Улюблене свято
Усі ми любимо свята, і в кожного є свій особливий день. У когось—це день народження, у когось—Різдво. Для мене таким днем завжди був Великдень. У цей день у батьків був вихідний, і ми всією сім’єю їхали на природу й проводили цілий день разом. Члени моєї сім’ї не є релігійними людьми, але на Великдень ми обов’язково ходили до церкви і замість привітання казали: “Христос воскрес!”, а у відповідь чули: “Воістину воскрес”. Такою була традиція, так робила і я.
Через якийсь час я познайомилася з місіонерами і з цікавості ставила їм мільйон запитань, отримуючи на багато з них відповіді. У певний момент моя цікавість переросла в бажання більше дізнатися про Бога, а не лише про місіонерів. На щастя я отримала не одне підтвердження і свідчення про те, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Церквою Бога і що Книга Мормона—це ще одне Священне Писання. Через півтора роки я охристилася. Я й досі вважаю це найкращим рішенням у моєму житті, після чого я прийняла ще одне чудове рішення—служити на місії. Півтора роки служіння в Українській Дніпровській місії стали найкращими роками мого життя. Це був час, коли я вбирала в себе учення Ісуса Христа, як губка, і наблизилася до Нього, як ніколи раніше.
Я повернулася додому за тиждень до мого улюбленого свята Великодня, але тепер це свято мало для мене набагато більше значення, ніж у ті роки, коли воно було звичним вихідним днем у колі сім’ї. Пам’ятаю, як тоді я вперше запитала у мами з татом: “А ви знаєте, яку величну подію ми святкуємо?” Виявилося, що вони навіть не замислювалися над цим, як і багато інших людей. Мама попросила розповісти про це свято, і я з радістю погодилася. Я сказала: “У цей день ми здобули надію на те, що всі воскреснемо, як воскрес Ісус Христос, надію на те, що ми зможемо побачити всіх тих, кого любимо, адже смерть—це не кінець, надію, що завдяки досконалій Спокуті Ісуса Христа ми зможемо знову бути разом з Богом і нашими сім’ями”.
Я безмежно вдячна Ісусові Христу за Його милосердя до всіх людей і до мене особисто, коли Він страждав у Гефсиманії та на хресті за мої гріхи. Я вдячна за можливість, яку Він нам подарував. Я вдячна Богові за Його мудрий план і любов. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16).