Через мале і просте до храму в Росії

Денис і Марія Баранови

Сочі, Ростовська місія

Господь говорить: “Я дам дітям людським рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30).

Коли ми отримуємо натхнення, щоб зробити щось, пов’язане з нашою сімейною історією, потрібно відразу ж діяти.

Денис:

Нещодавно одна моя знайома поділилася зі мною навчальним відео про сайти Другої світової війни. Незважаючи на те, що я знаю про ці сайти багато років, я відчув, що, аби бути смиренним і слухняним, я повинен переглянути це відео. Цей перегляд благословив мене і мою сім’ю.

По-перше, я отримав натхнення ще раз зробити пошук усіх моїх предків, які воювали, а також однофамільців з тих же населених пунктів, що і мої предки.

По-друге, під час перегляду я відчув, що потрібно зробити 24-е число кожного місяця днем нашої сімейної історії. Так вийшло, що 24-е число якраз було наступного дня, і ми негайно почали виконувати ці спонукання від Святого Духа, відклавши всі свої справи. Кожен почав займатися своєю сімейною історією. У цей день ми провели облік того, що у нас є, щоб знати, куди рухатися далі. Вивчаючи сайти Другої світової війни, я став паралельно шукати на сайті репресованих і знайшов 2 сім’ї, яких я раніше не помічав!

Я думаю, що принцип “через мале і просте” (Алма 37:6) грає важливу роль в роботі спасіння, дозволяючи Господу творити чудеса в нашому житті і в житті тих, кому ми служимо.

Маша:

Після Нового року ми ставили цілі. В цей час у моєму розумі спливла фотографія мого прадіда зі своїми братами і сестрою:

Це фото в нашій родині знамените тим, що на ньому ми знаємо тільки мого прадіда (в центрі вгорі), а більше нікого!

Я записала собі в щоденник, що потрібно подумати про те, як їх знайти, потім переносила це завдання з дня на день, а незабаром і зовсім забула …

Коли Денис поділився зі мною, що він відчув зробити 24-е число кожного місяця днем нашої сімейної історії, я дуже зраділа. Я з небувалим натхненням розбирала матеріали, які у мене вже були, коли натрапила на фотографію, що лежала в моїх документах вже кілька років—фото мого прапрадіда з якоюсь жінкою. Провівши невелике дослідження підпису цієї фотографії, я зрозуміла, що жінка на цьому фото—це дочка мого прапрадіда, тобто сестра мого прадіда—одна з втрачених дітей, імені якої ніхто не знав! Завдяки підпису на фото, я дізналася її повне ім’я та навіть рік народження, що дозволить мені зробити храмові обряди в майбутньому!

За часів Джозефа Сміта піонери фізично будували храми: чоловіки виконували важку фізичну працю на будівництві, жінки виготовляли сорочки для робітників, вони жертвували кошти, час, таланти і речі, віддаючи майже все що мали.

Сьогодні нас не просять так багато жертвувати фізично для побудови храму в Росії. Все, до чого нас закликають керівники,—це малі і прості засоби:

Мати діючу храмову рекомендацію.
Гідно приймати причастя.
Вивчати особисто і разом з сім’єю посібник “За Мною йдіть”.
Встановлювати особисті стосунки з Небесним Батьком через молитву.
Старанно служити у покликанні.
Знаходити імена своїх предків, намагаючись відвідувати храм настільки часто, наскільки дозволяють обставини.

Це так просто, і у нас може виникати спокуса не робити цього через простоту і буденність, так само, як деякі юдеї не піднімали свого погляду, щоб поглянути на мідного змія, виставленого Мойсеєм, і жити (1 Нефія 17:41).

Але виконання того, що має назву “мале і просте”, допоможе нам бути чистими і готовими увійти в дім Господа, коли він буде побудований на нашій землі. Церква подбає про фізичне будівництво храму, а ми повинні подбати про будівництво храму в наших серцях.