“Ми наслідуємо Взірцевого служителя”, Ліягона, жовт. 2024.
Ми наслідуємо Взірцевого служителя
Ісус Христос є нашим досконалим прикладом співчутливого служіння всім людям.
Досконалий Христос, скульптор Гайрум Пауерс, Смітсонівський музей американського мистецтва, придбано музеєм у пам’ять про Ральфа Кросса Джонсона
Відвідуючи конференції різних колів у Церкві, я маю чудову нагоду разом з президентами колів також відвідувати окремих членів Церкви та сім’ї і служити їм. Під час таких відвідувань я іноді міркую, що сказати і зробити, особливо якщо люди, яких ми відвідуємо, мають складні випробування. Але я зрозумів, що замість того, аби зосереджуватися на тому, що сказати чи зробити, краще зосереджуватися на Взірцевому служителі — нашому Спасителі, Ісусі Христі. Це найбільше допомагає мені, коли я служу іншим.
Він є нашим досконалим прикладом в усьому, що є добрим. Коли ми виходимо з дому, залишаючи зону комфорту, щоб служити людям навколо нас так, як це зробив би Спаситель, Він скеровує наші зусилля. Тоді наше служіння іншим набере більшого сенсу, ніж будь-що з того, що ми могли б сказати або зробити самостійно.
Не проминайте
Коли Ісуса запитали: “А хто то мій ближній?” (Лука 10:29), Він скористався цією нагодою, щоб поділитися притчею. Він розповів про чоловіка, який ішов з Єрусалима до Єрихону і “попався розбійникам”, які його пограбували, побили і залишили“ледве живого” на дорозі (Лука 10:30).
Невдовзі повз те місце проходив священник. Певно, що священник бачив, у якому критичному стані перебуває той чоловік, однак не зупинився, щоб йому допомогти. Він його “проминув” (Лука 10:31). Потім проходив левит і “поглянув” на те, як багато ран було в того чоловіка. Однак і він його “проминув” (Лука 10:32). Потім прийшов самарянин. З розповіді Ісуса ми дізнаємося, що самарянин мав те, чого не мали священник і левит: самарянин “змилосердився”, побачивши того чоловіка (Лука 10:33) і “підійшов, і обв’язав йому рани… та й клопотався про нього” (Лука 10:34).
Le Bon Samaritain (Добрий самарянин), скульптор Франсуа Сікар
У притчі про доброго самарянина розповідається не лише про священника, левита чи самарянина. Насправді вона описує нас. У нас є брати і сестри, які лежать поранені на узбіччі життєвої дороги. Серед них може бути будь-хто: друзі, члени сім’ї, сусіди, співгромадяни й навіть ті, хто в неділю сидить поруч з нами в каплиці. Ми бачимо їх і проминаємо? Чи ми служимо їм з милосердям, як зробив це добрий самарянин? У більшості з тих, кого ми бачимо, немає видимих ран. Багато з них страждають мовчки і не просять про допомогу. Єдиний правильний підхід у спілкуванні з людьми — це виявляти їм любов та співчуття, як це зробив самарянин. Служити так, як Христос, означає виявляти співчуття до всіх.
Моліться, щоб помічати потреби інших людей
Коли Ісус проходив крізь натовп людей, одна жінка, яка страждала на кровотечу 12 років, з вірою доторкнулася до Нього. Коли вона торкнулася краю Ісусового одягу, Він “відчув силу, що вийшла з [Нього]”. Ісус звернувся до жінки і сказав: “Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!” (Лука 8:43–48).
Коли друзі, розібравши дах, принесли до Ісуса “розслабленого”, Ісус спочатку зцілив паралізованого чоловіка духовно. “Відпускаються, сину, гріхи тобі!”, — сказав Він. У відповідь книжники звинуватили Ісуса в богохульстві. Аби допомогти присутнім зрозуміти, що Він “має владу прощати гріхи на землі”, Ісус сказав чоловікові: “Уставай, візьми ложе своє та й іди у свій дім”. Відразу той чоловік “устав… перед усіма” (див. Марк 2:3–12). Сила, яку мав Христос зцілювати фізично, була тією самою силою, яку Він застосовував, аби зцілювати духовно хворих.
Ці два приклади — і багато інших — показують, що Спаситель досконало розумів як матеріальні, так і духовні потреби людей, і служив їм відповідно до тих потреб. Ми можемо робити те саме. Хоча ми не можемо досконало бачити потреби інших людей, як це робив Спаситель, ми можемо молитися, щоб мати здатність бачити ці потреби, щоб мати скерування в тому, як їх задовольняти, і щоб бути відповіддю на молитви іншої людини.
