інший ресурс. Якимось чином рішення знаходилося.
І хоча тоді мені було нелегко, коли зараз я озираюся назад, моє серце сповнюється вдячності за те, що мої проблеми не вирішувалися миттєво. Той факт, що я був змушений звертатися до Бога по допомогу майже щодня протягом довгих років, навчив мене по-справжньому молитися і отримувати відповіді на молитву, а також навчив мене вірі в Бога на практиці. Я пізнав мого Спасителя і мого Небесного Батька у такий спосіб і такою мірою, як не міг би пізнати інакше, або це могло зайняти набагато більше часу. Я дізнався, що хліб насущний—це дорогоцінний продукт. Я дізнався, що манна сьогодні може бути такою ж реальною, як і матеріальна манна з біблійної історії. Я навчився довіряти Господу всім своїм серцем. Я навчився ходити з Ним кожного дня.
Долайте великі проблеми маленькими щоденними кроками
Звернення до Бога за хлібом насущним,—не щотижневим, не щомісячним і не щорічним,—є також способом, завдяки якому ми можемо зосередитися на менших і простіших складових проблеми. Щоб впоратися з чимось дуже великим, можливо, нам потрібно працювати над цим, виконуючи маленькі щоденні справи. Іноді ми будемо в змозі запланувати й виконувати справи лише на один день (або навіть на частину дня). Дозвольте навести приклад з життя.
У 1950-х роках моя мама пережила серйозну операцію з видалення ракової пухлини, але якою б важкою не була ця операція, після неї ще відбувся курс лікування, який складався з десятків сеансів болісної променевої терапії за таких медичних умов, які зараз вважалися б доволі примітивними. Вона згадує, що в той час її мама навчила її чогось, що завжди допомагало їй з тих пір: “Я була дуже хворою й кволою, і я якось сказала їй: “О, мамо, я не зможу витримати ще 16 сеансів цього лікування”. І вона відповіла: “Чи можеш ти витримати це сьогодні?” “Так”. “Добре, люба, це все, що тобі слід зробити сьогодні”. Це допомагало мені багато разів, коли я згадувала, що мушу зосередитися лише на одному дні або на одному завданні”.
Коли ви в молитві просите для себе насущний хліб, ретельно обдумуйте свої потреби: як те, чого вам не вистачає, так і те, від чого вам потрібен захист. Лягаючи спати, подумайте про успіхи й невдачі того дня і те, що зробить наступний день трохи кращим. І дякуйте своєму Небесному Батькові за манну, яка, завдяки Його турботі, чекала на вас уздовж вашого шляху і підтримувала вас упродовж дня. Ваші роздуми зміцнять вашу віру в Нього, коли ви побачите, як Він допомагає вам щось пережити і щось змінити. Ви зможете знайти втіху в ще одному дні, у ще одному кроці в напрямку до вічного життя.
Ісус Христос—хліб життя
Понад усе пам’ятайте, що у нас є Він—прообразом і символом Кого була манна—істинний хліб життя, Викупитель.
“Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме. …
Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене,—життя вічне той має.
Я—хліб життя!” (Іван 6:35, 47–48).
Я свідчу вам про живу реальність Хліба Життя, Ісуса Христа, і про безмежну силу й досяжність Його Спокути. Зрештою, саме Спокута і благодать Спасителя є нашим хлібом насущним. Ми повинні звертатися до Нього щодня, чинити Його волю кожного дня, ставати єдиними з Ним так само, як Він з Батьком (див. Іван 17:20–23). Я благословляю вас, щоб, коли ви попросите у свого Небесного Батька насущний хліб для себе, Він дарував його вам.