Як мої завіти набули глибшого значення після смерті батька

Нуцара Кхунфрамуеанг

Коли помер мій тато, я не уявляла, як моя сім’я з цим впорається. Але благословення євангелії Ісуса Христа допомогли мені знайти надію і ясність.

Зростаючи в Таїланді, я іноді відчувала себе не такою, як усі, адже я була християнкою. І хоча мої вірування відрізнялися від вірувань більшості людей навколо мене, я ніколи не відчувала сорому і не хотіла відмовитися від євангелії Ісуса Христа. Мені завжди подобалися істини, яких вона мене навчала, і я робила все можливе, аби дотримуватися їх.

Але потім у моїй сім’ї сталася трагедія. І вперше у своєму житті я дійсно мала вибрати віру в один з основоположних принципів євангелії — Божий план спасіння. Я мала розвивати цю віру й дотримуватися її.

Потреба відбудувати свою віру

У 2014 році я запечаталася зі своєю сім’єю у Гонконзькому храмі. Я дуже довго чекала на цей день і була неймовірно щаслива. Але невдовзі після того, як у нас відбувся цей прекрасний обряд, несподівано помер мій батько.

Мене охопило жахливе, всепоглинаюче горе. Я не уявляла, як я і моя сім’я зможемо пережити втрату батька. Було відчуття, що ми втратили велику частину себе. Як ми зможемо жити без нього?

У ті темні часи, коли я зверталася до Небесного Батька та Ісуса Христа за втіхою, я зміцнила своє свідчення про план спасіння і вічні сім’ї.

Мене завжди навчали, що сім’ї можуть бути разом навіки, і я вірила в це. Але коли я стикнулася з важкою втратою безпосередньо, це сильно похитнуло цю частину мого свідчення. Я хотіла знати, і мені це було вкрай необхідно, що одного дня я знову побачу свого тата. Я захотіла більше дізнатися про вчення, що стосувалося вічних сімей.

Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, навчав:

“Саме завдяки завітам запечатування у храмі ми можемо отримати запевнення в тому, що сповнені любові родинні зв’язки будуть продовжуватися після смерті й триватимуть вічно…

Випробування, виклики та душевний біль неодмінно прийдуть до кожного з нас… Проте, коли ми відвідуємо храм і пам’ятаємо наші завіти, ми можемо готуватися отримати особисте скерування від Господа”.

І це правда! Коли мені було так важко відчувати у своєму житті любов Небесного Батька та Ісуса Христа після смерті тата, вивчення цього завіту і його благословень втішало мене і допомогло мені знову побачити маленькі проблиски Їхньої любові та світла.

Наші завіти поєднують нас із Ним і одне з одним

Наше храмове запечатування набуло для мене ще більшого значення після смерті тата. І я зрозуміла, що всі завіти, які Небесний Батько запрошує нас укладати і дотримуватися, є прекрасними привілеями для нас.

Завіти — це не просто обіцяння, вони є засобом, за допомогою якого ми можемо запрошувати силу Спасителя у наше життя. Вони дозволяють нам продовжувати рухатися вперед і мати надію, незважаючи на душевний біль і труднощі життя. Завдяки тому, що я маю більший доступ до зцілюючої сили Ісуса Христа, я можу витерпіти до кінця з радістю, знаючи, що знову побачу мого тата.

Як сказав президент Айрінг: “Що б не сталося, все буде гаразд завдяки храмовим завітам”.

Я вдячна за євангелію Ісуса Христа і за постійну надію та мир, які вона приносить, особливо, коли мені потрібен спокій у часи непевності та втрат. Я все ще сумую, але мої завіти зігрівають моє серце і допомагають іти далі з надією.

Я закликаю вас поміркувати над важливістю укладених завітів і над тим, як вони пов’язують вас із Небесним Батьком та Ісусом Христом щодня. Я знаю, що так само, як Спаситель іде зі мною шляхом завітів, Він також ітиме з вами, якщо ви звернетеся до Нього.