Що ми знаємо про доземне життя
Основоположні істини про наше доземне життя благословляють нас розумінням чудових істин.
Зображення © Junez Volmager/Dollar Photo Club
Молодого чоловіка, який вирішив одружитися замість того, щоб служити на місії, вмовили отримати патріарше благословення. “Під час благословення він отримав відблиск того, ким він був у доземному житті. Він побачив, яким доблесним і впливовим він був, переконуючи інших іти за Христом. Знаючи про те, ким він насправді був, як він міг не служити на місії?”1 Це один з прикладів того, як знання про доземне життя може впливати на нас.
Легко відповісти на запитання: “Скільки вам років?” Дні народження відміряють вік фізичного тіла. Але насправді ми набагато старші. Кожен з нас “є улюбленим духовним сином або улюбленою духовною дочкою небесних батьків” з “божествен[ною] природ[ою] і дол[ею]”2. До того як було створено наші духовні тіла, кожен з нас існував як “розум”, який “не має початку, і не матиме кінця”3.
У доземному житті нам викладали уроки, за допомогою яких ми підготувалися допомагати Небесному Батькові у здійсненні спасіння Його дітей (див. УЗ 138:56). Ми також мали свободу волі іти за Богом і слухатися Його. Деякі з дітей Батька стали особливими завдяки своїй “надзвичайн[ій] вір[і] і добр[им] діянн[ям]” та були висвячені наперед, тобто їм було дано доручення служити особливим чином на землі (Aлма 13:3). Найвеличнішим з тих, хто тоді пішов за Небесним Батьком, був Його першонароджений духовний Син—Ісус Христос, або Єгова, як Його тоді називали.
Пророк Джозеф Сміт пояснював, що ще в нашому доземному стані ми всі були присутні, коли Бог Батько пояснював план спасіння Своїх дітей. Ми дізналися, що Спасителю доведеться подолати труднощі, пов’язані з умовами земного життя4.
Наш Небесний Батько запитав: “Кого Мені послати [Спасителем]?” Ісус Христос відповів: “Ось Я, пошли Мене” (Aвраам 3:27). Він був “Улюбленим і Вибраним від початку” Батьком (Moйсей 4:2) і завжди ця роль призначалася саме для Нього. Але Люцифер втрутився і запропонував себе разом з пропозицією знищити свободу волі людини і піднестися вище трону Бога (див. Мойсей 4:1–4). Небесний Батько сказав: “Я пошлю першого” (Авраам 3:27). Люцифер повстав і став Сатаною.
Поділення між духами спричинило війну на небесах. Третина Божих дітей відвернулася від Нього і пішла за Сатаною (див. УЗ 29:36–37). Цим бунтівним духам було відмовлено в фізичних тілах, їх було скинуто на землю і вони продовжують воювати зі святими Бога (див. УЗ 76:25–29). Решта дітей Бога вигукувала від радості, тому що вони могли прийти на землю і тому що Ісуса Христа було обрано подолати гріх і смерть (див. Йов 38:7).
У доземному житті ми отримали знання про євангелію, свідчення і віру в Спасителя та Його Спокуту. Усе це стало важливим захистом і силою у війні на небесах. Ті, хто пішов за Богом, перемогли Сатану і його ангелів “кров’ю Агнця та словом свого засвідчення” (Об’явлення 12:11). Коли ми вивчаємо євангелію і здобуваємо свідчення тут, на землі, ми, головним чином, повторно дізнаємося про те, що колись знали і відчували у доземному житті.
Подібно до того як ми не можемо пригадати перші кілька років свого земного життя, нашу пам’ять про доземне життя було забрано. Це було необхідно, аби допомогти нам ходити вірою і готуватися, щоб стати такими, як Він. Але ми можемо бути впевнені, що ми знали і любили нашого Небесного Батька. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) пообіцяв: “Ніщо не здивує нас більше, коли ми пройдемо крізь завісу на її інший бік, ніж усвідомлення того, наскільки добре ми знаємо нашого Батька і наскільки знайомим є Його обличчя для нас”6.
Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Неможливо знайти сенс життя, не знаючи вчення про доземне життя. … Коли ми розуміємо вчення про доземне життя, тоді все стає на свої місця і з’являється сенс”7.