Голоси святих останніх днів
Вони посіяли зерна в моєму серці
Марта Альгарве
Ілюстрація Рафаеля Лопеса
Звідки я прийшла? Що я тут роблю? Куди я піду після цього життя?
Коли мені було 29 років, ці запитання постійно мене турбували. Мої батьки померли. Я тужила через втрату першонародженого сина. Я ростила ще трьох дітей, і моє життя було сповнене випробувань.
Господь почав відповідати на мої запитання, коли спрямував до мого дому двох молодих місіонерок. Коли я привітала їх, вони запитали, чи є в моєму житті щось, чого мені не вистачає. Я розповіла їм про своїх батьків і сина. Я сказала, що несправедливо мати дітей і створювати сім’ю, якщо все закінчується зі смертю. Я запитала, чи побачу знову своїх батьків і сина.
“Maрто,—сказали вони,—ви можете мати свою сім’ю навіки”.
Радість сповнила моє серце. Я хотіла дізнатися більше. Під час наступних візитів вони навчали мене про євангелію Ісуса Христа. Вони подарували мені Книгу Мормона і запропонували читати її та запитати у Бога, чи ця книга є Його словом. Я прийняла запрошення. Коли я молилася, Божа відповідь була такою ж яскравою, як сонячне світло. Я знала всім серцем, що книга істинна.
На жаль, коли я пішла на нову роботу, то втратила контакт з місіонерками. Наступного місяця мій шлюб розпався, і я намагалася почати нове життя зі своїми дітьми.
З часом я знову вийшла заміж. Одного дня мій чоловік сказав, що йому в житті не вистачає Бога. Ми вирішили ходити до тієї церкви, до якої він колись ходив. Коли ми увійшли до будівлі, на столі у фойє я побачила Книгу Мормона. Це була та сама церква, з якою мене познайомили раніше! Мені подобався Дух, який я там відчувала. Після церкви я запитала у чоловіка, як можу охриститися.
“Потрібно, щоб тебе навчали місіонери”,—сказав він.
“Мене вже навчали п’ять років тому!”— відповіла я.
Для нас із дітьми проводили уроки. День нашого хрищення став найщасливішим днем нашого життя.
Через кілька років я відчула, що маю розповісти сестрам, які навчали мене з самого початку, що я приєдналася до Церкви. На Facebook я знайшла групу колишніх місіонерів з Бразильської місії Санта-Марія. У ній була одна із сестер, яка мене навчала. Я надіслала їй запит з проханням долучити мене до друзів і пояснила, хто я така і як стала членом Церкви, що наша сім’я запечаталася у храмі і що мій син служить на місії повного дня. Я розповіла їй, що все це стало можливим завдяки тому, що вона зі своєю напарницею посіяла зерна відновленої євангелії у моєму серці.