“День за днем”, Ліягона, вер. 2022 р.
Голоси святих останніх днів
День за днем
Ми вдячні чудовим членам нашого приходу, які допомагають нам виховувати сина, хворого на аутизм.
Джош під час нещодавнього відвідування храму.
Фотографія люб’язно надана автором
Коли нашому синові Джошуа було 18 місяців, ми помітили щось дивне в його поведінці. Джош міг продекламувати кожне слово кожної пісні в телепрограмах, які дивився, але при цьому він погано вчився розмовляти. Одного дня моя теща сказала, що у Джоша є ознаки аутизму. Фахівці сказали нам те саме.
Моя дружина Елізабет занурилась в літературу про аутизм. Вона також записала Джоша на різні програми, аби йому допомагати. Вона була налаштована зробити все можливе, аби ми забезпечили йому найкращий старт у житті.
У дні, коли я дуже переживав за майбутнє, Елізабет заспокоювала мене. Вона казала, що нам слід робити крок за кроком.
“Потрібно цінувати кожне нове досягнення Джоша замість того, щоб зосереджуватися на всьому невідомому, що чекає попереду”,—казала вона.
Коли Джош підріс, з ним було важко справлятися у церкві. Аби він не зривав уроки в Початковому товаристві й не завдавав шкоди дітям, я тримав його на руках. Усі три години в церкві він виривався, дряпався, бився зі мною. Я часто приходив додому в синцях, зовсім виснажений.
“Чому б нам просто по черзі не залишатися з ним удома?”— запропонував я.
“Якщо ми не будемо й надалі ходити з ним до церкви,—відповіла Елізабет,—він зрозуміє, що якщо погано поводиться, то зможе зовсім не ходити до церкви”. Я знав, що вона права.
Одного дня мама з іншої сім’ї, в якій була дитина з аутизмом, сказала мені: “Коли Джошу виповниться вісім років, він отримає Святого Духа й відразу ж буде спокійнішим!”
Її слова викликали у мене сумнів, але коли йому виповнилося вісім, він отримав Святого Духа і дійсно став спокійнішим—хоча б трохи.
Коли Джош підріс, він отримав священство. Він розносив причастя, і він зрозумів, як важливо служити. Члени його кворуму священства навчилися танцювати під музичне відео 80-х років, і Джош також танцював з ними під час приходської вечірки.
У нашому приході всі ставилися до Джоша просто чудово. Члени Церкви усміхалися, коли він, розносячи причастя, робив кілька рухів з того танцю під музику 80-х.
Зараз Джошу 17 років. Він талановитий музикант, який пише пісні. Йому подобається бути актором, і він регулярно грає в шкільному та самодіяльному театрі.
Ми вдячні, що є батьками Джоша і долаємо його шлях разом. Ми не знаємо, що чекає в майбутньому, але ми твердо налаштовані повноцінно проживати разом з ним кожен день.