Свято Великодня в нашому житті
Як завжди перед святами людей охоплює збудження, бажання приготувати найсмачніші справ, зробити найбільше справ і життя прискорюється так, що відчуваєш, що ледь–ледь встигаєш.
В перший рік нашого шлюбу, готуючись святкувати Великдень, нам хотілось виконати всі традиції, включаючи виготовлення смаколиків, випікання пасок, оздоблення крашанок та писанок. І коли настав пізній вечір суботи, ми нарешті закінчили всі приготування. Але були вкрай виснажені, знервовані та не відчували радості напередодні такого важливого для нас свята Воскресіння та Спокути нашого Спасителя Ісуса Христа.
Це дійсно був важливий урок для нас про те, що бажання слідувати гарним традиціям не завжди може допомагати людям наблизитися до розуміння цінності Великодня.
Тож зараз ми свідомо уповільнюємо ритм свого життя перед Різдвом та Великоднем. Ми, звичайно, готуємо смаколики та подарунки. Але не тому, що це є традиції, яких нам слід дотримуватись, а тому, що хочемо порадувати один одного та наших друзів. Ми більше занурюємося у Святі Писання, в яких вивчаємо земне життя Спасителя та Його настанови. Ми звертаємось до вчень пророків та апостолів сучасності, які свідчать про Викупителя усього людства. Також ділимося власними свідченнями про Христа з тими, хто навколо нас, аналізуємо наше життя, щоб впевнитися, що все ще знаходимось на дорозі учнівства. У Великодні дні розмірковуємо над тим, ким Ісус Христос є особисто для кожного з нас та для нашої родини. Зосереджуємося на Його словах, які знаходимо в книзі Етера: “Дивись, Я є Той, Кого було підготовлено від заснування Світу, щоб викупити Мій народ. Дивись, Я є Ісус Христос. Я є Батько і Син. У Мені все людство матиме життя, і матиме вічно, саме ті, хто віритиме в Моє ім’я; і вони стануть Моїми синами і Моїми дочками”. (Етер 3:14)
Ми підносимо молитви вдячності Небесному Батькові за те, що Він віддав свого найкращого Сина заради всіх своїх дітей, ми вдячні за бажання та рішучість Спасителя виконувати волю Батька до кінця. Приєднуємо наші голоси до мільйонів голосів Святих по всьому світу, разом з пророком Джозефом проголошуючи: “І тепер, після багатьох свідчень, які було дано про Нього, ось свідчення, останнє з усіх, яке ми даємо про Нього: Що Він живе!” (УЗ 76:22)
Спокута для нас є найвищий, найцінніший дар, який дає можливість нашій родині мати продовження у вічності разом з тими, хто були до нас і хто будуть після нас.