Принципи служіння
Вам не вистачає цієї важливої складової служіння?
Служіння означає “тіш[итися] з тими, хто тішиться”, так само, як “пла[кати] з отими, хто плаче” (Римлянам 12:15).
Ілюстрації Аугусто Замбонато
Коли ми думаємо про служіння, то перше, що спадає на думку—це допомога тим, хто має певні потреби. Ми розповідаємо, як допомогли садити город вдові, принесли обід хворому або дали щось тим, хто переживає важкі часи. Ми пам’ятаємо пораду Павла “пла[кати] з отими, хто плаче”, але чи достатньо ми приділяємо уваги першій частині того вірша—“тіш[итися] з тими, хто тішиться”? (Римлянам 12:15). Тішитися з тими, кому ми служимо—чи то радіти за їхні успіхи або допомагати їм знаходити радість у важкі часи—є важливою складовою служіння за Спасителевим взірцем.
Ось три ідеї, які можуть допомогти (і одна, якої слід уникати), коли ми прагнемо зосередитися на тому хорошому, що Бог посилає в наше життя.
1. Бути в курсі
Бонні Х. Кордон, генеральний президент Товариства молодих жінок, допомагає нам зрозуміти, що необхідно робити, аби бачити тих, кому ми служимо,—бачити не лише їхні тягарі й труднощі, але і їхні сильні сторони, таланти й успіхи. Вона сказала, що нам необхідно стати “заступник[ом] і довірен[ою] особ[ою]—[тим], хто знає про їхні обставини і підтримує їх в їхніх надіях і сподіваннях”1.
У притчі про овець і козлів Спаситель сказав, що ті, хто будуть по Його праву руку, запитають: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили—і прийняли?” (Матвій 25:37–38).
“Брати і сестри, ключове слово—бачили,—сказала сестра Кордон.— Праведні бачили тих, хто потребував допомоги, тому що вони наглядали і помічали. Ми також можемо бути пильним оком, щоб допомагати і втішати, святкувати і навіть мріяти”2.
2. Шукати причини для святкування
Святкуйте успіхи—великі й маленькі. Причини можуть бути різні—подолання раку або розриву стосунків, отримання нової роботи або знаходження загубленого черевика, прожитий місяць після втрати близької людини або тиждень без вживання цукру.
Зателефонуйте, щоб привітати з подією, надішліть листівку або разом пообідайте. Ділячись своїми благословеннями, живучи з відчуттям вдячності й радіючи благословенням та успіхам інших, ми “втіша[ємося] радістю наших братів” (Aлма 30:34).
3. Бачити руку Господа
Іноді втішатися з іншими означає допомагати їм бачити причини для радості—незалежно від того, які важкі або приємні події відбуваються в їхньому житті. Та проста істина, що Небесний Батько знає про нас і готовий підтримувати, може стати неймовірним джерелом радості.
Ви можете допомагати іншим бачити руку Господа в їхньому житті, розповідаючи про те, як ви бачите її у своєму житті. Будьте достатньо чутливими, щоб розповісти про те, як Небесний Батько допомагав вам у ваших випробуваннях. Це свідчення може допомагати іншим розпізнавати й визнавати те, як Він допомагав їм (див. Moсія 24:14).
4. Не обмежуйте свою здатність втішатися
На жаль, ми іноді можемо обмежувати свою здатність втішатися з іншими, особливо, коли ми не впевнені в тому, що запропонувати, або наша нинішня ситуація є невизначеною. Замість того, щоб знаходити радість у радості інших людей, ми потрапляємо у пастку порівнянь. І, як навчав старійшина Кук, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Порівнювати благословення—це певний шлях до втрати радості. Ми не можемо бути вдячними і заздрісними в один і той же час”3.
“Як ми можемо подолати цю схильність, настільки спільну для всіх нас?—запитував старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.—…Ми можемо порахувати велику кількість своїх благословень і радіти досягненням інших. Найкраще, що ми можемо зробити—служити іншим. Це найкращі вправи для серця, які тільки можна прописати”4. Замість того, щоб порівнювати, ми можемо хвалити тих, кому служимо. Щиро розповідайте, що вам подобається в них або в членах їхньої сім’ї.
Як нагадує нам Павло, усі ми є членами тіла Христового, і коли “один член пошанований, то всі члени з ним тішаться” (1 Коринятнам 12:26). З допомогою Небесного Батька ми можемо бути в курсі того, що відбувається з іншими, радіти їхнім успіхам—великим і маленьким,—допомагати їм бачити руку Господа і долати заздрість, аби ми по-справжньому могли разом тішитися благословеннями, талантами і щастям інших людей.