Початок нового життя
Влітку 2011 року сім’я Вундрам була готова до переїзду з Гватемали до Сполучених Штатів, аби Карлос Вундрам, лікар, міг продовжити навчання.
“Коли ми вже були готові до поїздки,—згадує він,—щось мене зупинило”. Його дружина Адріана відчувала те ж саме, тож разом вони помолилися і отримали підтвердження у своєму серці, що їм не слід їхати.
Вони відмінили плани і лише могли здогадуватися, що для них приготував Бог. Через чотири місяці вони це зрозуміли.
Карлос був членом Церкви з 14-річного віку, але став неактивним приблизно в той час, коли почав навчатися в університеті, в 21 рік.
Адріана, хоча сама і не була членом Церкви, давно бажала вийти заміж за святого останніх днів. Її хороша подруга, яка була членом Церкви, уклала шлюб з колишнім місіонером, який був ніжним, люблячим і уважним. Адріана хотіла знайти подібного чоловіка.
Коли вони почали зустрічатися, Адріана і Карлос не говорили про його релігію, але він виявляв багато якостей, притаманних чоловікові її подруги. Він не ставився до неї зверхньо. Після одруження і народження дітей вона була вдячна, що він купав малят і міняв підгузки!
Коли їхні троє дітей почали підростати, “ми почали думати, що нам слід наближатися до Бога”,—розповідає Карлос. Вони не знайшли того, що шукали, у християнській церкві, яку якийсь час відвідували, але відчуття того, що їм треба наближатися до Бога, не відступало.
Після відмови від планів переїхати до Сполучених Штатів, Вундрами вирішили трохи покращити свою оселю, у тому числі й купити нові вікна. Їм відразу ж сподобався чоловік на ім’я Хосе Мена, який прийшов їх встановлювати. Одного дня під час розмови з ним обговорювалася тема релігії. Він сказав, що є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, а Карлос відповів, що і він також, але певний час не ходить до церкви.
Наступного разу брат Мена, прийшовши працювати над вікнами, приніс із собою для кожного члена сім’ї Книгу Мормона і журнал Ліягона. Під час читання журналу Карлос почав відчувати знайомі духовні переживання. Тоді брат Мена запросив їх відвідати Гватемальський храм Кецальтенанго під час днів відкритих дверей.
Коли вони увійшли у храм, діти брата Вундрама почали запитувати: “Тату, що нам треба робити, щоб стати членами Церкви?” Коли сім’я виходила з храму, їхній наймолодший син Родріго, якому було 10 років, відстав і з маминою допомогою заповнив картку із проханням про візит місіонерів.
Сім’я зустрілася з місіонерами. “Я не хотів змушувати сім’ю христитися,—каже Карлос.— Але вони дійсно відчули Дух”.
Адріана і діти охристилися у грудні 2011 року, за кілька днів до освячення храму Кецальтенанго. “Велике благословення, яке дав мені Бог—це те, що я їх охристив”,—каже Карлос. Усього через рік сім’я запечаталася у храмі, що стало радісною подією для всіх них.
Можливість запечататися
Коли Ана Вікторія Ернандес, яка не була членом Церкви, вийшла заміж за Бельбіна Кальдерона, він належав до Церкви, але не відвідував її через те, що працював у неділю. Бельбін розповів, що сильне відчуття допомогло йому повернутися. Він згадує: “Я відмовився від роботи, тому що хотів повернутися до церкви”. Після того як він знову став активним, його дружина помітила, що він став більш смиренним, а в домі відчувалася більша згуртованість.
Бельбін сподівався, що його дружину може зацікавити євангелія, але він ніколи не намагався тиснути на неї. Якось у неділю, коли вона витирала пил з книжкової полиці, Ана Вікторія знайшла одну з книг Бельбіна про історію Церкви. Вона зацікавилася і почала читати. Історії про жертви піонерів глибоко зворушили її.
Через кілька тижнів вийшов жовтневий журнал Ліягона за 2011 рік. То був спеціальний випуск, присвячений Книзі Мормона. Знову через цікавість Ана Вікторія почала читати Книгу Мормона. Невдовзі вона зрозуміла, що книга містить не лише історію, але також слова пророків. Вона почала відвідувати причасні збори разом з чоловіком та дітьми.
Потім вона разом із сім’єю відвідала храм Кецальтенанго під час днів відкритих дверей. Ана Вікторія була зворушена, коли дізналася, що її сім’я може бути запечатана навіки. “Це справило на мене глибокий вплив. Я відчула потребу запечататися з ними”,—пригадує вона. Жінка почала слухати місіонерські уроки і охристилася 7 грудня 2011 року. Через чотири дні вона була присутня на освяченні храму.
Брат і сестра Кальдерон запечаталися у храмі зі своїми дітьми у грудні 2012 року. Ана Вікторія каже, що не може описати своєї радості, коли думає про те, що “може бути зі своєю сім’єю вічно”. Бельбін каже, що впевненість у їхньому запечатуванні—це найбільша радість, яку він міг уявити.
Храм зворушив його дух
Будівництво храму в Кецальтенанго, Гватемала, був здійсненням мрії Моніки Елени Фуентес Альваре де Мендес. Вона—дочка піонерки Церкви, яка прищепила їй любов до євангелії і до всіх її благословень. Її мати—Магда Естер Альварес, була охрищена у 1953 році, через шість років після того, як місіонери-святі останніх днів вперше прибули до Гватемали.
Моніка виросла у Церкві і згодом вийшла заміж за хорошого чоловіка—Еніо Мендеса,—який не був членом Церкви. Він підтримував своїх дружину і дочку у церковних заходах і захоплювався членами Церкви, але не виявляв жодного бажання охриститися. Однак Моніка згадує, як її мама казала, що одного дня її чоловік приєднається до Церкви. “Я ніколи не втрачала віри”,—каже вона, хоча не мала жодної уяви, що може сприяти його наверненню.
Її мати насолоджувалася час від часу благословеннями відвідування храму у місті Гватемалі і дуже зраділа, коли у 2006 році оголосили про будівництво храму в Кецальтенанго. Однак Магда Альварес страждала від невиліковної хвороби і померла у 2008 році, ще до того, як було побудовано храм у Кецальтенанго.
Моніка і її доросла дочка Моніка Естер Мендес Фуентес разом служили гідами під час днів відкритих дверей у храмі Кецальтенанго. Еніо прийшов на день відкритих дверей разом з ними, а потім ще два рази без їхнього відома.
Ідучи з храму разом після останнього дня відкритих дверей, Моніка та її дочка роздумували, чи здійсняться коли-небудь слова Магди Альварес щодо Еніо.
Еніо завжди вважав, що для нього є прийнятним залишатися у своїй церкві, а для його дружини і дочки—у їхній, оскільки вони з повагою ставилися до вірувань одне одного. Але відвідування днів відкритих дверей храму змусило його замислитися. “Я почав поститися, нічого їм не кажучи, і молитися”,—згадує він. Еніо пішов у гори, куди він любить ходити, щоб поміркувати. “Я запитував Господа: “То що ж мені робити?” Насправді, він уже знав, що було правильним, але потрібно було розвіяти сумніви.
Еніо охристився у квітні 2012 року—то була дуже зворушлива подія і для його дружини, і для його дочки.
Сім’я Мендес запечаталася у храмі Кецальтенанго в жовтні 2013 року. Сестра Мендес раділа від того, що вічну мету було досягнуто і що вони мають надію залишатися вірними до кінця життя.