Послання президентства території
Святий храм
“Я часто бачу храм. Колись я буду там. Щоб чуть Святого Духа, молитись буду сам. Знаю я: храм—це Бога дім, Краси дім і любові. Готувать себе, щоб в храм ввійти, я змалку вже готовий” (Збірник дитячих пісень, “Люблю на храм дивитись”, с. 99).
Які щирі, чисті і піднесені почуття і бажання викликають ці слова дитячого гімну. Ми сім’єю часто співали дитячі гімни, коли росли наші діти. Ми і зараз любимо їх співати. Але той час був особливим. Ми передавали нашим дітям спадок нашої віри і відчували як Святий Дух наповнював наш дім і наші серця любов’ю і вдячністю до нашого Небесного Батька, нашого Спасителя і Храму, який наповнений любов’ю Бога.
Президент Бойд К. Пекер радив: “Скажіть слово храм. Вимовте його тихо і з благоговінням. Повторіть його багато разів. Храм. Храм. Храм. Додайте слово святий. Святий храм. Вимовляйте ці слова так, немов вони написані з великої літери, де б в реченні вони не стояли. Храм. Інше слово, що має таке ж важливе значення для святих останніх днів,—слово дім. Поставте слова святий храм і дім разом, і ви отримаєте описання дому Господа!” (Boyd K. Packer, “The Temple, the Priesthood”, Ensign, May 1993, 20–21).
“Бо чим серце наповнено, те говорять уста” (Матвій 12:34). Іншими словами, нам подобається говорити про те, що близьке нашому серцю. Чим раніше ми почнемо будувати храми в наших серцях, тим швидше будуть побудовані храми на землі. “І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!” (Малахія 4:6).
“Розуміння вічної природи храму наблизить вас до вашої сім’ї. Розуміння вічної природи сім’ї наблизить вас до храму”,—сказав Гарі Е. Стівенсон, сімдесятник, на квітневій генеральній конференції 2009 року (Гарі Е. Стівенсон, “Святі домівки, святі храми”, Генеральна конференція, квітень 2009 року; Ліягона, травня 2009, 101).
Який тісний зв’язок приносить у наше життя більш міцну віру, покаяння, слухняність, здатність жертвувати, любити, смиренність і лагідність сердець. У Писаннях ми бачимо багато прикладів вірного і щирого служіння в храмі. Віддані Господу і своїм храмовим звітам члени Церкви в наші дні вчаться служити по обидві сторони завіси. Коли наші близькі та улюблені люди покидають цей світ, ми шукаємо розраду і проявляємо свою віру в нашого Викупителя. Не потрібно нічого робити одному, залишаючись на самоті. Разом з Ним все робити легше. Він чекає нас!
Усі наші троє дітей запечатані з нами на час і на вічність. Неможливо описати словами ті почуття, які наповнювали наші серця. Заради одного такого моменту варто подолати будь-які життєві випробування. Щастя, радість і велика подяка Небесному Батьку назавжди залишаться в наших серцях. Нещодавно пішов за завісу батько моєї дружини. Ми віримо в обіцяння Небесного Батька, що через храмові обряди сім’ї навічно можуть бути разом. Храм—це єдине місце, де відбуваються найбільш священні обряди євангелії, саме тут ми відчуваємо особливу близькість до Небесного Батька та Ісуса Христа, саме тут наші душі знаходять спокій, зміцнюються наші сім’ї, просвітлюється наш розум, і ми знаходимо сили і натхнення для подолання випробувань.
Президент Бойд К. Пекер навчав: “Кінцева мета всього, чого ми вчимо, полягає в тому, щоб об’єднати батьків і дітей у вірі в Господа Ісуса Христа, щоб вони були щасливі вдома, запечатані як сім’я на вічність, пов’язані зі своїми поколіннями та впевнені в піднесенні в присутність нашого Небесного Батька” (Boyd K. Packer, “The Shield of Faith”, Ensign, May 1995, 8.)
Я свідчу, що якщо в нашому житті буде сяяти храм, як маяк, ми ніколи не заблукаємо. Я також свідчу про Божественну природу обрядів храму. Дотримання завітів піднесення допоможе кожній родині відчинити двері своїх домівок і відкрити свої серця для Храму і любові Спасителя.