Щойно ми помітили щось, нам слід діяти зі співчуттям. Що з того, якщо ми бачимо і нічого не робимо? Якщо ми бачимо і нічого не робимо, то можемо втратити свій духовний зір. Якщо ми робимо хоча б щось, то отримаємо більше Спасителевого світла, щоб краще бачити і служити тим, хто нас оточує.
Будьте з ними
Іноді ми можемо вагатися, чи служити нам іншим людям. Нас може непокоїти, як вони на це відреагують або наскільки приймуть допомогу. Так бувало і зі мною. У такі миті найважливіше, що ми можемо зробити, це бути поруч з ними і любити їх. Нагадаю, що Спаситель є для нас досконалим взірцем.
Перед тим як воскреслий Спаситель явився нефійцям, вони пережили багато катаклізмів і період непроглядної темряви. Вони відчайдушно потребували допомоги. Спаситель міг поговорити з ними з небес і сказати все, що їм необхідно було почути (див. 3 Нефій 9–10), але Він явився їм і ходив серед них. Він навчав їх і молився з ними та за них. (Див. 3 Нефій 11–19).
Спаситель також запитав їх: “Чи маєте хворих серед вас? Приведіть їх сюди. “Чи маєте ви кривих, або сліпих, або кульгавих, або скалічених, або прокажених, або сухоруких, або глухих, або яких інших стражденних? Приведіть їх сюди, і Я зцілю їх, бо Я маю співчуття до вас; Моє нутро сповнене милості…
І сталося, що коли Він так сказав, увесь натовп, одностайно, підійшов… з усіма тими, хто страждав від чогось; і Він зцілив кожного з тих, кого було приведено до Нього” (3 Нефій 17:7,9; курсив додано).
Якщо ви не впевнені, як служити іншим, або це викликає у вас занепокоєння, не хвилюйтеся надмірно стосовно того, що сказати чи зробити. Почніть з того, щоби бути поруч. Президент Рассел М. Нельсон навчав, що “хороше натхнення ґрунтується на хорошій поінформованості”. Якщо ви будете поруч, то краще пізнаєте людей і знатимете, коли їх провідати під час хвороби, коли запропонувати і надати благословення священства, коли вислухати і “нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими”, “сумувати з тими, хто сумує… співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:8–9) і радіти з тими, хто радіє! Не вагайтеся. Ви відчуєте натхнення, щоб під час служіння сказати і зробити те, що хоче Спаситель.
Дійте за Його зразком
Перше, що зробив Спаситель, коли явився нефійцям, Він сказав їм: “Встаньте і підійдіть до Мене, щоб ви могли вкласти руки свої до Мого боку, і також щоб ви могли відчути сліди цвяхів на Моїх руках і на Моїх ногах” (3 Нефій 11:14).
Спаситель хотів, щоб вони не лише побачили Його. Вони вже були свідками того, як Він “[зійшов] з небес… і [стояв] поміж них” (3 Нефій 11:8). Він хотів, аби кожен з них підійшов до Нього і відчув та пізнав Його й те, що Він зробив для всього світу. “І це вони зробили, підходячи oдин за одним, доки вони всі не підійшли” (3 Нефій 11:15; курсив додано).
Він також покликав дванадцятьох учнів і “дав їм владу христити” (3 Нефій 11:22) і навчати доктрини про хрищення (див. 3 Нефій 11:23–27). Потім Він заповідав їм не сперечатися. “Ось, це не Моє вчення — підбурювати серця людей на злість один проти одного, — сказав Він, — але Моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено” (3 Нефій 11:30).
Багато граней Спасителевого служіння, описаного в Книзі Мормона, є взірцем для нашого служіння. Ми можемо допомагати братам і сестрам прийти до Ісуса Христа, заохочувати їх охриститися і отримати свої обряди спасіння та любити їх і бути миротворцями, як навчав нас пророк.
Іноді надавати допомогу іншим буде нелегко. У нас самих можуть бути випробування, які заважатимуть нашому бажанню служити так, як Спаситель. Випробування і труднощі траплялися і в Спасителя під час Його служіння. Коли ми беремо на себе Його ім’я і є Його свідками (див. Мосія 18:9), тоді нас буде запрошено ходити так, як Він, і з любов’ю допомагати людям навколо нас.
Якщо ми наслідуємо Ісуса Христа — Взірцевого служителя — і служимо іншим так, як служив би Він, Він зміцнить і надасть нам силу. Своїм служінням ми можемо благословляти життя інших людей і знаходити мир та радість у власному житті.