Продовження традицій
Великдень завжди був особливим днем у сім’ї, де я зростала. Із самого дитинства бабуся вчила мене, що це особливе свято. Я не все розуміла, але відчувала, що цей день дійсно особливий. У день свята я вставала рано-вранці і з нетерпінням чекала, коли ми сядемо за святковий стіл і пограємо у гру, “Чиє великоднє яйце міцніше”. Потім наставала довгоочікувана мить: мама і бабуся давали мені великодні паски, які бабуся сама пекла, і я йшла пригощати й вітати сусідів та друзів. Я дуже любила казати: “Христос воскрес!” замість звичного привітання. Я любила ділитися цією новиною!
Після хрищення у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів це свято набуло для мене ще більшого значення, адже я почала глибше розуміти його суть. Наш Спаситель розірвав пута смерті, Він зробив неможливе можливим! Його Спокута—безцінна. Ми продовжуємо традиції дитинства з нашими дітьми, і вони знають, що для них зробив Ісус!