Останнє слово
Головний наріжний камінь нашої віри
З виступу на жовтневій генеральній конференції 1984 р.
Відповідно до традиції, яка сягає давніх часів, під час освячення нового храму проводиться церемонія закладення наріжного каменя. Перш ніж заливати цемент, фундамент для стін будівлі викладався з великих каменів. Викопувалася траншея і в неї викладалися камені, які мали стати основою. З самого початку стіна фундаменту будувалася в напрямку до наріжного каменя, потім поверталася у напрямку до наступного кута, де було закладено ще один наріжний камінь, від нього вона будувалася до наступного кута, а звідти до початкової точки. … Останній камінь називали головним наріжним каменем, і його встановлення було причиною великого святкування. Коли встановлювався цей наріжний камінь, фундамент був готовий для того, щоб на ньому зводити решту будівлі. Звідси аналогія, до якої звернувся Павло, описуючи істинну Церкву:
“Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим і домашні для Бога,
збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,
що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі” (Eфесянам 2:19–21).
У нас є основні наріжні камені, на яких Господом засновано цю величну Церкву в останні дні та “улад побудован[о]”. Вони є безсумнівно основоположними для цієї роботи, самим фундаментом, головною складовою, на якій вона стоїть… [Але] я казав про головний наріжний камінь. За нього у нас є Господь Ісус Христос, Якого ми вшановуємо. …
Він є головним наріжним каменем Церкви, яка носить Його ім’я,—Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Немає жодного іншого імені серед людей, яким ми можемо спастися (див. Дії 4:12). Він є автором нашого спасіння, подавцем вічного життя (див. Євреям 5:9). Немає рівних Йому. І ніколи не було. І ніколи не буде. Дякуємо Богові за дар Його Улюбленого Сина, Який віддав Своє життя, щоб ми могли жити, і Який є головним, непорушним наріжним каменем нашої віри і Його Церкви.