Лише в цифровому форматі
Знайомство з моїм прапрадідом під час місії
Під час місіонерського служіння на місці історичної пам’ятки духовне спонукання допомогло мені відчути близькість до свого предка.
Фотографія Валері Енн Андерсон
Одного недільного ранку мені надійшов електронний лист від FamilySearch. У ньому йшлося про мого прапрадіда Томаса Джеферсона Терстона. Я дізналася, що він похований у Сент-Джорджі, штат Юта, США, де я служила місіонеркою на місці історичної пам’ятки. Досліджуючи свій родовід, я виявила, що Томас переїхав у Сент-Джордж у 1880 році у віці 75 років, щоб бути ближче до Сент-Джорджського храму у шт. Юта. Я також дізналася, що Томас побудував один із перших соснових будинків у Сент-Джорджі. Я була схвильована й заінтригована, тому що всі ці подробиці були для мене новими, адже я знала лише ім’я Томаса.
Наступного дня я захотіла знайти його надгробок. Вранці я сказала: “Почекаймо з цим, поки не послужимо в будинку Джейкоба Хембліна” (одне з історичних місць, де я служила). Але вже незабаром я відчула спонукання сказати: “Ходімо зараз”.
Побачивши фотографію надгробка Томаса на сайті FamilySearch.org, я змогла напрочуд легко його знайти. Стоячи поруч із надгробком, я помітила жінку, яка поспішала до мене. У надгробка нашого предка ми виявили, що є чотириюрідними сестрами. Ми обнімалися, сміялися і фотографувалися разом. Я відчувала, що Святий Дух скерував мене (особливо щодо вибору часу), щоб я приїхала на кладовище до того, як Сюзен, моя нова родичка, пішла з нього.
Я покинула кладовище з радісним бажанням вирушити просто за адресою, де, як було зазначено на сайті FamilySearch, жив мій прапрадід. Там стояв його будинок. Минуло 140 років з того часу, як він почав будувати цю оселю. Побачивши його будинок, я відчула несподіваний зв’язок та міцну любов до свого прапрадіда.
Табличка перед паркувальним майданчиком підтверджувала, що саме цей будинок він побудував. Поки я її читала, звідти виїхав власник будинку. Він зупинився, і я сказала, що я є праправнучкою людини, яка його побудувала. Чоловік люб’язно запропонував показати мені будинок. Я змогла побачити й доторкнутися до будинку мого прапрадіда, який народився у 1805 році.
Я пройшла тією самою сосновою підлогою до вітальні. Я подивилася через ті самі вікна. Я піднялася крутими старими сходами на другий поверх. У тиші я уявила, як мої предки їли, спали й вивчали євангелію в цьому домі. Якби я приїхала на кілька хвилин пізніше, мене б не запросили в будинок, де жив Томас. Мій Небесний Батько був у кожній деталі візиту до будинку мого прапрадіда, і я відчула таку близькість з ним, що перевершувала все, що я могла собі уявити.
Я пригадала слова старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Наші бажання, вірність і послушність запрошують Його милості в наші життя і допомагають нам їх відчути. … У кожного з нас є очі, щоб ясно бачити, і вуха, щоб ясно чути лагідні милості Господа, які зміцнюють нас і допомагають нам у ці останні дні”1.
Усього за 24 години я здобула зв’язок зі своїм прапрадідом Терстоном. Я дізналася про його послушність, жертви й досягнення. Сайт FamilySearch став моїм джерелом інформації про нього, але шепіт Духа з’єднав мене з моєю спадщиною. Любов, яку проявив до мене мій Небесний Батько, зміцнила мене й назавжди залишиться в моїй пам’яті. Я знаю, що низка подій і деталі того дня були благословеннями від Господа.