Чи слід мені читати далі?
Минулого року я взяла в бібліотеці книгу про дівчинку, яка започаткувала блог. Я думала, що то буде цікава книга, бо головна героїня була мого віку, а моя мама блогер. Тож я подумала, що ця книга стосується і мене.
Я прочитала лише кілька сторінок книги, а дівчинка вже використала ім’я Господа надаремно. У мене всередині виникли неприємні відчуття після того, як я це прочитала. Однак я продовжувала читати, сподіваючись, що це лише випадковість. Я прочитала ще кілька сторінок, і вона знову це сказала.
Я пішла і сказала мамі про те, що прочитала. Я не знала, чи варто мені продовжувати читання. Мама сказала, що вибір за мною. Але вона погодилася, що недобре читати далі, якщо дівчинка каже те, що, як ми знаємо, є неправильним. Мама сказала, що особливо погано те, що вона називає ім’я Господа надаремно.
Я подумала, що треба подивитися, чи й далі так буде продовжуватися. Тож я проглянула книгу. Я побачила, що згадування Господнього імені надаремно було стилем розмови тієї дівчинки. Я вирішила повернути книгу в бібліотеку й більше її не читати.
Мені було сумно, що автор книги вживав ім’я Господа надаремно. Але після того як я повернула книгу до бібліотеки, я відчула радість, що прийняла правильне рішення. Я знаю, що дотримувалася норм з переліку “Mої євангельські норми”, який міститься в буклеті Віра в Бога, де сказано: “Я читатиму й дивитимуся тільки те, що приємне Небесному Батькові”. Я знаю, що нам слід промовляти імена Небесного Батька та Ісуса з благоговінням і повагою.