Як Церква ставиться до довкілля?

Ключове слово в розумінні нашого ставлення до довкілля—це управительство. Це не означає, що люди володіють землею і можуть експлуатувати її так, як їм заманеться. Натомість ми несемо відповідальність за те, як використовуємо її ресурси (див. Учення і Завіти 104:13–15). Хоча є “досить і навіть більше” (Учення і Завіти 104:17), Бог хоче, щоб ми використовували земні ресурси мудро (див. Учення і Завіти 59:20).

Бог створив землю і проголосив після її сотворіння, що це “вельми добре” (див. Буття 1:1, 31). Цю землю було створено для того, щоб вона стала домом для Божих дітей згідно з Його планом спасіння. Саму землю було освячено, і вона отримала целестіальну славу (див. Учення і Завіти 88:18–19).

Бог створив землю не лише корисною, але і прекрасною. Усе, що є на землі, “зроблено для блага і на користь людини, щоб тішити око і радувати серце”, а також “щоб оживляти душу” (Учення і Завіти 59:18–19).

Нам слід шанувати Бога, цінуючи Його творіння, виявляти вдячність за них і намагатися підтримувати їхню красу. Нам слід зберігати природні ресурси, захищати природу і уникати забруднення та марнотратства.