Послання президентства території
День, який змінив світ
Був ранок Суботнього дня, коли Марія Магдалина з кількома іншими жінками прийшли до гробниці, куди поклали смертне тіло Спасителя, й побачили ангела, який сказав їм: “Я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес” (Матвій 28:5–6). Те, що відбулося, стало найвеличнішою подією в історії, подією, яка змінила світ – Воскресіння Ісуса і перемога над смертю. Він воскрес цілісною живою душею, яка має дух і тіло.
Ми пам’ятаємо, як Його христив Іван у ріці Йордан. “І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!” (Матвій 3:16–17). Під час Свого служіння Він зробив те, чого ніхто не робив раніше. Він навчав, як ніхто до Нього не навчав. І коли настав час жертви, Він виклав останній урок смирення й служіння, омивши ноги Своїм апостолам. Після цього були страждання в Гефсиманії, які навіть Йому, Спасителелеві світу, було важко зносити.
Після зради жорстокі люди повели Його на несправедливий суд. З нього насміхалися, Його били, Йому на голову одягнули терновий вінець. І коли Його в кінці прибили цвяхами до хреста на Голгофі, Він вигукнув, звертаючись до Батька: “Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!” (Лука 23:34). Потім настав кінець, кінець Його земного шляху. І його сухі губи прошепотіли слова: “Отче, у руки Твої віддаю Свого духа” (Лука 23:46). Його смертне життя закінчилося. Він приніс Себе в жертву, щоб викупити всіх людей.
Для всіх нас настане кінець нашої земної подорожі, але це не кінець нашого життя – нашого вічного життя. Так само як Він відновив Своє тіло і вийшов з гробниці, так і для всіх нас відбудеться возз’єднання тіла і духа, щоб ми стали живими душами в день нашого воскресіння. Ми радіємо, як багато ще будуть радіти, і як усе людство має радіти, коли ми згадуємо найславетнішу і найприємнішу подію в історії людства – перемогу Ісуса над смертю.
Він дав нам життя. Він дав нам усе, що ми маємо. Він віддав за нас навіть власне життя. Чи цінуємо ми це? Чи ставимося ми до всього, що Він нам дав, як до священного скарбу? Мабуть, іноді ні. Після хрищення ми стаємо Його учнями і беремо на себе Його ім’я, обіцяючи бути чистими й гідними, аби Ісус міг сказати: “Дякую, дорогий друже, за те, що живеш гідно того, що Я колись відстраждав за тебе”. А може наші вчинки змушують Його відчувати той самий біль і страждання, які Він пережив у Гефсиманії?
Давайте більше не завдавати страждань нашому Спасителю. Давайте не будемо Його засмучувати. Він вірить у нас і довіряє нам. Тож давайте радувати Його любов’ю і служінням та наслідуванням Його прикладу. Він доручив нам Свою роботу: дбати про всіх Божих дітей, проголошувати Його слово і зміцнювати Свою Церкву.
Я свідчу, що Ісус є Христос, наш Спаситель і Викупитель. Він відновив Свою Церкву за допомогою пророка Джозефа Сміта і продовжує направляти Церкву через Своїх пророків. Він – той самий Ісус, Який воскрес із гробниці й вознісся на небеса. Він повертався, щоб відновити на землі Свою євангелію і святе священство. Я свідчу, що кожен, хто приймає Його і витерпить до кінця, колись побачить Його лицем до лиця й перебуватиме з Ним.