“Ідіть з Богом”, Ліягона, жовт. 2024.
Голоси святих останніх днів
Ідіть з Богом
“Стій!”, — вигукнув солдат, націливши велику рушницю прямо на мого батька.
Ілюстровано Майклом Дж. Бінгемом
Після Другої світової війни мої батьки захотіли приєднатися до святих в Америці. Але спочатку їм потрібно було втекти разом з п’ятьма дітьми зі Східної Німеччини до Західної Німеччини.
Мій батько Вальтер поїхав сам, щоб дізнатися, де найбезпечніше перетнути кордон. Він подорожував без речей, однак відчув спонукання узяти із собою скрипку. Він був дуже хорошим скрипалем і відчув через Духа, що скрипка якимось чином допоможе йому під час подорожі.
У лютому 1949 року батько потягом доїхав до містечка, яке все ще було за багато кілометрів від кордону. Після прибуття він непомітно залишив місто, ідучи дорогою, яка привела його в зимовий ліс. Будь-яку людину, яку запідозрювали в бажанні втекти, арештовували.
По дорозі батько зустрів ще одного чоловіка, який намагався втекти до Західної Німеччини. Вони вирішили йти разом. Четверо спостережливих очей краще, ніж двоє.
Вони обережно йшли вперед, проминаючи сторожову вежу. Раптом з-за куща вистрибнув молодий російський солдат і вигукнув: “Стій!”
Батько і його новий друг завмерли від жаху, оскільки солдат націлив на них велику рушницю. Солдат сказав, що їх арештовано.
Повільно новий друг батька відкрив свою валізу, в якій була смачна їжа. Він дав зрозуміти солдату, що той може її взяти, якщо дозволить їм піти, але солдат не зрушив з місця.
Ламаною російською мій батько сказав солдатові, що йому подобається народна російська музика. Він показав на футляр зі скрипкою і сказав, що хоче для нього зіграти.
Батько вийняв скрипку і почав грати сентиментальну російську мелодію. Невдовзі він побачив, що на очі юнака навернулися сльози. Коли батько закінчив грати ту мелодію, солдат запитав, чи він знає інші російські мелодії.
Тоді батько зіграв ще одну. Коли він закінчив, солдат плакав. Закинувши рушницю за плече, солдат сказав російською: “Ідіть з Богом”. Після того він дозволив обом чоловікам продовжити свою втечу на Захід.
Невдовзі батько безпечно повернувся до Східної Німеччини, вдячний за натхнення, яке захистило його. Через три роки він утік зі своєю сім’єю, приїхавши до Східного Берліну, де перейшов кордон, потрапивши до Західного Берліну.